Чому до Туреччини на переговори з Україною Путін прислав якусь третьосортну делегацію?
Чому її керівник озвучив явно неприйнятні та абсолютно нереальні вимоги?
Очевидно, що росіяни явно не були налаштовані на конструктивні переговори, а тому немає жодного сенсу переповідати заяви членів російської делегації, а тим більше аналізувати їх позицію. Швидше за все Путін поставив їм завдання відвертати увагу від основної проблеми, блефувати й тягнути час.
Навіщо це йому і якої мети він хоче досягти таким маневром, поки що сказати важко.
Разом з тим усій браваді президента РФ і його пропагандистів важко сховати той факт, що відсутність більш-менш значних успіхів на російсько-українському фронті говорить про те, що цілей так званої СВО не було й уже не буде досягнуто.
Загальновідомим є і те, що ця війна виснажує людські, фінансові та матеріально-технічні ресурси не лише України, а й Росії.
Якщо навіть припустити, що РФ сьогодні налічує 140 млн громадян, хоча їх реальна чисельність є значно меншою, то цієї кількості людських ресурсів, явно не вистачає для завоювання України.Більше того дуже скоро може статися й так, що їх уже буде не вистачати для захисту величезної території самої Росії.
Якщо у РФ з’являться політичні сили, які будуть незадоволені результатами війни з Україною, і активізуються сепаратистські рухи, зокрема на Північному Кавказі, то тоді Росії уже буде не до завоювання України.
Цілком реально, що у РФ може виникнути політична ситуація аналогічна тій, яка була у 1917 році.Відомо, що розвиток подій тих років завершився розпадом Російської імперії та утворенням на її уламках цілого ряду незалежних держав. Якщо подивитись на політичну карту Європи 1918 року, то можна побачити що на її Сході, крім України, утворились Всевелике Військо Донське і Кубанська Народна Республіка, а народи Північного Кавказу створили свого роду конфедерацію, яка мала назву Гірська республіка.
Основною причиною розпаду Російської імперії була її поразка у Першій світовій війні й нинішня політична ситуація в Росії є дуже схожою на ту, яка була століття тому. Незважаючи на те, що Путін і його пропагандисти проголошують бравурні речі та заявляють про готовність воювати нескінченно, то тут вони явно блефують.
Очевидно, що кожен день війни виснажує не лише Україну, а й Росію. Тому сьогодні обидві сторони зацікавлені у встановленні перемир’я, оскільки їх армії потребують перепочинку, відновлення і перегрупування сил. Разом з тим російська сторона чомусь продовжує поводити себе агресивно й ірраціонально, хоча і знаходиться у далеко не найкращому становищі, а її войовнича риторика уже давно нікого не лякає.
Від повної поразки у війні з Україною сьогодні Росію рятує лише лояльне ставлення до Путіна президента США Дональда Трампа, який чомусь вирішив що РФ може стати союзником Америки у її протистоянні з Китаєм.
Разом з тим варто звернути увагу на те, що все більше незадоволення цією війною починають виявляти Німеччина, Франція, Велика Британія і Польща. Аналогічну позицію займає і Туреччина. Якщо Росія буде продовжувати вперто наполягати на своєму і не відмовиться від своїх абсурдних вимог, а Європа і Туреччина почнуть більш активно взаємодіяти з Україною, то РФ неодмінно зазнає поразки. У результаті на регіональному рівні найближчим часом можуть з’явитись нові військово-політичні союзи і блоки, що дасть можливість створити умови для забезпечення довготривалого миру і стабільності у регіоні та компенсувати усі втрати у зв’язку з фактичною відмовою США від лідерства у глобальному демократичному світі.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
