За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Російський авторитаризм як загроза глобальній безпеці»

«На мою думку, Росія яку ми хотіли б бачити, це деімперіалізована, депутінізована, дерадянізована, навіть десталінізована Росія, якою вона ніколи не була»

Я відомий, як яструб Росії. Мені не дуже подобається цей термін, але я вважаю, що він точний. Зрештою, альтернативою бути «яструбом Росії» в наші дні є, знаєте, не критикувати геноцидну рішучість Росії щодо усунення першопричин чи чогось подібного. Я маю на увазі, що кожен повинен бути яструбом Росії або реалістом Росії, якщо хочете, і реалістично оцінювати Росію, її природу, наміри, амбіції та апетити.

І мушу сказати, що я не дуже вірю, виходячи з мого досвіду, в дипломатичні ініціативи, останні, які ми бачимо в пресі, і в цілому. Кремль абсолютно чітко дав зрозуміти, що він не зацікавлений у дипломатичних ініціативах, і тому такою має бути наша колективна оцінка намірів Росії. Я впевнений, що це стосується всіх присутніх у цій залі. Але, звичайно, цей аналіз має тенденцію розмиватися що далі на захід. І, чесно кажучи, я не хочу виправдовувати російський народ.

Ця війна може не бути популярною. Люди таки можуть бажати, щоб Володимир Путін пішов, залишив свій пост. Але опитування в Росії ще й цілком однозначно демонструють, що тепер, коли вони в цій війні, вони можуть її виграти. Більшість росіян все ще прагнуть здобути перемогу у війні, забрати Україну собі.

Інакше кажучи, у 2025 році більшість російського населення вважає, що Росія повинна бути імперією, а Україна — серед інших, але не тільки Україна, є меншою і заслуговує на певну форму підкорення. І, відверто кажучи, я знаю  особисто багато російських аналітиків, які хочуть, щоб Путін пішов.

Вони хочуть демократії в Росії. Але вони все ще й хочуть компромісу, розділу України. Вони все ще хочуть, як мінімум, Крим. Вони все ще вважають, що НАТО агресивно розширюється і є винуватцем, і насправді є першопричиною всього цього. Тож, чесно кажучи, знаючи все це і маючи свій особистий досвід спілкування з Росією понад 30 років, я буду чесним з вами: мені важко довіряти росіянам. Розумієте? Просто не довіряю. Мені важко довіряти росіянам. І я навіть не українець. У мене навіть родинних зв’язків з Україною немає. Я не маю, як то кажуть, своєї шкури в цій грі.

То чому я взагалі тут?

Ну, якби я думав, що хтось із цих росіян вірить у такі речі, мене б тут, звичайно, не було. Якби я думав, що вони вважають, що Росія повинна мати колонії, що українці — менші, що має бути якесь компромісне рішення, і що Росія не повинна програти війну. Якби я думав, що вони в це вірять, мене б тут не було. Але я не думаю, що це правда про росіян тут сьогодні й на екрані. А якщо прийняти це за правду і замислитися над цим, то вони такі ж самі, як і ми з вами, незалежно від того, чи ми британці, чи українці, чи будь-хто інший.

Отож, вважаю, що росіяни в цій залі — це найкращі представники Росії. Звичайно, їх меншість,  і абсолютно безправна. Але вони принаймні мають ті якості, які, на мою думку, притаманні вам, українцям: хоробрість, інтуїція, чесність. І ще одна, якої, можливо, немає у вас, але є у росіян, і я, можливо, не повинен говорити за них, але я б сказав —  у них є ще й сором. Сором за те, що зробила і робить їхня країна.

Тож коли в Росії настануть зміни (а я не хотів би визначати часові рамки, але вірю, що вони настануть), то саме з такими росіянами вам захочеться співпрацювати. Отже, я також маю сказати, що росіяни є ключовою частиною пазла, коли йдеться про аналіз Росії. І я вважаю, що аналізувати Росію необхідно до нескінченності. Так само як ми говоримо про відновлення України й про зміцнення українського суспільства ще до того, як війна закінчиться. І ви бачили це, наприклад, в Римі протягом останніх кількох тижнів, ми можемо, або принаймні повинні, також говорити про те, якою ми хотіли б бачити Росію, коли Україна знову буде в безпеці та територіально цілісною, як це і повинно бути.

На мою думку, це повинна бути деімперіалізована, депутінізована, дерадянізована, навіть десталінізована Росія, якою вона ніколи не була. І знову ж таки, я сподіваюся, що погляди на це в цій залі й на екрані не дуже різнитимуться. Так, ми можемо розходитися в поглядах на розмір, форму і вигляд нової Росії. Я сам філософськи ставлюся до того, чи повинна післявоєнна Росія зберігати свою нинішню форму і розмір, свій статус в ООН… Напевно, ні. Але я вважаю, що це не має значення. Вважаю, що це нагальні теми для обговорення.

І мені здається, що ми можемо це зробити. Отже, як я вже згадував раніше, я просто хочу сказати, що Україна ґвалтується Росією. І я ледве можу собі уявити, через що проходять українці. Не думаю, що я можу це уявити, незважаючи на те, що у мене багато друзів-українців. Я можу зрозуміти, чому українці не довіряють росіянам. Тому до цих речей потрібно підходити обережно, делікатно, терпляче. І я думаю, що це було б межею моїх сподівань і амбіцій на сьогоднішній день.

Джеймс НІКСІ,
аналітик, екс-директор програми «Росія та Євразія»
Chatham House (Велика Британія)