Тяжкі часи французької розвідки

За висновками зарубіжних експертів, Головне управління зовнішньої безпеки (далі — DGSE) [1], один із ключових елементів розвідувального співтовариства Франції, останніми роками переживає серйозну кризу та практично не демонструє ефективної діяльності. Ще у жовтні 2023 року, коментуючи цю ситуацію, сатиричний тижневик Le Canard enchaîné опублікував статтю «DGSE: 6 років промахів та помилок», в якій стверджувалось, що репутація розвідслужби «впала нижче плінтуса», а її керівнику Бернару Емьє загрожує звільнення. Шпигуни П’ятої республіки [2] виявилися не готовими до подій навколо України, проґавили низку антифранцузьких переворотів в Африці та військову операцію Азербайджану в Нагірному Карабасі у вересні 2023 року — не кажучи вже про внутрішні скандали, які регулярно стрясали елітне відомство.

Африканський провал

Оцінка ЗМІ мало відрізнялася від думки політичного керівництва країни, яке звинуватило DGSE у тому, що розвідслужба не змогла адекватно визначити загрози, які призвели до державних переворотів у Малі (травень 2021 року), Буркіна-Фасо (січень 2022 року) та Нігері (липень 2023 року). Ці події болісно вдарили по міжнародному авторитету Франції та по її позиціях на Африканському континенті. Військові хунти згаданих вище країн «попросили» про виведення французьких військ, що дислокувалися там протягом багато років.

Однак на цьому неприємності для Франції не закінчилися. У листопаді 2023 року нова влада Буркіна-Фасо звинуватила у шпигунстві та заарештувала чотирьох співробітників технічного підрозділу DGSE, яких відрядили до республіки для налагодження систем зв’язку. За інформацією газети Le Monde, незадовго до їхнього арешту до Уагадугу прибули близько двадцяти офіцерів російського ГРУ, що стало приводом для Парижа підозрювати втручання Москви. Щоб уникнути подальших проблем, було віддано наказ про термінову евакуацію з країни всієї місцевої резидентури. Лише у січні 2025 року, за посередництва Марокко, Франції вдалося вирішити кризову ситуацію та повернути на батьківщину заручників проросійського режиму.

У 2025 році приклад Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру щодо розриву військових зв’язків із колишньою метрополією наслідували Кот-д’Івуар, Чад і Сенегал, де французький контингент був присутній аж із 1960 року. Останні дві країни вважалися найбільш стабільними та лояльними партнерами Парижа в Африці.

Наразі Франція згорнула військові зв’язки з понад 70 % африканських країн, де вона тримала підрозділи збройних сил після закінчення свого колоніального правління. Невеликі контингенти залишаються тільки в Джибуті та Габоні.

У вересні 2023 року Малі, Буркіна-Фасо та Нігер створили військовий союз — Альянс держав Сахеля (далі — АДС) [3], метою якого оголошено захист від повстань чи зовнішньої агресії. У липні 2024 року було сформовано тристоронні об’єднані сили, а Росія стала першою країною, що визнала їх. Як відомо, природа не терпить порожнечі, тому невдовзі на території Буркіна-Фасо була розгорнута російська військова бригада. У квітні 2025 року в Москві відбувся саміт AДС, де його учасники домовилися встановити стратегічне партнерство з РФ, яка пообіцяла надати сучасну зброю та організувати підготовку спільних збройних сил чисельністю 5000 осіб. Присутність президента Буркіна-Фасо Ібрагіма Траоре на цьогорічному параді на честь Дня Перемоги у Москві стало додатковим свідченням проросійського курсу, обраного АДС.  

У квітні 2024 року Парламентська делегація у справах розвідки [4] оприлюднила звіт, у якому було зазначено, що DGSE не передбачило радикалізації політичних настроїв або поглиблення ерозії відносин між Парижем і його колишніми партнерами в Сахелі. Низка державних переворотів та антифранцузьких демонстрацій призвели до повної втрати військової, політичної та розвідувальної присутності — з одночасним зростанням у регіоні активності Російської Федерації та підтримуваної неї ПВК «Вагнер». Це — явний провал DGSE, не лише оперативний, а й концептуальний.

До цього списку тепер ще можна додати вихід у січні 2025 року Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру з Економічного співтовариства країн Західної Африки (ECOWAS), яке вважалося «парасолькою» для французьких інтересів у регіоні, а також вихід цих же країн у березні 2025 року з Міжнародної організації франкофонії, що є системою неформальних відносин Франції з державами Африки.

Провали на інших напрямах діяльності: Україна, США, Сирія, Азербайджан

Парламентська делегація у справах розвідки, звичайно, не обмежилася аналізом африканського провалу спецслужби. У звіті наголошується, що DGSE не спрогнозувало вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, хоча відповідні розвідувальні дані були наявні вже восени 2021 року. Спецслужба розцінила переміщення російських військових підрозділів як частину навчань «Захід», але розглядала їх як елемент дипломатичного тиску, а не підготовку до наступу [5]. Водночас американські та британські партнери DGSE чітко повідомляли про підготовку до збройної агресії. Справа була не у відсутності інформації, а в неправильному стратегічному аналізі. Це ключова відмінність, яка у випадку розвідки визначає довіру до всієї спецслужби. Варто додати, що на вересень цього року планується чергове проведення навчань «Захід», що може стати шансом для DGSE відновити свою репутацію.

Серйозними недоліками в діяльності DGSE парламентарі вважають недостатньо глибокий аналіз щодо можливих наслідків приходу до влади у США Дональда Трампа, а також — невжиття заходів проти дестабілізації ситуації в Сирії. Усе це вказує на те, що DGSE діє дедалі пасивніше та не сприяє політичним амбіціям Французької Республіки під час президентства Еммануеля Макрона.

Особливо неприємним провалом для DGSE стало викриття у грудні 2023 року Службою державної безпеки Азербайджану французької розвідувальної мережі у країні, в результаті чого два співробітники посольської резидентури були оголошені персонами нон грата, а громадянин Франції Мартін Райан та громадянин Азербайджану Азад Мамедлі опинилися у в’язниці. За даними турецького видання Yeni Şafak, азербайджанець пішов на співробітництво з місцевою контррозвідкою і допоміг встановити імена 9 осіб, пов’язаних із DGSE, які були задіяні в різних операціях не лише в Азербайджані, але й в Україні, Молдові, Грузії, низці держав Східної Європи, Близького Сходу та Центральної Азії. Усі ці держави мають партнерські відносини з Францією, тож йшлося про так зване «дружнє шпигунство» — явище, подібне до friendly fire [6]. Азад Мамедлі також повідомив, що контакти та зустрічі співробітників посольства України в Азербайджані нібито перебували під пильною увагою резидентури DGSE у Баку.

Поліцейський на чолі розвідслужби

Усвідомлюючи як негативний розвиток ситуації навколо розвідслужби, так і наслідки цього персонально для себе, генеральний директор DGSE Бернар Емьє намагався виправити становище. Він вирішив зайнятися так званою «розвідувальною дипломатією» [7], подібно до того, як це у свій час робили його колеги: директор ЦРУ Вільям Бернс, керівник турецької розвідки Хакан Фідан та очільник ізраїльського «Моссаду» Йосі Коен. Тим більше, що понад 30 років Бернар Емьє пропрацював на дипломатичній службі, обіймаючи низку високих посад. У березні 2023 року він відвідав Мінськ для зустрічі з Олександром Лукашенком. Звісно, подробиці переговорів не були розголошені, але, найімовірніше, темою обговорення була війна РФ проти України.

Втім, у серпні 2023 року президент Франції Еммануель Макрон публічно висловив невдоволення роботою DGSE, а в грудні того ж року звільнив Бернара Емьє у відставку, як і прогнозували ЗМІ [8].

Новим генеральним директором DGSE було призначено Ніколя Лернера, який до цього очолював Головне управління внутрішньої безпеки (далі — DGSI) [9]. Така кадрова рокіровка (при чому вперше в історії французьких спецслужб) викликала здивування експертів, оскільки Ніколя Лернер не мав жодного досвіду ані на дипломатичному терені, ані в розвідувальній сфері. Уся його кар’єра пройшла на управлінських посадах у різних префектурах поліції та в центральному апараті МВС. У 2018 році він став наймолодшим керівником DGSI — спецслужби, яка відповідає за контррозвідувальну діяльність, боротьбу з тероризмом і екстремізмом.

Проте на високі й відповідальні посади у сфері національної безпеки Ніколя Лернера, швидше за все, призначили не завдяки його видатним менеджерським здібностям. Він є однокурсником Еммануеля Макрона по Національній школі адміністрації — елітній кузні кадрів французького істеблішменту — і близьким другом президента.

У будь-якому разі новий керівник DGSE активно взявся до роботи, почавши саме з тих самих вразливих місць, проблеми з якими коштували посади його попередника. У лютому 2024 року він відвідав з інспекційною поїздкою резидентури в Африці, щоб ужити заходів для поліпшення діяльності французької розвідки на цьому континенті. А, за даними газети Le Monde, на початку листопада 2024 року Ніколя Лернер перебував із візитом у Києві, де обговорював питання російської агресії проти України, а також військову допомогу РФ з боку КНДР. Реагуючи на попередню критику на адресу DGSE з боку законодавців і президента, в одному зі своїх публічних виступів він наголосив на важливості суворого контролю за діяльністю зовнішньої розвідки.

Щоправда, невдовзі після призначення на посаду Ніколя Лернер опинився в центрі міжнародного скандалу. Так, напередодні президентських виборів у Румунії, які відбулися 24 листопада 2024 року [10], керівник DGSE здійснив неочікуваний візит до Бухареста, де провів зустрічі у закритому форматі з представниками місцевої влади. Про це повідомив засновник Telegram Павло Дуров, за словами якого поїздку Ніколя Лернера супроводжували заяви про необхідність забезпечити обрання проєвропейського кандидата на пост президента Румунії. Згадана подія спричинила хвилю дискусій про можливе втручання Франції у румунський виборчий процес.

Як написав Павло Дуров у соціальній мережі X, візит керівника DGSE також збігся в часі з висловлюваннями депутатки Європарламенту Валері Хайєр, близької союзниці Еммануеля Макрона. Вона наголосила на важливості підтримки проєвропейських сил у Румунії, щоб гарантувати обрання президента, орієнтованого на зміцнення зв’язків із ЄС.

Раніше Павло Дуров уже згадував про контакти з Ніколя Лернером, стверджуючи, що глава DGSE звертався до нього з проханням використати платформу Telegram для просування певного політичного порядку денного в Румунії. Хоча конкретних доказів таких переговорів не було представлено, заява Павла Дурова викликала широкий резонанс.

Недостатня ефективність при значному потенціалі

Особливістю розвідувального співтовариства Франції є те, що зовнішня розвідка DGSE (поряд з Управлінням оборонної розвідки та безпеки і Управлінням військової розвідки Генерального штабу) підпорядковується міністерству збройних сил. За офіційними даними, в цій спецслужбі працює близько 7200 осіб, без урахування спеціальних підрозділів, таких як Service Action [11].

Бюджет DGSE стабільно зростав протягом останніх років: у 2021 році він становив приблизно 880 млн євро, а у 2025 році перевищить 1 млрд євро. Це значні кошти, однак, як наголошують експерти, вони не призвели до підвищення ефективності спецслужби.

Організаційно DGSE складається з чотирьох основних підрозділів: Служби протидії розповсюдженню зброї масового знищення; Служби боротьби з тероризмом; Служби економічної безпеки; Служби геополітичної розвідки і контррозвідки. Співробітники DGSE працюють під дипломатичними та іншими видами прикриття. У тих країнах, з якими Франція не підтримує дипломатичних відносин, або має дуже складні відносини, діють розвідники-нелегали [12].

У рамках процесу модернізації DGSE розпочато перенесення її штаб-квартири з історичного комплексу «La Piscine» («Басейн») на бульварі Мортьє до форту Неф-де-Венсенн, на східній околиці Парижа. Нове розташування дозволить краще інтегрувати діяльність оперативних, аналітичних і технічних підрозділів та забезпечить вищий рівень безпеки. Проєкт також передбачає розробку технічної підтримки для ведення діяльності в кіберпросторі та здійснення аналізу на основі штучного інтелекту.

Наразі Франція втрачає здатність реально впливати на міжнародну ситуацію — як у політичному, так і в розвідувальному вимірах. В умовах війни РФ проти України дії Парижа мають виключно підтримуючий характер. В Індо-Тихоокеанському регіоні діяльність обмежена і часто символічна. Франція декларує стратегічні амбіції, але не має достатніх інструментів для їхньої ефективної реалізації.

Незважаючи на розвинену інфраструктуру та збільшення фінансування, DGSE не виконує основної розвідувальної функції — отримання упереджувальної інформації та реагування. Бракує реалістичної оцінки загроз, гнучкості та здатності адаптуватися в середовищі, де домінують гібридні операції, інформаційна війна та регіональна дестабілізація. Сьогодні не технології чи кількість агентів визначають ефективність розвідки, а радше якість аналізу та готовність самостійно представляти реальність.

Розвідслужба може захищатися, стверджуючи, що необхідна інформація здобувалась, але Єлисейський палац або уряд не використали її у належний спосіб, проігнорували або вирішили відреагувати надто пізно. Втім, саме DGSE відповідає за результати, а їх просто не вистачає. Якщо спецслужба хоче конкурувати з Китаєм, Росією чи вийти на американський рівень, то їй доведеться швидко зорієнтуватися в нинішній ситуації (особливо, що стосується війни РФ проти України).

Відомий журналіст-розслідувач Вінсент Нузіль якось написав: «У DGSE є «люди-тіні» — приховані групи, які діють там, де Франція не хоче, щоб їх бачили». Проте проблема полягає в тому, що зараз держава перебуває «в тіні» і нічого не бачить.

Париж потребує термінового перегляду ролі DGSE. Нового приміщення штаб-квартири, збільшення бюджету та кадрових змін недостатньо. Якщо Франція хоче відновити свою оперативні спроможності і авторитет як світової держави, вона повинна фундаментально змінити модель роботи розвідки. В іншому разі DGSE залишатиметься добре фінансованою структурою, але щоразу більше відірваною від реальності.

 Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин

Примітки:

[1] Акронім від назви французькою мовою — Direction générale de la Sécurité extérieure.

[2] П’ята республіка — період історії Франції від часу прийняття нової Конституції країни у 1958 році, яка звузила права парламенту і розширила повноваження президента.

[3] Сахель — тропічний регіон в Африці, який є своєрідним переходом між Сахарою на півночі і більш родючими землями на півдні. Він охоплює 12 країн: Мавританію, Малі, Буркіна-Фасо, Алжир, Нігер, Нігерію, Камерун, Центральноафриканську Республіку, Чад, Судан, Південний Судан, Еритрею.

[4] Спільний орган Національних зборів і Сенату Франції, створений у 2007 році у контексті посилення контролю за діяльністю розвідувального співтовариства. У межах своїх повноважень цей орган публікує щорічні звіти. Він має право заслуховувати прем’єр-міністра, міністрів внутрішніх справ і збройних сил, а також керівників відповідних розвідслужб. Однак парламентарі не мають доступу до інформації, що стосується поточних операцій або розкриває дані щодо агентурних джерел розвідки. Парламентська делегація у справах розвідки співпрацює з Національною комісією з контролю за засобами розвідки, який перевіряє законність застосування спеціальних форм і методів розвідувальної діяльності.

[5] У квітні 2022 року, через аналогічні оцінки, був змушений подати у відставку також директор Управління військової розвідки Генерального штабу генерал Ерік Відо.

[6] Дружній вогонь (також вогонь по своїх, фратрицид) — термін у військовій справі, що позначає вогневий контакт проти своїх військ або військ союзника, який призвів до військових утрат.

[7] Цей термін Вільям Бернс використав у своїй статті «Шпигунство та державне управління. Трансформація ЦРУ в епоху конкуренції», яка була опублікована 30 січня 2024 року в журналі Foreign Affairs.

[8] Після відставки Бернару Емьє обіцяли посаду в Єлисейському палаці (канцелярія президента), але призначення так і не відбулося. У серпні 2024 року він очолив консультативну раду компанії Défense Conseil International, яка тісно співпрацює із ЗС Франції.

[9] Акронім від назви французькою мовою — Direction générale de la sécurité intérieure. DGSI структурно входить до складу МВС, але підпорядковується президентові.

[10] 6 грудня 2024 року Конституційний суд Румунії скасував ці президентські вибори на підставі документів, розсекречених Вищою радою національної оборони, згідно з якими кампанія проросійського кандидата Келіна Джорджеску була результатом організованої маніпуляції з-за кордону.

[11] Секретний військовий підрозділ DGSE, який відповідає за планування та проведення таємних операцій, зокрема у боротьбі з тероризмом. Підрозділ також виконує інші функції, включно з перевіркою безпеки стратегічних об’єктів (наприклад, АЕС і військових баз).

[12] Діяльність французької нелегальної розвідки більш-менш правдоподібно показана в серіалі «Бюро легенд», знятому у 2014-2015 роках. Його події розгортаються в різних країнах світу (Алжир, Сирія, Іран, Росія). Епізоди, що наче відбувається у Москві, знімалися в Києві з українськими та російськими акторами.