Економіка Росії як локомотив війни. Частина ІІ.
Як російська економічна криза позначається на діяльності ВПК Росії та її військовому потенціалі

В першій частині нашої статті «Економіка Росії як локомотив війни» розглядалися проблеми російської економіки та робився висновок, що в країні розпочинається глибока криза. Ці кризові процеси негативно впливають на всі сфери життєдіяльності Російської Федерації, в тому числі на її здатність продовжувати війну проти України. Поки що Росія має можливість перерозподіляти кошти та ресурси на користь своїх збройних сил та військово-промислового комплексу. Але так не буде, коли криза в Росії вийде на критичний рівень, тобто такі ресурси закінчяться. В цьому плані особлива увага до військово-промислового комплексу РФ, який забезпечує російські війська озброєннями та необхідною технікою. Без цього продовжувати війну неможливо.

Головними умовами успіхів у війні будь-якої армії є високий рівень підготовки та вмотивованості її особового складу, наявність у необхідній кількості ефективного озброєння. Це стосується безпосередньо війни Росії проти України. 

На сьогодні такі чинники дають Силам оборони України змогу не тільки стримувати наступ противника, військовий потенціал у якого набагато більший, але й поступово перехоплювати ініціативу. Звичайно, Росія намагається утримати свою перевагу, яка базується на людських ресурсах та потужності її військово-промислового комплексу. Саме власний ВПК Росії забезпечує основні потреби її збройних сил та інших силових структур в озброєннях і військовій техніці, оскільки допомога її союзників обмежена. Це відбувається як в рамках подальшої війни Росії проти України, так і в плані підготовки росіян до можливого нападу на Європу. Тому керівництво РФ докладає всіх зусиль для того, щоб підтримати безперебійність у роботі свого військового-промислового комплексу. З цією метою надається пріоритет у фінансуванні ВПК, у тому числі за рахунок перерозподілу коштів з цивільного сектора.

З часу повномасштабного нападу Росії на Україну в лютому 2022 року до початку активного розгортання кризових процесів у російській економіці в середині 2025 року такий принцип давав урядові РФ змогу підтримувати високі темпи розвитку свого ВПК. У цей же період випуск БПЛА та боєприпасів в Росії зріс більш ніж у 22 рази, бронетанкової техніки — в 2,2 разів, легкоброньованої техніки (БМП, БТР) — в 3,7 разів, артилерії — в 9,6 разів, авіатехніки — в 4,6 разів, засобів індивідуального бронезахисту — у 18 разів.

Разом з тим, ВПК є невід’ємною частиною економіки будь-якої держави, а тому на ньому позначаються всі її проблеми. Це стосується і Росії, хоча і є деякі відмінності. Її командно-адміністративнаКолажма дійсно дає урядові змогу зменшувати видатки на підтримку економіки та на соціальну сферу і збільшувати видатки військові. Але це не може вберегти російський ВПК від наслідків економічних проблем країни. Так, з вересня 2025 року у Росії почалися скорочуватися темпи зростання виробництва озброєння та військової техніки, а за деякими напрямами спостерігається падіння обсягів випуску продукції. Про що свідчить динаміка діяльності чотирьох галузей російської економіки, які включають виробництво ОтаВТ, а саме: готові металеві вироби (окрім машин та обладнання) — боєприпаси, артилерійські системи, стрілецька зброя і т. ін.; комп’ютери, електронні та оптичні прилади — системи управління, наведення, зв’язку тощо; інші транспортні засоби — танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери; авіаційна техніка — літаки та БПЛА. Відповідні показники подаються у таблиці.

Таблиця 1. Показники діяльності основних галузей російської економіки, пов’язані з виробництвом озброєння та військової техніки у відповідні періоди 2025 року та за 2024 рік. Зміни подаються у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Це все співпадає з процесом масового переходу підприємств здебільшого цивільних галузей російської економіки на скорочений режим роботи або на повну зупинку.

Як подається у таблиці, найвідчутніше скоротились темпи випуску бойових броньованих машин, а обсяги виробництва боєприпасів та артилерії взагалі зменшились. Виробництво систем управління, наведення, зв’язку зберігало свою позитивну динаміку, однак згодом стало нестабільним за характером. Випуск авіаційної техніки, яка в основному включала БПЛА, залишався на високому рівні, однак у листопаді 2025 року темпи такого виробництва почали гальмуватись. Збільшення випуску БПЛА пояснює також відносну стабільність виробництва комп’ютерних, електронних та оптичних засобів, оскільки їх значна частина використовується саме у безпілотних літальних апаратах та апаратурі їх управління.

З початком 2026 року економіка Росії перейшла зі стагнації у рецесію. Водночас відчутно ускладнилась робота ВПК країни. В січні – квітні поточного року падіння виробництва більшості видів озброєння та військової техніки в Росії прискорилось.

Таблиця 2. Динаміка виробництва О та ВТ в Росії у першій половині 2026 року, порівняно з 2025 роком. Зміни подаються у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Подорожчання нафти внаслідок військової операції США та Ізраїлю проти Ірану дещо позитивно позначилося на економіці Росії із затримкою у два місяці, тобто, в травні. Це позначилося і роботі ВПК. Саме з того часу випуск О та ВТ в Росії почав зростати. В червні – липні темпи зростання економіки РФ почали знижуватись, а обсяги виробництва промислової продукції взагалі скоротились. Очевидно, що це негативно позначилося на прирості випуску О та ВТ, а можливо, що і його обсяги знову впали.

Винятком з цього є виробництво БПЛА та ракет, які на головному місці у сучасній війни. А з фактичним переходом бойових дій на фронті в Україні у позиційну форму їх значення виходить на якісно новий рівень. Незважаючи на ускладнення економічної ситуації в Росії, їх виробництво відчутно зростає. Тобто, за нестачі коштів у державному бюджеті РФ для повноцінного фінансування ВПК, виконується перерозподіл коштів між його різними галузями. Основна частина коштів виділяється для виготовлення БПЛА і ракет, а виробництво інших видів озброєнь, насамперед, бронетанкової техніки і артилерії, фінансується за залишковим принципом. Хоча, навіть за такого варіанту ВПК Росії не в змозі забезпечити належне фінансування виробництва всього спектру ракетних систем. Так, пріоритетним є випуск балістичних ракет для ОТРК «Искандер-М», які спроможні проривати систему ППО України. Виробництво крилатих ракет повітряного базування та аеробалістичних ракет Х-47М «Кинжал» скорочується. Зокрема, в 2026 році випуск ракет Х-47М знизився з 60 до 5 одиниць за місяць.

 Однак, проблеми з фінансуванням ВПК Росії таки збільшуються. Внаслідок стрімкого зростання дефіциту державного бюджету урядові відчутно не вистачає на нього необхідних коштів. Як наслідок, скорочуються завдатки підприємствам ВПК на виконання військових замовлень. А вони не можуть вирішити дану проблему отриманням кредитів у банках через високу кредитну ставку. В червні 2026 року Центральний банк РФ знизив її до 14,25 %. Однак такий рівень все одно занадто високий, оскільки підприємства ВПК можуть функціонувати, коли ставка не вища за 7 %. Тому військовим підприємствам, як і більшості інших, відчутно бракує необхідних коштів для безперебійної організації виробничого процесу, включно з придбанням необхідних матеріалів та комплектуючих у суміжників, з виплатою зарплат працівникам, а також з оплатою електроенергії, транспортних потреб та комунальних послуг. Це загрожує зривами військових замовлень, що заборонено законом і передбачає кримінальну відповідальність. За такої ситуації підприємства ВПК змушені брати кредити в банках навіть під високі кредитні ставки. Але частина з таких не можуть розрахуватися і банкрутують. Зазвичай, у таких випадках для них передбачається допомога. Але вона може надаватися лише з державного бюджету, що також стає все більш проблематичним.

Збанкрутілі підприємства ВПК не можуть повернути борги кредиторам, що призводить до банківської кризи. Внаслідок зазначеної проблеми у вкрай важкому положенні опинився Оборонний банк, який є базовою фінансовою установою ВПК РФ. За підсумками 2025 року він втратив 19 млрд руб. При цьому отримав допомогу від держави у 29 млрд руб.

З тих же причин ВПК РФ перетворюється із локомотива російської економіки на одного з основних генераторів кризи неплатежів в країні. Військові підприємства змушені виконувати державні замовлення. Тому вони укладають контракти із субпідрядниками без гарантій їх оплати або з її відкладенням. Внаслідок цього ті також втрачають кошти і опиняються в такому ж скрутному становищі. Таким чином неплатіжний процес все більше поширюється, включно з цивільною сферою. Зараз вона вже охопила близько 60 % великих компаній.

Аби знизити свої витрати підприємства ВПК переходять в режим жорсткої економії коштів. Значно скорочені обсяги інвестування розвитку ВПК, що саме і припинило введення в дію нових виробництв. На думку багатьох експертів, зокрема, Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), більша частина підприємств російського ВПК вичерпала свої можливості зі збільшення обсягів випуску озброєнь ще влітку 2025 року. Раніше проблема нестачі виробничої потужності усувалась у спосіб її розширення. До літа минулого року спостерігався інтенсивний розвиток інфраструктури танкових, ракетних, артилерійських та авіаційних заводів і підприємств з виробництва БПЛА. Потім цей розвиток загальмувався і зараз практично припинений за винятком розширення деяких підприємств з випуску безпілотних літальних апаратів.

Уряд РФ фактично визнає, що не має змоги швидко наростити випуск озброєння та військової техніки. Як заявив міністр промисловості та торгівлі Росії А. Аліханов в липні, ВПК, як локомотив промислового зростання скоро вийде на максимальні обсяги та високу базу і не буде, як раніше, давати суттєву надбавку в темпи росту обробної промисловості. Підтверджує таку тенденцію скорочення набору нового персоналу у ВПК. З 2022 року було набрано близько 600 тис. осіб. Пік набору припав на перший рік війни. Тоді вакансії, які відкривались у ВПК, становили 2 % всього ринку праці в країні. Потім кількість пропозицій почала зменшуватись. Влітку 2024 року вона становила 50 тис, а влітку 2025 року — 35 тис. В червні поточного року попит на робочу силу у ВПК РФ був найнижчий за всі роки війни, і навіть менший, ніж до її початку. В цьому плані найбільш показовою була практична відсутність попиту на інженерів пусконалагоджувальних робіт, які займаються введенням в дію нових підприємств та їх обладнання.

Окрім нестачі коштів суттєво перешкоджають роботі та розвитку ВПК Росії ціла низка інших проблем. Основні з таких: неспроможність російської промисловості замінити іноземні матеріали та комплектуючі, втрачені внаслідок західних санкцій; припинення постачання до Росії високотехнологічного обладнання, яке використовується для виробництва озброєнь; дефіцит висококваліфікованих кадрів. 

Основною проблемою імпортозаміщення є неспроможність Росії самотужки налагодити випуск складних цифрових мікросхем, а саме — процесорів та елементів пам’яті. Це стосується і багатьох інших виробів, матеріалів та обладнання, зокрема, підшипників, композитних покрить та верстатів з цифровим програмним управлінням. Технології та виробнича база, які забезпечували їх випуск, Росія втратила або їх у неї взагалі не було. Відновити їх або створити заново Росія не спроможна через критичне зниження рівня якості її науково-технічного потенціалу. За оцінкою Королівського інституту міжнародних відносин Великобританії, ВПК Росії технічно деградує. Тому вже найближчим часом їй доведеться спростити та загальмувати військове виробництво, а також змиритися з погіршенням якості продукції.

Росія намагається усувати згадані проблеми у спосіб уникнення західних санкцій. Однак це також для неї стає все більш складним питанням. Найбільшим партнером Росії вважається Китай. Він постачає їй дещо з підсанкційних товарів, але вдесятеро дорожче, аніж продає аналогічну продукцію іншим країнам. Крім того, багато китайських виробів, які постачаються до Росії, низької якості. Ще у 2025 році Північна Корея значно зменшила обсяги постачання Росії артилерійських снарядів. Дехто вважає, що це сталося під тиском Китаю, якого США та ЄС звинуватили у сприянні таким поставкам, і він міг потрапити під дію їх санкцій.

Припинив передачу Росії озброєнь також Іран. Він втратив таку можливість через війну зі США та Ізраїлем. Військово-технічне співробітництво між Росією та Іраном не зможе швидко відновитись навіть після завершення війни на Близькому Сході, оскільки іранський ВПК значною мірою знищений. Водночас внаслідок запровадження США та ЄС більш жорсткого контролю над виконанням їх санкцій ускладнюється і стає більш затратною можливість їх обминання.

Щойно згадувалося, що у ВПК РФ гостро бракує кадрів. У галузі вже працює близько 4 млн осіб. За різними оцінками, потрібно ще кілька сотень тисяч працівників. Передусім йдеться про кваліфікованих інженерів, ІТ-фахівців, токарів, фрезерувальників та інших спеціалістів з металообробки. Впоратися з такою проблемою важко, бо спостерігається масовий відтік людей до війська, демографічна криза, а також конкуренція з цивільним сектором. В низці галузей ВПК зарплатня почала зменшуватись, в тому числі у порівнянні з цивільними підприємствами в тих же регіонах. Мають місце і суттєві заборгованості по зарплатам.

 Негативно впливають на ВПК Росії негаразди у цивільній сфері. В першу чергу до них можна віднести скорочення або призупинення роботи підприємств, які не мають відношення до військово-промислового комплексу, але постачають йому різноманітні вироби. Прикладом цього є зупинка роботи ПАО «Русские Моторы» у Нижньому Новгороді. Підприємство перестало постачати комплектуючі заводам ВПК, які складають двигуни для літаків і кораблів.

 Ще одним, так би мовити, потужним чинником, що завдає збитків ВПК Росії, є удари Сил оборони України по російських підприємствах та пов’язаних з ними інфраструктурі. Так, з початку 2026 року Сили оборони України почали більш активно завдавати ударів по військових та цивільних підприємствах, які забезпечують діяльність збройних сил Росії. В основному маються на увазі радіоелектронна, оптоелектронна, хімічна та інші галузі, які виробляють компоненти для БПЛА та ракет, а також складові вибухових речовин. Як наслідок, в Росії різко скоротився випуск аміачної селітри, яка використовується у виробництві пороху та вибухівки. Водночас у ВПК Росії відчутна гостра нестача у радіоелектронних компонентах.

 Західні і незалежні російські експерти вважають, що нинішній стан ВПК Росії все ще дає змогу забезпечувати військо необхідними озброєннями та військовою технікою, хоча їх нестача щоразу відчувається, а якість — падає. Зокрема, навіть Z-воєнкори та пропагандисти визнають, що військам бракує стрілецької зброї, боєприпасів та БПЛА. Російський ВПК не спроможний довести до кондиції також нові системи озброєнь, в тому числі МБР «Сармат». Як демонструє війна, не відповідають заявленим характеристикам і багато інших озброєнь, які декларувалися росіянами як такі, що «не мають аналогів у світі». Зокрема, йдеться про гіперзвукові ракети «Кинжал», які успішно збивають американські комплекси Patriot» або відводяться від цілей засобами РЕБ. Виключно пропагандою є заяви керівництва РФ про успішні випробування комплексів «Буревесник» та «Посейдон».

Було також зірвано великі програми з розробки та виробництва нової техніки, зокрема, багатофункціонального винищувача Су-75, стратегічного бомбардувальника PAK DA, танка Т-14 «Армат» і вантажного безпілотного літального апарату «Изделие-80».

 Втім, робота підприємств російського ВПК, як всієї економіки РФ, може різко погіршитись вже у найближчій перспективі внаслідок охоплення країни кризою з пальним. Вже до кінця літа нинішнього року вона може стати критичною, що значно ускладнить, або зробить неможливою логістику як військових, так і цивільних підприємств.

Нестачу пального вже відчувають у російських військових підрозділах, що перебувають на фронті в Україні. Найбільше — на південній ділянці в Херсонській та Запорізькій областях, де підвезення пального та інших видів матеріально-технічного забезпечення ускладнене внаслідок ударів СОУ по транспортних комунікаціях. Командування частин та підрозділів змушене обмежувати бойові виходи та дії мобільних груп ППО, які прикривають автомобільні дороги. Не вистачає пального і для електрогенераторів, які забезпечують діяльність штабів та роботу різних радіоелектронних систем, включно з засобами РЕБ, а також заряджають батареї БПЛА. В зоні бойових дій все це знижує бойові можливості російської армії.

Отже, незважаючи на надзвичайно важливе для керівництва Росії значення безперебійної роботи ОПК в умовах подальшої війни проти України та можливе військове зіткнення зі США та НАТО, з середини 2025 року в РФ спостерігається зниження темпів виробництва озброєння та військової техніки, а за деякими напрямами падає їх фізичний випуск. Головна причина такого — зростання дефіциту державного бюджету РФ. З огляду на це, її уряд не може гарантувати належне фінансування навіть таких пріоритетних та захищених статей, як військові потреби, включно з виробництвом озброєння та військової техніки.

Існують також проблеми щодо неспроможності російської промисловості:

• а) замінити іноземні матеріали та комплектуючі;
• б) відновити постачання до Росії високотехнологічного обладнання;
• в) усунути дефіцит висококваліфікованих кадрів;
• г) припинити негативний вплив складнощів у цивільному секторі.

Уряд РФ визнає межу можливостей стосовно досягнення ВПК. Тому, в умовах відновлення та прискорення негативних тенденцій у роботі економіки країни, визначаються пріоритети у виробництві озброєння та військової техніки. На теперішній час основними із таких є БПЛА, ракети та засоби РЕБ. Бронетанкова техніка та артилерійські озброєння відходять на другий план.

Проблеми у роботі ВПК Росії також виникають внаслідок ударів Сил оборони України по підприємствах військової промисловості. Зараз в найбільшій мірі маються на увазі виробництва радіоелектронних систем та пороху і вибухівки. Втім, більш відчутно може вдарити по російському ВПК криза в країні з пальним. Поки що робота ВПК Росії дає їй змогу продовжувати війну в Україні. Однак, поглиблення кризи в російській економіці, що незворотна за характером, таки призведе до критичного погіршення стану справ в її ВПК. Це знизить здатність РФ вести проти України війну, принаймні, такої інтенсивності, як зараз. Тим паче, вона не зможе ще й напасти на Європу.

Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики

Колаж https://cpd.gov.ua/