Війна Росії проти України та військова операція США і Ізраїлю проти Ірану.
Порівняльний аналіз
На сьогоднішній день одними із найбільших чинників впливу на розвиток ситуації в світі є війна Росії проти України та військова операція США і Ізраїлю проти Ірану;
не зважаючи на різний характер цих подій, їх порівняльний аналіз дає змогу уточнити сильні та слабкі сторони нашої держави у військовому протистоянні з Росією та ухвалювати відповідні рішення.
Війни завжди були однією з основних рушійних сил у розвиткові воєнно-політичної обстановки та економічної ситуації в світі. Тим паче такі, до яких вдавались провідні держави та стосувалися інтереси багатьох інших країн. Війна Росії проти України та військової операції США та Ізраїлю проти Ірану – не виняток. У них є як відмінності, так і спільні риси, однак зважаючи на них, можна зробити один ключовий висновок. У сучасних війнах тотальна військова, економічна та демографічна перевага над супротивником не гарантує перемоги. Тій перевазі можуть протиставлятися ретельна підготовка до війни, рішучий опір, асиметричні дії, ефективні технологічні рішення та допомога з боку союзників і партнерів. Така тема важлива за значенням і варта уваги. Тому розглянемо такий набутий досвід в деталях, зокрема, в плані порівняльного аналізу двох воєн, а саме – стосовно характеру їх учасників, причин протистояння і його ходу, а також наслідків.
Так, Україна та Іран повністю різні країни і фактично є військовими супротивниками. Це цілком очевидно і беззаперечно, однак подивимось на них уважніше.
Україна демократична країна, а Ісламська Республіка Іран (ІРІ) – тоталітарно-клерикальна. Мета України – протистояти російським намаганням знищити її як незалежну державу, відстояти свій національний розвиток та інтегруватися у Європу. А Іран намагається домінувати в Ісламському світі та знищити Ізраїль як оплот Заходу і демократії в регіоні.
Наразі Україна входить до числа демократичних держав і вже стала частиною Європи і Західного світу. Іран, разом з Росією та іншими тоталітарними країнами, є складовою «вісі зла». Згідно зі своєю ідеологією Іран підтримує війну Росії проти України, яка, по суті, є війною проти ворожої йому Західної цивілізації. Зі свого боку Україна загалом долучилася до військової операції США та Ізраїлю проти Ірану, надаючи допомогу їх партнерам на Близькому Сході у зміцненні протиповітряної оборони.
Маючи ядерну зброю (ЯЗ), Україна добровільно відмовилась від неї та долучилася до міжнародного Договору про її нерозповсюдження. Можливо, це було і невірно, оскільки обіцяні гарантії безпеки за ядерне роззброєння Україні так і не було надано. Але вона не планує відновлювати свій ядерний статус або створювати ту «брудну бомбу» чи інші види зброї масового ураження.
На відміну від України, Іран намагається мати ядерну зброю як інструмент тиску на сусідні з ним країни та Європу, а також як аргумент у протистоянні зі США і Ізраїлем. Про це свідчать дії ІРІ зі збагачення урану до, як мовиться, збройного рівня. Причому, Тегерану, ймовірно сприяє у такому ділі Москва та Пекін, які можуть ділитися з ним ядерними технологіями.
Також є різниця між цілями Росії та США у їх війнах проти України та Ірану. Хоча, за нинішнього керівництва США на чолі з Д. Трампом, вони починають бути схожими.
Росія є тоталітарною країною з одноосібною владою Путіна. Зараз вона починає слабшати, але поки що зберігає свої позиції. США були та залишаються найбільшою демократією в світі. Але Д. Трамп намагається перетворити свою владу на диктатуру. Частково йому це вдається, хоча така діяльність викликає у американського суспільства жорсткий опір.
Метою так званої «спеціальної військової операції» Росії в Україні було офіційно проголошено її «денацифікація» та «демілітаризація», а також недопущення вступу в НАТО. Зараз вона звужена до вимог передачі Москві всієї території Донбасу. Однак, її основною метою все одно залишається знищення України як незалежної держави, що Москва вважає головною передумовою відродження Росії в якості великої світової країни. Окрім завоювання самої України вона сподівалась одночасно залякати Захід, щоб змусити його визнати її сферу впливу колишнього СРСР.
Військова операція США і Ізраїлю проти Ірану виконується під приводом необхідності позбавити його можливості створити ядерну зброю і примусити відмовитися від антиамериканської та антиізраїльської політики. Хоча, справжньою метою операції, що визнає сам Д. Трамп, мати доступ США до іранської нафти. У випадку реалізації таких планів США розширять контроль над світовими запасами нафти до більш ніж їх половини. Це дасть Америці змогу зміцнити свої міжнародні позиції для встановлення свого панування у світі.
Тобто, дійсні цілі війн Росії та США практично однакові і є проявом їх імперської політики.
За підготовки нападів на своїх супротивників як Москва, так і Вашингтон покладались на свою домінуючу перевагу у силах та засобах. Тому вони й сподівалися на бліцкриг та швидку перемогу. Але ситуація почала розвиватися по-іншому.
В силу певних причин Україна не встигла підготуватися до війни належним чином. Але низку заходів все ж таки було вжито, в тому числі за допомогою наших партнерів. Зокрема, США передали Україні артилерійські озброєння, ПЗРК та ПТРК, а Туреччина – розвідувально-ударні БПЛА «Байрактар». Водночас на маршрутах висування та подальшої логістики російських військ на території України були розгорнуті групи спеціального призначення.
Втім, головну роль на першому етапі війни все ж зіграло прагнення українського суспільства захистити свою Батьківщину. Москва замість «зустрічі російських військ з квітами», чого вона очікувала в Україні, наразилася на жорсткий опір українців, причому ще до вступу в бій основної частини Сил оборони нашої держави. Застосування ними згаданих озброєнь стало асиметричною відповіддю Росії. Тому було зірвано її бліцкриг з планами завоювати Київ «за три доби», а всю Україну – «за два тижні».
Російські війська були позбавлені логістики на півночі України та змушені покинути її територію. Потім Україна розгромила їх військові частини на Харківщині. Після цього витиснула їх з Миколаївської та правобережної частини Херсонської областей. В подальшому рішучі дії СОУ та масштабна фінансово-економічна і військово-технічна підтримка України з боку США, Європи та інших партнерів дали нашій державі змогу суттєво зміцнити свою оборону і фактично перевести війну у позиційну форму.
Найважливіше значення для України має постачання їй сучасних засобів ППО, БПЛА, літаків, артилерії та ракетних систем і боєприпасів до них. Водночас відбувається переміщення потужностей української оборонної промисловості на територію європейських країн, що гарантує їх безпеку та надає доступ до сучасних технологій.
А ось західні санкції на цьому фоні підривають російську економіку, що знижує її спроможність продовжувати війну. Причому, допомога для Росії від партнерів, основними з яких є Китай, Білорусь, Іран та Північна Корея, лише обмежена. А сьогодні Росія ще й змушена допомагати Ірану. Як наслідок, Україна починає поступово досягати перелому у війні на свою користь. Так, СОУ вдалося суттєво пригальмувати наступ агресора та ще й перевищити його на фронті за кількістю БПЛА дальньої дії і дронів.
Керівництво Ірану та, принаймні, частина його суспільства також намагаються протидіяти своїм супротивникам. Незважаючи на ліквідацію США та Ізраїлем лідерів Ісламської Республіки Іран, а також на знищення її протиповітряної оборони, авіації і флоту та військової промисловості, вона не налаштована здаватися. Не здійснилися і сподівання США щодо можливого нового повстання в Ірані після того, як попереднє було жорстко придушено владою країни на початку поточного року. Після того, як Америка покинула повстанців напризволяще, хоча і обіцяла допомогу, іранці перестали їй довіряти.
Ба більше, Іран зміг зробити ефективні асиметричні кроки у відповідь. Як відомо, це були ракетно-дронові удари по військових базах США та їх союзниках на Близькому Сході, а також по нафтогазовій інфраструктурі сусідніх з ним країн Перської Затоки. Одночасно Іран заблокував Ормузьку протоку, через яку проходить 20% нафти світового споживання. Як наслідок, різко зросли світові ціни на нафту, що змусило США призупинити бойові дії та розпочати переговори з Іраном. Але Тегеран твердо стоїть на своїх позиціях.
Тобто, на відміну від блискавичного проведення США військової операції у Венесуелі в січні, американський бліцкриг в Ірані провалився. Причиною цього стало те, що Іран ретельно підготувався до війни: було забезпечено можливість швидкої заміни керівників країни у випадку їх загибелі; створено високозахищених укриттів для владних органів, складів зі зброєю та військових підприємств; розгорнуто шахтні пускові установки для іранських ракет, які важко виявити та уразити з повітря; розроблено плани дій на випадок нападу, в тому числі асиметричні за характером.
Покладався Іран і на своїх партнерів, основними з яких вважаються Китай та Росія. Однак, їх допомога не була вирішальною. Напевно, з початком війни він отримує від них ПЗРК, ракети та БПЛА, але не в такі кількості, які могли б змінити хід війни.
Втім, США також не отримали допомогу від своїх союзників, за винятком Ізраїлю. Країни-члени НАТО відмовились підтримати цю військову операцію проти Ірану. А деякі із них, взагалі, закрили свої повітряні простори для прольотів американських літаків, залучених до війни на Близькому Сході. Окремі з європейських країн погодились лише брати участь у гарантуванні безпеки судноплавства в Ормузькій протоці після завершення бойових дій. Це було викликано негативним ставленням Європи до війни США проти Ірану, а також стало відповіддю на нехтування Д. Трампом європейськими інтересами.
Досить показовими є і наслідки війни Росії проти України та військової операції США і Ізраїлю проти Ірану.
Так, повномасштабний напад Росії на Україну остаточно зруйнував світову систему колективної безпеки, яка утворилася після Другої світової війни. Водночас повною мірою відновилася Холодна війна між Росією та Заходом.
Європа дії Москви сприйняла як пряму загрозу своїй безпеці, що згуртувало більшість європейських країн на основі спільної протидії можливій російській агресії. Зокрема, розпочалася масштабна програма переозброєння Європи. Як наслідок, зміцнилося НАТО, хоча потім Д. Трамп почав підривати його єдність своєю антиєвропейською політикою.
Натомість підвищились роль та значення України для Європи як однієї з основних сил у стримуванні військової експансії Росії. З огляду на це, Україна була внесена до системи євроатлантичної та європейської безпеки як її ключовий елемент.
Своєю чергою, війна на Близькому Сході та, як наслідок, підвищення цін на нафту, створили загрозу сповільнення розвитку світової економіки та її рецесії. Втім, це підштовхнуло також розвиток «зелених» і енергозберігаючих технологій.
Крім того, намагання США втягти Європу у війну проти Ірану та її відмова від такого стали потужним чинником підриву єдності НАТО. Тим самим послабились і можливості Заходу гуртом протистояти Росії та загалом, «вісі зла». Як наслідок, підвищилась зацікавленість Європи в Україні як передовому рубежі її оборони на російському напрямку. Поряд з цим, Україна розширила партнерство з країнами Близького Сходу та Перської затоки внаслідок участі у зміцненні їх систем ППО.
Як і слід було сподіватися, авантюрний характер війн Путіна та Д. Трампа спричинили негативні наслідки саме для Росії та США. Так, Росія занурилася в економічну кризу і лише підвищення цін на нафту все ще підтримує її «на плаву». Поряд з цим, з початку війни вона втратила свій вплив у важливих для неї регіонах світу, зокрема, на Близькому Сході, у Північній Африці та, навіть, на пострадянському просторі – на Кавказі. Розхитані і позиції самого Путіна, який вже не може повністю контролювати ситуацію в країні. А його авторитет серед росіян помітно падає.
Подібні проблеми виникли у США. Чергова сварка Д. Трампа з Європою тепер вже через Іран ще більше посилила негативне ставлення європейців до Америки. А саму війну засудила більша частина американських громадян. В результаті Д. Трамп не тільки не зміг підвищити рейтинг Республіканської партії напередодні виборів до Конгресу, але й ще відчутніше обвалив його.
Війна на Близькому Сході зашкодила також Україні. Війна відволікла від неї увагу світової спільноти, створила загрозу постачанню американської зброї, а також дала Росії змогу мати надприбутки через зростання цін на нафту, що покращило її можливості щодо продовження війни проти України.
Отже, як свідчить війна Росії проти України та військова операція США і Ізраїлю проти Ірану, домінування у силах та засобах не гарантує перемоги над супротивником. Проти кожної сили знайдуться інші сили, здатні її нівелювати. Основними з таких сил є ретельна підготовка до війни, налаштування протидіяти супротивнику, аби яким він був міцним, спроможність виконувати асиметричні кроки у відповідь з високою ефективністю, технологічні досягнення, а також наявність надійних союзників та партнерів.
В цьому плані головними перевагами України стали спроможність українського суспільства згуртуватись для відбиття нападу з боку Росії, технологічна перевага над нею та підтримка з боку США і ЄС. Своєю чергою, сильними сторонами Ірану є ретельна підготовка до війни, стійкість влади та спроможність створити ворогові критичні проблеми асиметричними методами. Зазначені аспекти мають братися Україною до уваги.
Незважаючи на свої потужні військові потенціали, Росія та США не змогли швидко досягти своїх цілей. Причина – переоцінка своїх сил та недооцінка сил супротивника. Такі помилки характерні для диктаторів, яким є Путін та намагається стати Д. Трамп.
Наслідки війн Росії та США загалом негативні. Це стосується всіх її учасників та, загалом, світу. Хоча Україна має певні здобутки в плані підвищення своєї ролі та значення для Європи та дружніх до неї країн Близького Сходу і Перської затоки.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
Фото: джерело Європейська правда, Aurelien Morissard/Associated Press/East News
