Всесвітній економічний форум у Давосі в контексті інтересів України

Важливою міжнародною подією в січні ц.р. став Всесвітній економічний форум у Давосі, який є найбільш авторитетним майданчиком, де обговорюються головні напрями розвитку світової економіки та способи усунення її проблем. На проведених на полях форуму заходах безпосередньо йшлося про те, як зупинити російсько-українську війну, а також про ключові проблеми України. Серед таких проблем можна вважати змінювання Д. Трампом системи міжнародної безпеки та його претензії на Гренландію. Президенту США вдалося створити передумови для досягнення своїх цілей з першого питання. Щодо іншого, то він був змушений погодитися на компроміси з Європою. Попри нові так зв. суперечності та складнощі у світі, Україна знаходиться в центрі уваги світової спільноти. Тому вона не залишатиметься наодинці з Росією, бо західні партнери України і надалі їй допомагатимуть.

Для України дуже важливо якнайшвидше зупинити війну і при цьому щоб бралися до уваги українські інтереси. Важливим міжнародним майданчиком у цьому плані став саміт Всесвітнього економічного форуму 19-23 січня ц.р. у Давосі. Форум започаткований 1971 року, і головним його призначенням є визначення як основних напрямів розвитку світової економіки, так і способів вирішення її можливих проблем. Разом з тим, на форумі все частіше порушуються політичні та безпекові питання. До того ж лідери провідних держав світу та міжнародних організацій, беручи участь у роботі самітів, мають змогу проводити вигідні для себе переговори. Так сталося і на цьогорічному саміті ВЕФ за участю близько 2,5 тис. представників світових політичних, економічних та експертних кіл. Зокрема, там були присутні близько 400 лідерів провідних країн та міжнародних організацій, включно з президентом США Д. Трампом, президентами та прем’єр-міністрами Великобританії, Німеччини, Франції, Канади і Італії та главою Європейської комісії У. фон Дер Ляєн. Росія відмовилась від участі у саміті на рівні вищих представників своєї правлячої верхівки, що можна вважати наслідком її прагнення уникнути публічної відповідальності за свої дії.

Зважаючи на специфіку ВЕФ, порядок денний таких зустрічей визначався поточною ситуацією у світі, її розвитком та викликами, що постають перед світовою спільнотою і потребують відповідної реакції на глобальному рівні.

Щодо найбільш важливих заходів такого форуму. Це – зустрічі та переговори:

• президентів України та США;
• американських, українських і російських представників у роздільних двосторонніх форматах щодо умов припинення російсько-української війни;
• американської та європейської делегацій з урегулювання проблем у відносинах між Америкою та Європою.

Завдяки аналізу позицій США, ЄС, НАТО та найбільш впливових європейських країн, продемонстрованих на форумі їх лідерами та представниками, а також результатам вищезгаданих заходів, принаймні, у їх відкритому вигляді, можна зробити оцінки щодо найбільш значимих для України аспектів розвитку ситуації у світі.

Так, зустрічі і переговори про умови припинення Росією війни проти України не лише досягли певних зрушень, але й вивели їх на новий рівень. Насамперед йдеться про узгодження більшої частини мирного плану між США, Україною та Європою, а також про початок діалогу у тристоронньому форматі за участю американських, українських та російських представників. Такий діалог за характером технічний, але дає змогу підвищити оперативність обговорення найбільш важливих проблем, які потребують дійового вирішення.

Головною з таких проблем є зазіхання Росії на території Донбасу, які підконтрольні Україні. Згідно з неодноразовими заявами президента РФ Путіна, Москва не припинить війну допоки ЗСУ не покинуть згадані території. Таким чином Путін сподівається продемонструвати російському населенню хоча б якісь успіхи у розв’язаній ним війні проти України. Адже це для нього принципово важливо з точки зору власних амбіцій та стосовно стійкості своєї влади. Але і тут є можливість досягти компромісу, зокрема, у вигляді створення на таких територіях вільної економічної зони.

Безперечно, Росія намагатиметься затягувати переговори, в тому числі і у тристоронньому форматі, та нав’язати Україні свої умови миру. Тим більше, що Путін не змінив своїх цілей стосовно України, тобто знищити її як незалежну державу. При цьому Росія, не маючи якихось успіхів на фронті, головні свої зусилля спрямовує на підрив морального духу українського населення з тим, щоб примусити його капітулювати внаслідок знищення енергетичної системи України. Удари по цій системі були активізовані під час переговорів у Давосі та на початку тристороннього діалогу в Абу-Дабі, що й підтвердило такі наміри Москви.

Однак, незважаючи на відсутність світла та тепла, українці не падають перед Росією на коліна. А вона вже відчула необхідність, принаймні, призупинити бойові дії через те, що у неї розпочинається економічна криза. В січні 2026 року вона навіть прискорилася. Отож, зважаючи на такі обставини, можна передбачати, що у поточному році цілком можливе, як мінімум, оголошення перемир’я. Інакше кажучи, досягнення миру цілком ймовірне. Особливо з огляду на те, що мирні переговори, які ведуться з весни 2025 року, зовсім не безнадійні. Росія вимушено йде на поступки у своїх вимогах і зараз обмежує їх лише Донбасом, хоча раніше вимагала для себе всю територію Запорізької та Херсонської областей.

Водночас США, ЄС та НАТО продемонстрували свою готовність далі підтримувати Україну, що підтверджується виступами їх представників на двосторонніх переговорах. В такому плані новим, так би мовити, аспектом стала пропозиція президента США Д. Трампа створити зону вільної торгівлі між Америкою та Україною. На його погляд, це буде потужним поштовхом у справі розвитку економіки України. Разом з тим, США утримуються від надання прямої фінансової допомоги Україні та переадресовують це питання Європі.

Продовжувалося також обговорення теми з надання гарантій безпеки Україні на післявоєнний період, які стають конкретними. Найбільш дієвим для України може стати реалізація планів розгортання на її території міжнародної військової місії для запобігання нової агресії Росії. Згоду на участь у ній підтвердили Великобританія, Франція, Німеччина та низка інших країн.

Однак, згідно з більшістю оцінок, місія не зможе бути ефективною без участі США, оскільки європейські країни самотужки не спроможні зупинити Росію у тому випадку, якщо вона знову нападе на Україну. США пропонують Україні щось схоже на статтю 5-у Договору про НАТО. Але досі неясно, як вона буде працювати. А США відмовляються вводити свої війська на територію України і погоджуються лише надавати місії авіаційну підтримку.

На зустрічах у Давосі обговорювались ще й плани участі США та Європи у післявоєнному відновленні України. Передбачалося укладення відповідної угоди між США, Європою та Україною. В основному вона погоджена, але її підписання перенесено на пізніше.

Потужним чинником впливу на ситуацію у світі та довкола України, який пов’язаний з самітом ВЕФ, став перехід США до практичного підлаштування під себе системи міжнародної безпеки. Так, на Всесвітньому економічному форумі Д. Трамп оприлюднив свою ініціативу щодо заснування так званої Ради миру (РМ). Згідно з такою пропозицією президента США, спочатку РМ зосередиться на справі з припинення збройного протистояння в Секторі Гази та післявоєнного управління ним, а потім – на застереженні і урегулюванні конфліктів в інших регіонах світу.

До участі у роботі Ради миру запрошено щонайменше 50 країн. Вступний внесок для отримання постійного членства встановлений в один мільярд доларів. Як вважають деякі експерти, за рахунок реалізації згаданої ініціативи Д. Трамп намагається створити альтернативу ООН, яка б підпорядковувалась як США, так і йому особисто.

В рамках таких планів Д. Трамп намагається залучити до Ради миру провідні держави та країни, залежні від США, що має також посилити на них такий вплив. Насамперед, серед таких його цікавлять члени РБ ООН, що повинно, як він сподівається, підвищить авторитет РМ. Разом з тим, Великобританія та Франція, а з ними і Німеччина, Нідерланди та Швеція, відмовились від участі у такій Раді, оскільки не бажають, щоб ООН була зруйнована остаточно.

Якщо щось казати про Росію, то незважаючи на її агресивний курс та війну проти України, Д. Трамп також запросив її до Ради миру. РФ важлива для нього у такій якості, як член РБ ООН. Крім того, він може прагнути мати додаткові важелі маніпулювання нею у своїх інтересах. Росія погодилась на участь у РМ, що дасть їй можливість зміцнити свої позиції у світі та розширити тематику діалогу зі США з інших, окрім щодо України, питань. Наразі Росія вже намагається за допомогою Ради миру розблокувати свої заморожені активи у США та ЄС. Зокрема, Путін запропонував їм брати з них кошти для відновлення Сектору Гази та «територій України, постраждалих від війни». При цьому в рамках діяльності у Раді миру Росія зможе покладатися на своїх союзників – Білорусь та Казахстан, які також запрошені до РМ.

Україні надійшло запрошення до Ради миру, однак поки що вона утримується від надання згоди у її роботі. Це цілком зрозуміло, оскільки Україна не може співпрацювати в одній організації з агресором. Хоча, участь в РМ дала б Україні додаткові можливості для демонстрації світу справжньої сутності московської політики.

Під статутом Ради миру вже з’явилися підписи близько 20 країн. Втім, Рада навряд чи зможе стати дієвою міжнародною організацією через відмову від неї провідних західних країн та розбіжності між її членами.

На полях саміту ВЕФ США і Європа продемонстрували свою здатність досягати компромісів зі складних питань відносин. В даному випадку мається на увазі претензії Д. Трампа до Гренландії, через що виникли загрози підриву єдності США і Європи, розпаду НАТО та навіть збройного між ними конфлікту.

Виступаючи на форумі, Д. Трамп підтвердив такі претензії, які він знову пояснив загрозами Гренландії з боку Росії та Китаю. За його словами, це вимагає, щоб США встановили протекторат над островом, оскільки Данія та Європа не спроможні захистити його самотужки. Разом з тим, він відкинув можливість реалізації своїх претензій стосовно Гренландії у силовий спосіб і погодився на переговори з даного питання. Попередньо питання розглядалося під час зустрічі представників США та ЄС і Данії у Давосі. Сторони відмовились від взаємного економічного тиску при вирішенні гренландської проблеми і почали пошук способів узгодження своїх інтересів.

За прогнозами експертів, основними з компромісів можуть бути надання США можливості збільшити свою військову присутність на Гренландії понад відомі параметри, визначені договором від 1951 року (зокрема, розміщення там активних систем ПРО, військово-повітряних та військово-морських баз). Крім того, США можуть мати розширений доступ до природних ресурсів Гренландії, включно з передачею їм у власність окремих територій з родовищами корисних копалин.

З високою ймовірністю проблеми довкола Гренландії незабаром будуть остаточно усунені, оскільки претензії Д. Трампа до неї штучні за характером і є наслідком його власних амбіцій. США зможуть домогтися бажаного щодо Гренландії без загострення відносин з Європою та вже виконують це практично. Тому Конгрес США розглядає проєкт резолюції, якою забороняється застосування військової сили проти союзників Америки по НАТО та здійснення економічного тиску на них в процесі вирішенні спірних питань. В принципі, Д. Трамп вже почав задкувати і знизив жорсткість вимог щодо Гренландії. А цим зруйновані сподівання Росії на виникнення критичних протиріч між США і Європою та на розпад НАТО, що дало б їй змогу домінувати в Євразії. Однак, цього не сталося. Загалом США та Європа зберегли єдність, в тому числі щодо підтримки України. Втім, Росія, намагаючись виправдати свою анексію Криму, продовжує далі використовувати претензії Д. Трампа до Гренландії.

На цьому фоні найбільш резонансний характер на саміті ВЕФ мали виступи президента США Д. Трампа та Президента України В. Зеленського. Так, Д. Трамп фактично підтвердив свої наміри досягти глобального домінування США у світі. При цьому, він висловив прихильність до НАТО, однак піддав його критиці за неспроможність самотужки, без допомоги США, захистити Європу. Це певною мірою підтвердив Президент України В. Зеленський, закликаючи Європу до більш рішучих дій з захисту від Росії, в тому числі створивши окрему європейську армію.

Варті уваги і головні аспекти порядку денного саміту ВЕФ щодо світової економіки, до якої інтегрована Україна. Тому економічні проблеми також стосуються нашої держави.

Згідно з доповіддю Всесвітнього економічного форуму, на сьогоднішній день глобальну обстановку в світі визначають наступні чинники:

• загострення протистояння та конкуренції між провідними державами світу, що підриває глобальну та регіональну стабільність. Наслідком цього є руйнування світової системи, яка базувалася на певному балансі між провідними центрами сили, які в цілому дотримувалися норм міжнародного права та зважали на інтереси один одного;
• посилення негативних тенденцій у роботі світової економіки, що пов’язано з підвищенням політичної невизначеності та загостренням торговельної напруженості. За прогнозами світових експертних інституцій, у 2026 році глобальне зростання становитиме лише 3,1%, а торгівля, як його головна рушійна сила, збільшиться лише на 0,9%;
• масове поширення нових технологій, насамперед, штучного інтелекту, що повністю змінює науково-технічну, виробничу, військову і інші сфери та значно покращує їх ефективність. Згідно з прогнозами, до 2030 року такі технології додадуть понад 15 трлн дол. до світового ВВП. Разом з тим, виникне і низка нових проблем, які потребуватимуть усунення;
• поглиблення дисбалансу на світовому ринку праці внаслідок згаданих вище технологічних змін. Зокрема, це буде стосуватись надлишку кадрів за одними професіями та нестачі за іншими, насамперед, у високотехнологічних галузях;
• прискорення процесу глобальних кліматичних змін, які вже охопили понад 75% суходолу. В основному вони мають негативний характер та ускладнюють побут людей, створюють перешкоди у діяльності світової економічної системи.

Під час обговорення вищезгаданих питань визначено низку рекомендацій щодо відновлення сталого розвитку світової економіки та вирішення існуючих проблеми. Основними із них були визначені:

• підвищення якості геополітичного та геоекономічного прогнозування на рівні провідних міжнародних інституцій, що допоможе великому бізнесу більш активно брати до уваги у своїй діяльності зміни у світі;
• забезпечення здатності економік провідних країн світу не лише протистояти короткостроковим потрясінням, але й використовувати інновації для підвищення довгострокової продуктивності. При цьому економічний розвиток має забезпечувати процвітання всього людства, а не лише збагачувати окремі корпорації;
• збільшення обсягів інвестицій у перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, що матиме вирішальне значення для досягнення стійкості робочої сили. Окрему увагу пропонується надати створенню нових робочих місць в країнах, що розвиваються, де очікується надлишок робочої сили в обсязі близько 800 млн осіб протягом наступних десяти років, зокрема, завдяки використанню штучного інтелекту;
• створення умов для сталого інвестування у передові технології, насамперед, штучний інтелект, біотехнології, квантові технології, космос та напівпровідники; масштабування нових технологій та покращання доступу до інновацій, особливо на ринках, що розвиваються;
• прискорення переходу на екологічно чисті виробництва разом із досягненням компромісу між захистом довкілля та прагненням до економічного зростання.

Вагома роль у реалізації таких планів була відведена Всесвітньому економічному форуму. В цьому плані він був названий ефективним механізмом об’єднання зусиль державних структур, політиків, бізнесу та експертів для досягнення більших досягнень. Разом з тим, на погляд деяких політологів та експертів, ВЕФ не можна вважати проривним в усуненні сучасних проблем світу, бо не зміг запропонувати якихось дійсно нових ідей. Те, про що там йшлося, в більшості своїй відомо і вже в тій, чи іншій мірі втілюється практично.

Таким чином, саміт Всесвітнього економічного форуму у Давосі став традиційним майданчиком для вирішення глобальних проблем світової економіки. Разом з тим, він не надав проривних пропозицій та нових ідей.

Більш важливими стали заходи, які відбувалися на полях форуму і включали зустрічі та переговори: президентів України і США; американських та українських і російських представників щодо умов припинення війни; американської та європейської делегацій з урегулювання проблем у відносинах між Америкою та Європою.

Головними із результатів для України стали зрушення у процесі мирних переговорів, які вийшли на новий рівень тристороннього формату за участю представників США, України та Росії. Однак, РФ знову затягує переговорний процес, намагаючись активними ударами по українській енергетиці примусити Україну капітулювати.

Водночас Д. Трамп за допомогою ВЕФ намагався перебудовувати на користь США систему колективної безпеки у світі. Саме таку мету має його ініціатива зі створення Ради миру. За деякими оцінками, президент США планує зробити з неї альтернативу ООН.

На такому фоні форум став майданчиком для досягнення згоди США та Європи щодо компромісного вирішення суперечностей довкола Гренландії, які виникли внаслідок актуалізації Д. Трампом претензій до острова. Тим самим була усунена загроза виникнення конфронтації між Америкою і Європою та розпаду НАТО.

Незважаючи на актуальність та гостроту гренландської та інших проблем, які спостерігалися під час саміту ВЕФ, вони не відволікли увагу світової спільноти від України та війни проти неї Росії, що допомагає зберегти міжнародну підтримку нашої держави.

Олег Махно,
Інститут глобальної політики