Білорусь у планах Заходу
Останні події на російсько-американському треку свідчать про те, що для білоруського керівництва формуються суперечливі умови для подальшого геополітичного маневрування. Переговори щодо мирного плану завершення війни Росії проти України відбуються у форматі США – Росія – Україна. У цьому трикутнику участь Білорусі не розглядається. Такий розвиток подій є несприятливим сигналом для Лукашенка, який прагне розширити вікно можливостей за рахунок комунікації з Вашингтоном. Однак на даний час немає підстав вважати, що США розглядають О.Лукашенка потенційним посередником чи організатором переговорів. Відомо, що анонсований раніше візит до Білорусі американської делегації на чолі зі спецпредставником США Джоном Коулом, результатом якого мало б стати звільнення в найближчому майбутньому майже 100 політичних ув’язнених, відкладається щонайменше до кінця 2025 року. Крім того, логіка білорусько-американського переговорного процесу потребує того, щоб наступні кроки розвитку взаємодії були більш вагомими, ніж попередні, або хоча б не кардинально протилежними. Однак білоруський режим продовжує репресії, поповнюючи лави політичних ув’язнених новими в’язнями, а також чинить тиск на родичів уже звільнених та депортованих осіб, що йде врозріз із самою сутністю гуманітарної місії США.
Такий розвиток подій зумовлений невизначеністю на даний час американо-російських відносин, частиною яких для Вашингтона є можливе зближення з Мінськом. Наразі наміри США щодо виведення Білорусі з-під російської сфери впливу залишаються примарними. «План Трампа» не передбачає реальних зобов’язань з боку Росії щодо обмеження її військової могутності та військової присутності, тому РФ продовжить використовувати територію Білорусі в якості майданчика для застосування тактичної ядерної зброї та ймовірно стратегічних наступальних озброєнь, наприклад, ракетної системи «Орєшнік». Загалом, «план Трампа» демонструє готовність США вирішувати геополітичну долю регіону спільно з Росією без участі країн Європи. З урахуванням такого підходу Адміністрації президента США будь-яка «велика угода» між Мінськом і Вашингтоном враховуватиме ключові інтереси Росії в регіоні, що ставить під сумнів здатність Мінська зберегти суверенітет.
Показовою в цьому плані стала ситуація довкола питання про місце проведення переговорів щодо заморожування російсько-української війни. У своєму виступі за підсумками спільної колегії МЗС Білорусі та Росії 25 листопада ц.р. С.Лавров загалом привітав «посередницькі зусилля» Білорусі у питанні врегулювання російсько-українського конфлікту. При цьому він відкинув можливість «третіх мінських угод», пославшись на те, що вони укладалися між Україною та Росією за посередництва Франції та Німеччини, а останні дві країни в поточній ситуації не можуть виступати в ролі посередників та гарантів у врегулюванні відносин між Києвом та Москвою [1]. Слідом за цим О. Лукашенко, відвідуючи Киргизстан для участі в саміті ОДКБ та зустрічаючись на полях заходу з В.Путіним, наполягав на тому, щоб Мінськ став переговорним майданчиком. Однак російський лідер не підтримав цю ініціативу, прокоментувавши питання про посередництво Білорусі у вирішенні російсько-українського конфлікту лише «загалом».
Водночас, намагаючись демонструвати свою залученість до процесу урегулювання російсько-українського конфлікту, Мінськ звільнив та передав українській стороні 31 українського в’язня. Показовою стала й заява МЗС Білорусі від 21 листопада 2025 р. про «спільну операцію Білорусі та Польщі» «щодо встановлення місцезнаходження двох громадян України, підозрюваних у терористичних злочинах на території Польщі» (йдеться про диверсії на залізничному маршруті Варшава–Люблін). Як свідчить заява, «спільно з польською стороною відпрацьовуються контакти підозрюваних та реалізується комплекс інших оперативних заходів, «у разі встановлення їхнього місцезнаходження на території Білорусі їх буде затримано» і «згодом буде розглянуто питання про можливість передачі польській стороні з урахуванням усіх обставин справи» [2].
На європейському треку відбулося певне потепління відносин між Білоруссю та Польщею за ймовірного посередництва США та Китаю. Пом’якшення білоруської риторики щодо Польщі та відкриття прикордонних польсько-білоруських переходів може уможливити звільнення осіб, які становлять особливий інтерес для польської сторони – члена Союзу поляків Білорусі А.Почобута, монаха католицького ордена Г.Гавела, журналістів телеканалу «Белсат» та ін. У рамках білорусько-польських негласних домовленостей Мінськ поки що практично повністю блокує потоки нелегальних мігрантів у напрямку Польщі. Проте всі ці позитивні результати є дуже крихкими, а у випадку зі звільненням політичних ув’язнених – незавершеними.
На литовському напрямі ситуація зберігається напруженою. Білоруське керівництво зберігає «в заручниках» майно литовських транспортних компаній та продовжує примушувати Литву до переговорів. Під час засідання Ради Безпеки 9 грудня ц.р., де затверджувався план оборони Білорусі до 2030 року, О.Лукашенко у категоричній формі вимагав відкриття переговорів з Литвою на політичному рівні, відмовившись робити будь-які поступки щодо литовських вантажівок.
Попри пошуки шляхів до нормалізації білорусько-литовських відносин, збільшується кількість інцидентів з метеозондами у повітряному просторі Литви з території Білорусі, що викликало гостру реакцію литовського керівництва та закриття аеропорту Вільнюса Особливо масштабний випадок стався 30 листопада 2025 р., коли близько 60 об’єктів вторглися у повітряний простір Литви. Продовження цих інцидентів змусило Литву активно шукати підтримки ЄС для уведення проти Білорусі санкцій за використання/допущення використання своєї території для гібридних атак проти повітряної безпеки Литви та ЄС. 1 грудня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила про підготовку нових санкцій проти Білорусі.
У свою чергу, білоруська влада заявила про вторгнення в повітряний простір країни нібито литовського БПЛА, начиненого «екстремістською друкованою продукцією». Білоруське відомство розцінило цей інцидент як «навмисну провокацію не лише щодо Республіки Білорусь, а й Республіки Польща». Таким чином, на європейському театрі білоруський режим продовжує діяти у руслі ескалаційної стратегії Кремля. Однак розраховує на те, що на тлі зусиль США щодо укладання перемир’я в російсько-українській війні ЄС не йтиме на додаткову ескалацію щодо Мінська.
Однак такий розрахунок може бути помилковим, оскільки ЄС уже неодноразово заявляв та підтверджував наявність власної позиції щодо застосування санкцій. ЄС готує новий санкційний пакет проти Росії, який включатиме заходи і проти Білорусі, щоб максимально обмежити її участь у російській військовій агресії та перекрити всі можливі шляхи обходу європейських обмежень. Санкції включатимуть:
- заборону нових видів товарів і технологій подвійного призначення — зокрема компонентів, які вже використовувалися Росією у війні;
- заборону транзиту через Білорусь товарів, здатних посилити військову промисловість;
- обмеження на постачання до Білорусі окремих видів програмного забезпечення;
- обмеження імпорту, зокрема, алюмінію;
- розширення заборони на будівельні послуги для компаній із ЄС;
- повну заборону вантажних перевезень до ЄС для компаній, де 25% і більше належать білоруським власникам;
- розширення персонального списку санкцій, куди потраплять усі, хто отримує вигоду від ВПК;
- посилення контролю фінансових операцій білоруських компаній у ЄС.
Крім того, через гібридні атаки Литва домагається санкцій проти Білорусі на рівні всього ЄС, включаючи обмеження на імпорт білоруських азотних добрив та в авіаційному секторі, незважаючи на недавні послаблення проти авіакомпанії «Белавіа».
Прем’єр-міністр Литви Інга Ругінене планує зустрітися зі спецпосланцем президента США Джоном Коулом перед його візитом до Білорусі. Наразі литовська сторона закликає міжнародну спільноту до визнання дій Білорусі тероризмом [3].
Офіційний Мінськ знаходить все нові приводи для того, щоб продовжувати ескалацію у взаємодії з Литвою, хоча від цієї країни залежить вирішення питання щодо транзиту, зокрема білоруських калійних добрив, які входять до переліку стратегічних матеріалів у США.
Зрештою конфронтаційний курс, обраний білоруським режимом у відносинах із сусідніми країнами, не відповідає інтересам самої Білорусі, яка роками втрачала суб’єктність, а тепер безуспішно намагається її відновити. О.Лукашенко звинуватив західні країни у мілітаризації та знову заявив про те, що Білорусь готується до війни, щоб її не було. При цьому декларований оборонний характер такої війни з боку Білорусі та Росії передбачає, що конфлікт може розпочатися у відповідь на постановочну провокацію з боку країн-сусідів ЄС чи України [4].
Марія Гуцало,
експерт, кандидат політичних наук
[1] https://mid.ru/ru/foreign_policy/news/2061344/
[2] https://www.mfa.gov.by/press/news_mfa/c8cbf0d8cdafac32.html
