«Російські військові-агресори були максимально підготовлені до захоплення українських атомних електростанцій»

Фрагменти виступу Юрія Когута – Генерального директора консалтингової компанії «Сідкон», доцента кафедри публічного управління, адміністрування та національної безпеки Івано-Франківського технічного університету нафти і газу, кандидата юридичних наук, на пресконференції Інституту глобальної політики «Проблемні питання ядерної та екологічної безпеки в умовах війни (на прикладі ЗАЕС, Каховської ГЕС та міжнародних нафто- і газопроводів».

Висловлюю подяку організаторам за те, що вони ініціювали експертне обговорення таких важливих проблем, як енергетична безпека. Так сталося, що сьогодні ці питання обговорюються в основному політиками і журналістами, у яких загальне розуміння проблеми. Але кожен з них з такого приводу публікує матеріали, які потрапляють в інформаційний простір, але, на жаль, нічого спільного з безпекою у цьому немає.

Що хотілося б сказати в короткому своєму виступі, який мені дозволили зробити організатори. По-перше, хочу наголосити на тому, що 99% інформаційного простору охоплене політичними питаннями сектору безпеки, якими висвітлюється лише одна проблема: скільки коштів, хто і яке має до цього відношення. Але, знову-таки, тут немає нічого спільного з безпекою ядерної енергетики. Нехай цим займаються правоохоронні органи і нехай вони працюють на тому полі, яке їм довірене державою.

Кілька слів до уваги учасників сьогоднішнього зібрання про нашу структуру. Як консалтингова компанія, ми останні 5 років активно займаємося щойно згаданими питаннями енергетичної безпеки. Працюємо і консультуємося з експертами різного рівня. Наприклад, з Інститутом ядерної безпеки, Інститутом ядерних досліджень, з відповідним експертним середовищем Європи. Особисто спілкувався з регуляторами і керівниками європейських інститутів ядерної безпеки. Особливо цікаво було в Чехії, де нам надали дозвіл для співпраці.

Що саме зараз хочеться сказати? Те, що ми вже почули, не буду повторювати, тому що коли готував сьогоднішню доповідь, разом с колегами пройшовся по всіх нормативних документах, починаючи як з документів МАГАТЕ, міжнародних, європейських інституцій, так і щодо відомих законів України, стратегій тощо.

Та що маю на увазі? На жаль, те, що сталося з Запорізькою станцією… Зараз все нібито «нормально», всі шість енергоблоків були переведені в стан «холодної» зупинки, радіаційна безпека в основному врегульована… Але ж станція захоплена ворогом! І на порядку дня стоїть важливе питання безпеки. Як до цього питання відносилися раніше? Так сталося, що основний, як то скажуть, ресурс, який вкладався в поняття безпеки, стосувався безпеки реакторів. Чому? Так, Чорнобиль дав відповідний імпульс, потім це було вже напрацьовано багатьма експертами. 

Сьогодні мені сподобався виступ одного з наших колег, який сказав, що колись передбачалося, що небезпека окремих будівель атомної електростанції могла виникнути внаслідок, максимум, падіння легкомоторного літака. Про війну тоді не йшлося. Зараз ми зробили спробу проаналізувати питання, які пов’язані з війнами. 

Перша робота, яку ми надали як компанія, називається «Енергетичні війни як загроза національній безпеці держав Євросоюзу». Вона є в доступі, з нею можна ознайомитися. Але для того, щоб ці питання були вирішені на державному рівні і на рівні станцій, безпекою яких ми сьогодні переймаємось, слід такі заходи, як сьогодні, організовувати регулярно. І запрошувати до такої роботи експертів, з одного боку, а з боку іншого, запрошувати державних працівників, які відповідають за цю сферу, запрошувати представників законодавчої влади. Ось тоді буде можливість на одному полі обговорювати проблеми, спілкуватися і, скажемо так, закладати рішення в ті нормативні документи, які будуть відпрацьовуватися на рівні Верховної Ради, Кабінету Міністрів, адміністрації Президента, Ради національної безпеки.

Як приклад, нагадаю про дві конференції, в яких нам дали можливість брати участь. Першу конференцію ми провели спільно з Національною академією Служби безпеки України. Хороший захід, але, на жаль, питання, які там порушувались, питання безпеки, не були втілені практично. Друга конференція, на мій погляд, мала практичну направленість. Це була конференція в листопаді минулого року, яку проводив Івано-Франківський технічний університет нафти і газу. До обговорення проблем безпеки вдалося, крім науковців, запросити фахівців і експертів практично з усіх ланок державного управління. Вважаю, такі підходи до організації заходів мають сьогодні стати систематичними.

Чому? Тому що не можна за одну годину, яку ми сьогодні маємо, висвітлити основні питання ядерної безпеки і визначити спосіб розв’язання тих проблем, над якими мають працювати цілі інституції. Отож, ще раз хочу подякувати організаторам. Проблема порушується надзвичайно важлива. Кожен з нас працює в своєму достатньо, скажімо так, неширокому спектрі, але об’єднати фахівців всіх спеціальностей, які мають відношення до ядерної безпеки, необхідно.

І я ще раз хочу подякувати організаторам за те, що вони взялися за таку організаторську функцію, а також нагадати, що таке було започатковане в Івано-Франківську минулого року. На мій погляд, це має бути прийнятне і слід системно долучатися до практичного обговорення і вивчення питань ядерної безпеки.

З якої причини? Тому що, судячи з мого спілкування з фахівцями Запорізької АЕС, зокрема, з колишнім головним інженером станції, можна зробити висновок, що російські військові-агресори були максимально підготовлені до дій з захоплення українських атомних електростанцій. Нагадаю, що свого часу в Радянському Союзі були навчальні заклади, де готували фахівців з, скажім так, напрямку ядерного тероризму. Це треба усвідомити.

Щодо подальшої такої діяльності, то спілкування має бути в двох блоках: є закритий блок, куди мають бути запрошені люди з відповідним допуском. Тобто, які мають дозвіл. І другий – відкритий блок, науковий. Разом це те, про що сьогодні згадувалося: підхід має бути системний. Він має, на мій погляд, бути визначеному таким чином, щоб до обговорення проблем запрошувалися різні фахівці. Їх доповіді мають публікуватися. 

І ще що на сам кінець. 

Все, що ми говорили, мало б сенс, коли б ми побачили наслідки аудиту фізичної безпеки окремих атомних електростанцій, під якими були підписи фахівців, які його виконували. Тоді можна було б зрозуміти, чому так легко росіянам вдалося захопити Запорізьку АЕС.

Ми маємо знати прізвище, ім’я та по батькові тих, хто відповідає за кожну проблему, за її вирішення. Тому наш підхід, як компанії, такий, що ми повинні проводити необхідні наукові дослідження на рівні університетів, таких, як Івано-Франківський, чи як Одеський політехнічний університет. Є ще інші навчальні заклади України, що мають відношення до підготовки фахівців. Повторюю, треба постійно організовувати такі заходи, де експерти і фахівці, які переймаються цією проблемою, могли про неї поспілкуватися, поділитись своїми напрацюваннями. І вже потім ці напрацювання використати для розробки тих нормативних документів, які на рівні держави будуть цю проблему належним чином усувати.

Юрій Когут