Декілька слів про історичні події та польсько-українські і українсько-польські взаємовідносини з точки зору юриста
Останнім часом у ЗМІ знову намагаються підіймати складні питання взаємовідносин між поляками і українцями та активно обговорювати події минулого, більш відомі як Волинська трагедія. Що тоді насправді відбулося? Хто що робив і хто у чому винен це питання більше до істориків, які досліджують цю тему, а не до сучасних юристів, дипломатів і політиків. Справа в тому, що уже давно немає на світі учасників тих подій, а нинішнє покоління поляків і українців не має жодного до них відношення. Сучасним українцям і полякам немає у чому каятись і виправдовуватись один перед одним. Вони не мають жодного відношення до тих подій, оскільки їх тоді ще не було на світі.
Якщо в юриспруденції , дипломатії і політиці використовувати чисто історичний підхід , то з української сторони також можна було б пред’являти претензії до поляків, особливо за той період нашої спільної історії, коли польська шляхта визискувала українців, що стало причиною серії повстань і активізації національно-визвольних рухів. Відомо, що у 17 столітті недалекоглядна політика уряду Польщі призвела до повстання Богдана Хмельницького, що й підштовхнуло останнього до укладання союзу з Росією. Тепер уже загальновідомим є те, що в перспективі це мало катастрофічні наслідки, як для поляків, так і для українців.
Звідси висновок. Історію потрібно вивчати і знати, але для того щоб на її основі вибудовувати сучасні міжнародні відносини, а для того, щоб враховувати помилки минулого і не допускати їх у майбутньому.
Наведені приклади є яскравою демонстрацією того, що для врегулювання сучасних міжнародно-правових і політичних відносин не можна застосовувати виключно історичний підхід, оскільки, якщо йти за такою логікою, то можна дійти аж до часів Адама і Єви і не досягти взаємної згоди бажаного для обох сторін результату.
Тут варто ще раз звернути увагу на те, що в минулому були інші історичні умови, інші суспільно-політичні відносини і правові реалії, які не мають нічого спільного з тими стосунками, що склалися між поляками і українцями на сучасному етапі історичного розвитку і наших нинішніх взаємовідносин.
Очевидно, що є, і завжди будуть сили, які зацікавлені у використанні історичних фактів і їх тенденційної інтерпретації для досягнення власних політичних цілей чи реалізації імперських амбіцій і агресивних планів.
Наприклад, після повномасштабного вторгнення в Україну, росіяни почали докладати багато зусиль для того щоб вбити клин між поляками і українцями та зруйнувати їх добросусідські відносини.
Загальновідомим є те, що на початку війни Польща була однією із перших країн, яка засудила російську агресію і надала Україні реальну воєнну і гуманітарну допомогу. Крім того сьогодні Польща є основним логістичним хабом, через який в Україну іде Західна зброя і техніка. Очевидно, що цей факт не може залишитись поза увагою російських спецслужб і тому вони використовують різні методи інформаційно-психологічного впливу, зокрема й історичні факти, для того щоб посварити поляків і українців. Логіка росіян тут є досить простою і зрозумілою.
Після завоювання України Путін планував напад на Польщу та інші країни Центральної та Східної Європи. Для росіян це мало б стати початком відновлення воєнно-політичного впливу Росії на пострадянському просторі. Але Україна витримала удар, що зруйнувало плани Путіна і його соратників.
Немає жодних сумнівів, що нинішній уряд Польщі і абсолютна більшість поляків розуміють яку загрозу для їх незалежності і державного суверенітету становить сучасна Росія. Такий висновок можна зробити не лише з аналізу нинішніх подій, а й з огляду історію російсько-польських взаємовідносин.
Сьогодні поляки й українці у сфері міжнаціональних і міждержавних відносин мають виходити виключно з прагматичних міркувань і національних інтересів. Уряди обох країн мають об’єктивно оцінювати реалії сучасності і не піддаватись на провокації з боку Росії та її спеціальних служб. Нинішнє покоління поляків і українців має більше перейматись майбутнім наших народів, а не займатись пошуком причин для розбрату на основі історичних фактів і взаємних образ, які залишились у далекому минулому.
Ще раз варто нагадати що сучасне покоління поляків і українців не має жодного відношення до тих історичних подій, ні до Волинської трагедії, ні до Хмельниччини, ні до Коліївщини, ні до будь-яких інших трагічних сторінок нашої спільної історії. Тому, нинішнім польським і українським юристам , дипломатам і політикам потрібно враховувати уроки минулого, але лише для того щоб не допускати подібних помилок у майбутньому. Ми разом маємо подбати про те, щоб негативні факти нашої історії залишились у минулому, а українсько-польські і польсько-українські взаємовідносини вибудовувались не на основі колишніх взаємних претензій і образ, а на нормах і принципах сучасного міжнародного права, виходячи із нинішніх спільних національних інтересів поляків і українців та перспектив їх взаємовигідного розвитку у майбутньому.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики.
(Зображення згенеровано нейромережею)
