Дещо про чеський збройний ринок і його допомогу Україні
Спочатку звернімося до конкретних показників, що свідчать про те, як Чехія сприяє нашим Збройним силам у війні з російським нападником. Мається на увазі, зокрема, чеська ініціатива щодо постачання боєприпасів, завдяки якій у найкритичніші моменти була зменшена артилерійська перевага Росії над Україною з початкового співвідношення 10:1 до 2:1. Як повідомлялося у ЗМІ, цього не зміг зробити ані Європейський Союз, ані будь-яка інша країна, окрім Чехії. Саме вона допомогла Україні, яка зазнала російського вторгнення, кількома мільйонами одиниць великокаліберних боєприпасів вартістю десятки мільярдів крон. Навіть Генеральний секретар Марк Рютте зазначив, що та чеська ініціатива щодо боєприпасів досить ефективна, якщо зважати на вартість снарядів і на прозорість наданих коштів, що необхідні для оборони України. Це не відомі ініціативи Д. Трампа про «небезкоштовність» зброї для України, не складні європейські правила її закупівлі, що вимагають багато часу для оформлення документів і для збору необхідних підписів, а ефективна і небюрократична, повторюю, ініціатива, якою демонструється чеська недвояка позиція з підтримки українських ЗС.
Так, займався такою діяльністю з надання допомоги попередній чеський уряд, який мав підтримку з боку президента Чехії. Адже від цього вигравали не лише ЗС України – чеській економіці також було вигідно займатися таким виробництвом, бо кошти для нього виділяються не чеського бюджету, а з кишень іноземних партнерів. До того ж, таким чином використовуються виробничі потужності, де працюють чеські робітники, прибуток місцевих компаній оподатковується не де-небудь, а в середині країни. Так, за нещодавно оприлюдненими даними у чеських ЗМІ, такий прибуток для бюджету у попередньому році сягав 10 млрд. крон.
Але що і як буде з таким виробництвом у поточному році, коли за державні справи береться новий уряд під керівництвом А. Бабіша? І чи зможе Україна сподіватися на таку допомогу для своїх ЗС в подальшому? Поки що інформація не досить втішна, оскільки з’явилася повідомлення, що А. Бабіш відмовляється від безпосереднього надання такої допомоги Україні, пропонуючи, щоб такою справою займалася саме організація НАТО. Якщо так, то постачання боєприпасів на поле бою буде значно повільнішим, відповідно, це позначатиметься на бойовій спроможності української артилерії. І не тільки.
Чеські аналітики вважають, що зараз у Європі немає кому братися за постачання боєприпасів, тому така діяльність може завмерти. А чеська оборонна промисловість може не сподіватися на контракти, держбюджет втратить відповідні надходження, не кажучи вже про згортання допомоги обороні України. Так буде ще й підмочуватися на міжнародному рівні авторитет чеської влади, згортатиметься її дипломатична і правова підтримка. А це те, чого так прагне домогтися Росія стосовно Чехії, бо таким чином буде нищитися налагоджена збройна мережа протидії російському нападнику.
На цьому можна було б таку тему поставити «на паузу» і очікувати на подальші кроки нового чеського уряду і чеського парламенту у питанні допомоги Україні. Але цікаво звернути увагу на деяких представників чеського суспільства, які мають безпосереднє відношення до виробництва зброї і військової техніки. Таких, як чеська компанія Czechoslovak Group і її власник 33-річний чех Міхал Стрнад, до речі, особисті статки якого сягнули 37 млрд доларів. Це дорівнює приблизно 10% чеської економіки. І хоча йдеться про власні кошти, та це красномовно свідчить про важливу роль торгівлі зброєю.
Щодо самого 33-річного власника празької компанії Czechoslovak Group AS, то на сторінках Bloomberg повідомляється, що той «практично подвоїв свої статки після того, як акції компанії злетіли приблизно на 28% в Амстердамі. Компанія та її власник залучили 3,3 мільярда євро під час первинного публічного розміщення акцій за ціною 25 євро за акцію… До слова, Стрнад є найбагатшим у світі магнатом у сфері оборони. Він посідає третє місце серед найбагатших людей світу віком до 40 років, поступаючись власнику Walmart Inc. Лукасу Уолтону з його близько 49 мільярдами доларів, та спадкоємцю Red Bull Марку Матешицу, чий статок складає 38,4 мільярда доларів».
Але тут ще може бути цікаво, як Странд спромігся стати таким заможним і зміг досягти такого успіху. Деякі відомості щодо такого досягнення є відкритому доступі, але повторюю – деякі. Щоб їх розширити, варто повернутися до подій 30-річної давнини, коли внаслідок руйнування СРСР відбувалася, так би мовити, перебудова світового порядку.
І розпочати слід з того питання… скільки необхідно багатовагонних залізничних потягів, щоб перемістити зі Східної Європи, наприклад, одну радянську дивізію, яка разом іншими формуваннями входила до тодішньої групи військ Варшавського договору. Практично таких потягів мало бути щонайменше 200. Двісті щодо однієї такої дивізії – танкової, мотострілецької чи інших військових формувань. Скільки таких дивізій звідти було виведено – сьогодні вже мало кого може цікавити. Але у кожної була військова техніка, боєприпаси, різноманітне пальне, тилове майно, для переміщення цього всього на батьківщину був потрібен не один рік часу. Зрештою, дещо з того, що вже було не так важливе для використання, можна було залишати у розташуванні чи навіть виставити на продаж місцевому населенню. Переважно таку техніку, як мотоцикли чи невеличкі небойові автомобілі на зразок «уазиків». А ще була чимала кількість речей з солдатських і офіцерських їдальнь – алюмінієві тарілки, ложки, каструлі, баки для готування їжі, не кажучи вже про інше спорядження у боксах для техніки у вигляді «нз» чи використані гільзи, які не підпадали під здачу. Тобто, кольорові метали. Недешеві за вартістю.
На полігонах, де протягом багатьох років періодично відбувалися навчання, також залишалося чимало різного устаткування. І його також виставлялося радянським командуванням на продаж. В тому числі і у Центральній групі військ, розташованій в колишній Чехословаччині. І ось у ті часи батько згаданого чеського мільярдера Міхала Стрнада — Ярослав Стрнад – вирішив створити компанію Excalibur Army і таким чином скуповувати радянські військові склади разом з тим, що там залишалося. А згодом це була також важка військова техніка танкових дивізій, що розташовувалися, наприклад, на Судетах вздовж на той час чехословацько-польського кордону. Як невдовзі з’ясувалося, засновник компанії Excalibur Army Ярослав Стрнад був не лише далекоглядним у комерційних справах. Він спромігся дати раду навіть з застарілою радянською бронетехнікою, відновлюючи і модифікуючи її для продажу на Близький Схід. На користь своїй батьківщині, а також і собі.
Чеський журналіст О. Стратілік (видання Аktualne), зокрема, описуючи діяльність кампанії, повідомляє про те, що надалі підприємства Я. Стрнада удосконалювалися і почали виконувати замовлення міністерства оборони Чехії, що, між іншим, триває й досі і вже у вигляді структури під назвою «Компанія Czechoslovak Group (CSG)». А згодом її засновник передав правління компанією своєму синові Міхалу, який і сьогодні, за прикладом батька, розвиває і вдосконалює таку діяльність. У щойно згаданій статті чеського автора повідомляється, що «компанії Міхала Стрнада фігурують у більшості контрактів чеської армії, а з сухопутними військами є майже незамінними. До того ж тут і певний соціальний аспект: багато поважних офіцерів та чиновників після звільнення з армії працевлаштовуються до структур Стрнада … Зокрема, чеська армія також залежить від CSG щодо всіх 127 бронетранспортерів Pandur II, десятків машин Titus та від постачання всіх гарматних башт для 246 бойових машин CV90. Ні французька збройова компанія KNDS France, яка має поставити чеській армії 62 гаубиці Caesar, ні ізраїльська Elta, яка виробляла мобільні 3D MADR-радари для армії, не можуть обійтися без Стрнада в контракті. А ще один величезний пакет на десятки мільярдів крон стосується майбутніх контрактів на ремонт та обслуговування новопридбаної техніки, за які зараз розпочалася боротьба, і CSG також ними дуже цікавиться. Подібно до запланованої закупівлі на десятки мільярдів, за якої армія хоче замінити застарілі Pandurs. Також завдяки цьому контракту CSG представила прототип бронетранспортера Pandur 8×8 Evo».
Як відомо, чеські підприємці конкретно допомагають і налаштовані допомагати Україні з озброєнням, на зразок того, як це сумлінно здійснюється конкретними власниками фірми CSG. Ба більше, якщо погортати сторінки історії, то ми знайдемо чимало фактів такої чеської допомоги і не лише у вигляді зброї. Це цілком можна визнавати, як особливість у ставленні до нас таких наших сусідів, в тому числі і сьогодні, якщо вкотре мати на увазі ініціативу Чеської Республіки щодо боєприпасів, що протягом кількох місяців після замовлення доставлялися на «нуль». Хочеться, щоб так відбувалося надалі. Адже чеські компанії мають розвинену систему контактів і досвід їх використання, готові й надалі надавати нам допомогу на взаємній вигоді.
Але як це буде (і зможе) відбуватися при діяльності нового чеського уряду, де, очевидно, на даний час немає таких особистостей, які налаштовані нам допомагати надалі у нашій боротьбі з російським нападником? Чи матимуть змогу такі підприємці, як вищезгадані Ярослав Стрнад і його син Міхал розвивати необхідну діяльність, від якої залежить безпека не тільки України чи Чехії, а й усієї Європи?
Запитання поки що без твердої відповіді. Та як на неї ми сподіваємося…
Олег Махно
Фото: Army Recognition
