За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Російський авторитаризм як загроза глобальній безпеці»
«Переговори з Путіним про стійкий мир неможливі. Путінська Росія вже у стані війни з Європою. На щастя, цю агресію стримує героїчна оборона України»
Говоритиму про те, як Путін вже досить давно веде свою політику винятково з позиції конфронтації. Позиція конфронтації йому необхідна з однієї причини: щоб у своїх руках утримати владу в Росії. Є величезна кількість в Росії людей, мільйони, які жодним чином не представлені. Вони не можуть формувати політичні партії, не можуть протестувати під страхом ув’язнення. Вони не можуть навіть висловлюватися в інтернеті, тому що за це опиняться у в’язниці. Тим не менш, такі люди є, їх мільйони. Та їхніх голосів на сьогодні не чути. З цілком зрозумілих причин.
Я, як адвокат, захищав таких людей. Знаю, що вони є, їх бачив на площах. І запевнюю, що вони з Росії нікуди не поділися. Вони як там були, так вони там і залишаються. Питання в тому, маємо чи не маємо можливість забезпечити для них певну політичну діяльність в умовах найжорстокішої цензури, яка сьогодні є в Росії.
Коли мені кажуть, що в Росії всі 136% підтримують путінську війну, що всі росіяни мріють тільки про те, як би захопити Україну і всі інші країни, я відповім, що це не так. Я виріс серед цих людей, я їх бачив, і я вас запевняю, що моє покоління і покоління людей молодшого віку, люди, які, виросли в великих містах, в першу чергу, міська інтелігенція, їм цього категорично не потрібно, не цікаво. Вони мріють, щоб це все скоріше закінчилося.
Видання The Moscow Times 8 травня, здається, 2025-го року опублікувало останнє опитування, згідно з яким тільки 30% підтримують безпосереднє продовження ведення бойових дій проти України, цієї незаконної і огидної війни. І 70% виступають за переговори.
Коли ми говоримо про Росію, потрібно розуміти, про що саме ми говоримо. Росія дуже неоднорідна. Існує величезний розрив між поколіннями. Є старше покоління, яке виросло в Радянському Союзі, яке зараз перебуває на пенсії, як правило, живе в дуже злиденних умовах, і тому не має доступу до незалежних ЗМІ, дивиться лише телевізор. З телевізора, природно, їм розповідають, що навколо одні суцільні вороги, які тільки й мріють нас знищити. Є більш молоде покоління, яке читає незалежні медіа і у яких абсолютно нормальна проєвропейська позиція. Вони знають, що таке російська Конституція, яка була вигадана і створена з ідеєю децентралізації влади, що дуже сильно як перешкоджає диктатурі, так і сприяє розвиткові демократії.
Люди, спостерігаючи за всіма цими процесами, протестами, як у 2011-му, так і в 2012-му році й далі 2017-му, безпосередньо перед початком війни, і навіть під час війни, цікавилися активно міжнародними документами, на яких принципах існує Європейський Союз і ПАРЄ. Цьому сприяла дуже активна робота правозахисників.
Всі ті ідеї, в тому числі, які включають в себе право народів на самовизначення, ті основоположні ідеї, вони всі дуже сильно близькі, в тому числі і молодому поколінню. Тобто, просто все потрібно робити за правилами, через референдуми, особливо кажучи про вихід тих чи інших регіонів зі складу Росії. Тому наші зусилля, як я це собі уявляю, повинні бути спрямовані саме на те, щоб якимось чином визначити напрямок дії для ось цих людей, які позбавлені слова, але тим не менш хочуть діяти. І з цим дуже велика проблема, тому що не зовсім зрозуміло, що саме їм можна запропонувати.
Путін веде цю конфронтацію, як я сказав раніше, з однією єдиною метою: зберегти владу. Тому якщо ви воюєте, якщо ви постійно вигадуєте якихось ворогів, внутрішніх і зовнішніх, тоді вам дуже просто пояснити населенню невдачі в економіці, вам дуже просто переслідувати тих внутрішніх ворогів, яких ви ж самі й вигадали.
Але проблема в тому, що ненависть – це товар досить короткоживучий. Якщо сьогодні ви ненавидите чеченців, то завтра ви вже не можете їх ненавидіти просто тому, що це короткоживучий, так скажімо, продукт пропаганди ненависті. На ньому далеко не заїдеш, тому постійно потрібно вигадувати нових якихось ворогів.
Кажучи про конфронтацію, хотів би зауважити, що з цього випливає наступне: переговори з Путіним про стійкий мир неможливі. Трамп не зможе змусити Путіна домовитися про що-небудь. Не зможе! Це – неможливо. Росія, путінська, вже перебуває у стані війни з Європою, аби що там про це не думала Європа. Це вже доконаний факт. Ця війна гібридна, але, тим не менш, вона триває. На щастя, цю агресію стримує героїчна оборона України. Але росіянам дуже прикро, зокрема, коли чують по новинах, що Україні недостатньо надається зброї. Гине гігантська кількість людей в Україні. Щодня прилітають шахеди і балістика, все інше. Неможливо чомусь, з якоїсь причини досі налагодити постачання систем протидії, а також, систем, якими Україна могла б завдавати ударів по заводах, у тому числі які ці ж шахіди виробляють. Дуже велике занепокоєння викликає те, що досі ми не можемо з якоїсь причини санкціонувати великі галузі, як російської економіки, так і білоруської.
Ми не можемо перешкодити Путіну в торгівлі з ЄС. Щоб не заробляв грошей, які він витрачає на війну і на репресії всередині Росії. І люди, які все це бачать, ось ці нормальні росіяни, які в Росії є, у них дуже велика образа з цього приводу. Тому що всі ці протести протягом десятиліть, все, що ми чули у відповідь від ЄС – це лише висловлення занепокоєння. ЄС було дуже стурбоване тим, що в Росії велика кількість політв’язнів, тим, що в Росії репресії… Так, дуже серйозна стурбованість була з приводу арешту лідера на той момент російської опозиції Олексія Навального. Але жодних санкцій за цим не було запроваджено, жодних не вжито заходів, які реально могли б натякнути Путіну, що потрібно припиняти цю конфронтацію.
У підсумку ми отримали те, що отримали. А тією гігантською кількістю нафтодоларів і коштів, які надходили від торгівлі газом, відповідно, призвели до того, що ця особа відчула себе безсмертною. Путін дійшов висновку, що Захід слабкий, що з ним можна робити все, що завгодно. Що Путін, власне, і зробив, намагаючись утримати свою владу, побоюючись спалахів білоруських протестів у 2020 році, знаючи, що всередині Росії визріває невдоволення, і прекрасно усвідомлюючи ту просту думку, що найпростіший спосіб збити це невдоволення – це розв’язати маленьку, придушену війну, як це вже було в 2014 році після протестів в Росії 2011-го, 2012-го років.
Що ми можемо цьому всьому протиставити?
Це дуже складне, питання. В першу чергу треба визнати, що не існує ніякої стратегії, ні української, ні британської, ні стратегії ЄС щодо взаємодії з людьми, які перебувають на території Росії, з нормальними людьми.
Тут ще згадувалась проблема дезертирів. Вона не тільки пов’язана з тим, що людей, дійсно, потрібно намагатися мотивувати, щоб вони не йшли на цю війну. Але з цього ще можна отримати дуже цікавий імпакт, пов’язаний з тим, що люди, які побували в цій м’ясорубці, прекрасно знають, що таке російська армія. Прекрасно знають, як командири російської армії ставляться до своїх солдатів. Ті люди мають бути почуті, і їхній голос потрібно тиражувати настільки голосно, наскільки це можливо. Але їхніх голосів не чути. З однієї простої причини: вони знаходяться не в безпечній країні, вони знаходяться, наприклад, у Вірменії. З Вірменії їх можна викрасти, і таке вже було. І тому вони, власне кажучи, там знаходяться в небезпеці. І вони мовчать. Ось потрібно з цією проблемою щось робити.
Загалом, нам потрібна стратегія, яким чином ми будемо розмовляти з людьми, які знаходяться всередині Росії. Таких там величезна кількість. Багато хто з них, ризикуючи життям, допомагає Україні, Але, ніякої стратегії щодо них немає. Вони замкнені зсередини. Це серйозна проблема, яка просто не вирішена.
Дмитро ЗАХВАТОВ,
адвокат, правозахисник політичних в’язнів у Росії
