Угорщина стає для ЄС та НАТО все більше токсичною, а В. Орбан робить з неї основне джерело нестабільності в Європі
Причина євроскептичної, антиукраїнської та проросійської політики В. Орбана — в його намаганнях залагодити економічні проблеми Угорщини за допомогою подальшого економічного співробітництва з Росією і перекласти відповідальність за свої прорахунки в діяльності на посаді прем’єр-міністра на ЄС та Україну. Ця тема стає для нього особливо актуальною в зв’язку з наближенням парламентських виборів в країні, які він та його партія можуть програти внаслідок падіння їх рейтингів. Разом з тим, нинішня його політика перетворює Угорщину на основне джерело нестабільності в Європі, підриває її міжнародні позиції та ще більше погіршує економічну ситуацію в країні. Провальними є і його діяльність проти України, яка постає ключовим чинником в системі безпеки Європи.
Під час своєї діяльності в якості прем’єр-міністра В. Орбан традиційно дотримується проросійської і антиукраїнської політики, через що стає головною опорою Росії та супротивником України в Європі. За такого курсу він порушує європейські норми та принципи, а це перетворює Угорщину на одну з найбільших проблем для ЄС і НАТО. За оцінками експертів, В. Орбан не спроможний забезпечити нормальний економічний розвиток своєї країни, оскільки діяльність його уряду непрозора. Але той не здатний так працювати через корупцію у владних структурах країни. Причому багато корупційних схем реалізуються спільно з Москвою або за її сприяння. Саме тому подальше співробітництво з Росією принципово важливе для В. Орбана, бо лише таким чином він може якось підтримувати на плаву угорську економіку, зокрема, завдяки доступу до російського ринку та енергоносіїв, які дешевші за європейські чи американські. Водночас за такого співробітництва використовуються корупційні схеми та, можливо, відбувається особисте збагачення.
Цим і можна пояснити причину відмови В. Орбана від диверсифікації джерел та шляхів надходження нафти і газу до Угорщини, хоча це й суперечить політиці Європейського Союзу щодо зниження залежності від російських енергоносіїв. ЄС та більшість європейських країн почали робити кроки у такому напрямі ще у другій половині 2000-х років через розпочаті Росією газові війни проти України та Європи. А вже після повномасштабного нападу РФ на Україну в 2022 році вони досить швидко відмовились від більшої частини російських вуглеводнів, що надало їм можливість жорстко тиснути на режим Путіна з українського питання.
На відміну від них Угорщина не покинула енергетичний простір Росії, через що змушена прямувати в руслі російської політики. Наразі Москва повною мірою використовує Угорщину у своїх інтересах. Особливо після того, як у жовтні Д. Трамп змінив своє ставлення до Росії, що ще більше підриває її міжнародні позиції.
Під час продовження повномасштабної російсько-української війни саме Угорщина стає одним із основних інструментів Росії з послаблення України та підриву єдності ЄС і НАТО. Так, В. Орбан відмовляється від оборонного співробітництва з Україною, намагається блокувати рішення ЄС і НАТО щодо надання їй допомоги, а також щодо посилення санкційного тиску на режим Путіна. Крім того, В. Орбан перешкоджає процесам європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Втім, антиукраїнська політика В. Орбана обумовлюється не тільки його інтересами щодо Росії та залежністю Угорщини від неї. Він ще й намагається перекласти на Україну відповідальність за соціально-економічні проблеми своєї країни та виправдати свою неспроможність впоратися з ними через, так би мовити, зовнішні причини.
Основними з них В. Орбан називає надмірні видатки Європи на підтримку України та зміцнення європейської безпеки, які виснажують фінансові ресурси ЄС. Як наслідок, ЄС змушений зменшувати обсяги фінансування програм розвитку європейської економіки, соціального забезпечення населення та вирішення інших нагальних проблем. За словами прем’єр-міністра Угорщини, допомога Україні не дає жодних позитивних здобутків, а лише затягує війну та загострює відносини між Європою і Росією. При цьому він намагається переконати європейців у тому, що Москва не має достатніх сил для подальшого нападу на Європу, а тому європейські видатки на посилення оборони є марними.
Крім того, В. Орбан пояснює, що економічні складнощі Угорщини виникли через війну в Україні та санкції ЄС щодо Росії, які, починаючи з 2022 року, начебто становили майже 23 млрд євро. З них 16 млрд євро склали додаткові витрати через зростання цін на енергоносії, 5 млрд євро — військова інфляція та 2–2,5 млрд євро — втрати угорських компаній через припинення торгівлі з Росією.
Необхідність виправдовувати економічні негаразди Угорщини для В. Орбана дуже важлива. Адже в квітні наступного року мають відбутися в країні парламентські вибори. Він та його партія «Фідес» можуть їх програти через втрату довіри з боку угорського населення. Наразі основна опозиційна партія «Тиса» вже випереджає «Фідес» та збільшує електоральний розрив. Ця тенденція досить очевидна і є наслідком падіння життєвого рівня угорців, а також антиукраїнської і проросійської політики Будапешту, яка все відчутніше не сприймається громадянами.
Це створює пряму загрозу для В. Орбана, адже він може не тільки втратити свою владу та статки, але і зазнати кримінального переслідування з боку нової влади, яка неодмінно висуне йому звинувачення у причетності до корупції. Йому також з високою ймовірністю поставлять у провину його політичний курс, оскільки у нинішньої угорської опозиції прозахідні позиції.
У зв’язку з цим В. Орбан намагається підвищити свій рейтинг у спосіб демонстрації своєї ролі та значення у міжнародній політиці, включно з урегулюванням «української кризи». Як відомо, ще у минулому році він висунув свій план вирішення такого питання, яким передбачається фактична капітуляція України перед Росією. Тоді ж він намагався протиснути його у рамках візитів до США, України і Росії та зустрічей з Д. Трампом, В. Зеленським і Путіним. Для цього В. Орбан використовував особисті стосунки з Д. Трампом та Путіним, які, на його переконання, є позитивними.
Як і слід було очікувати, Україна не погодилася з ініціативами В. Орбана, а тому його зусилля провалилися. Однак, він не відмовився від своїх спроб долучитися до процесу мирного врегулювання в Україні, а по суті, від просування російського «варіанту» завершення війни. В цьому зв’язку В. Орбан покладав значні надії на плани зустрічі Д. Трампа та Путіна у Будапешті в жовтні . Якби вона відбулась, В. Орбан міг би бути приймаючою стороною та виступити перед угорцями і світом у якості впливового політика, на рівні світових лідерів. А якщо б Д. Трамп та Путін домовилися щодо припинення війни в Україні, він би став причетним до цього і увійшов би в історію.
Однак, цього не сталося. Через відмову Путіна зупинити війну по діючій ліній фронту та висування ним неприйнятних вимог до України, Д. Трамп відмовився від зустрічі. Ба більше, він повністю змінив ставлення до Росії та запровадив санкції проти російських нафтових компаній «Лукойл» і «Роснефть». Як наслідок, В. Орбан не тільки не зміг підвищити свій електоральний рейтинг, але і опинився перед перспективою запровадження США вторинних санкцій проти Угорщини, що стало би відчутним ударом як по її економіці, так і по його особистому авторитету.
Аби не допустити такого розвитку подій, В. Орбан домігся термінової зустрічі з Д. Трампом 7 листопада у Вашингтоні. За його твердженням, він вмовив президента США дозволити Угорщині купувати російську нафту, а також отримав від нього гарантії стосовно надання фінансової допомоги у випадку виникнення економічної кризи в країні.
Д. Трамп дійсно дозволив купувати російську нафту, але лише протягом одного року, що ніяк не відповідає стратегічним цілям прем’єр-міністра Угорщини. До того ж Орбан був змушений погодитись на придбання американських енергоносіїв, що руйнує його корупційні схеми.
Подібні здобутки подаються офіційною пропагандою Угорщини як перемога В. Орбана та доказ ефективності його політики. Виходячи з цього, влада переконує громадян у необхідності підтримати на виборах і його, і його партію «Фідес». Однак, насправді, він все більше заганяє себе та Угорщину у глухий кут, підриває її міжнародні позиції та гальмує розвиток економіки.
Діяльність В. Орбана вже зробила Угорщину токсичною для ЄС і НАТО та все більше перетворює її на країну-ізгоя в Європі. У відповідь на блокування рішень Європейського Союзу та Північноатлантичного Альянсу, які стосуються України і Росії, керівництво цих організацій розпочало пошук можливостей виключення Угорщини із процесів їх підготовки та ухвалення. Такі наміри вже успішно реалізуються практично.
Дистанціюються від неї також країни Центрально-Східної Європи. Це стосується навіть таких, які обрали схожі з нею позиції з українського та російського питань, зокрема, Словаччини та Чехії. Як відомо, Словаччина розпочала проведення антиукраїнської та проросійської політики після перемоги на парламентських виборах у 2023 році популістської партії SMER на чолі з Р. Фіцо. Подібні зрушення відбуваються і у зовнішній політиці Чехії, що є наслідком отримання більшості голосів євроскептичним рухом ANO на чолі з колишнім прем’єр-міністром країни А. Бабішем у жовтні . Однак, як Словаччина, так і Чехія відмовились від пропозиції В. Орбана щодо створення подоби антиукраїнського блоку за їх участю.
Ще більшим ударом по В. Орбану та Угорщині стали санкції ЄС за поширення корупції в органах державної влади країни та порушення ними європейських норм і правил. Зокрема, Європейський Союз заблокував 20 млрд євро фінансової допомоги Угорщині, що створило реальну загрозу критичного загострення економічної ситуації в країні. Наразі Угорщина починає випадати також з нової системи євроатлантичної та європейської безпеки, яка будується Америкою і Європою. Ключова роль у такій системі відводиться Україні, яка вважається однією з основних сил у стримуванні Росії. А дії Будапешту перешкоджають їй у цьому. Тим самим Угорщина безпосередньо підриває обороноздатність Західного світу в умовах посилення військових загроз його безпеці з боку Москви.
Негативні наслідки дій В. Орбана, якими руйнується стабільність в Європі та добробут і положення Угорщини задля власних інтересів, давно вже розуміють як більшість самих угорців, так і керівництво ЄС та НАТО, а також, очевидно, президент США Д. Трамп. Тому у В. Орбана немає майбутнього.
Таким чином, прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан не припиняє спроб з підвищення свого рейтингу в країні та усунення її економічних проблем за допомогою євроскептичної, проросійської та антиукраїнської політики. Однак такі спроби і намагання дають діаметрально протилежні результати. Під його керівництвом Угорщина перетворилась на фактичного ізгоя в ЄС, втратила свої позиції в Центрально-Східній Європі, залишається в енергетичній залежності від Росії та постає перед загрозою кризи в її економіці.
Дії Будапешту ускладнюють можливості Європейського Союзу та НАТО щодо побудови нової європейської системи безпеки, надання військової допомоги Україні та гальмують процеси її європейської інтеграції. Крім того, згода Д. Трампа стосовно придбання Угорщиною російської нафти дозволяє Росії зберігати свої позиції на європейському ринку енергоносіїв та отримувати доходи.
Розвиток політичної ситуації в Угорщині відкриває реальні перспективи зміни влади в країні за підсумками парламентських виборів весною наступного року. До того часу Угорщина з її деструктивною політикою залишатиметься головним джерелом проблем та нестабільності в Європі. А створення Будапештом перешкод Україні у її взаємодії з ЄС та НАТО у безпековій сфері підривають позиції самої Угорщини в Центрально-Східній Європі.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
