Білорусь в лещатах Росії: виклики для України
Білорусь у поточній ситуації стикається з комплексом викликів, що стосуються не лише політичної системи, забезпечення легітимності, нормалізації внутрішньої політики, повернення частини білорусів, що емігрували та ін., а й проблемами вибору подальшого шляху розвитку, вироблення нової політекономічної моделі в цілому. При цьому білоруське керівництво не лише не демонструє бажання робити ті базові кроки, без яких успішна відповідь на ці виклики стала б можливою, а й продовжує перетворення своєї території на джерело гібридних загроз для країн ЄС.
На даний час кризового характеру набула ситуація з білоруською економікою, яка продовжує визначатися негативними тенденціями передусім на російському ринку. Поточна ситуація у сфері економіки зумовлює необхідність отримання додаткових фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, однак на даному етапі ускладнення відносин з РФ не сприяє покращенню ситуації. Білорусь наразі не отримала від Москви відчутної підтримки з ключових для неї питань: надання додаткового міждержавного кредиту, покращення умов постачання російської нафти та відповідно роботи білоруських НПЗ, фінансування додаткових імпортозамінних проектів, будівництво другої АЕС з російським фінансуванням.
На цьому тлі спостерігаються спроби активізувати відносини з країнами «дальньої дуги», проте багато з цих спроб лише підкреслюють обмеженість можливостей білоруського режиму та цілковиту залежність від Москви, а їх результативність викликає сумніви. Зокрема, візит пакистанської урядової делегації до Білорусі у квітні 2025 року чітко вписується у стратегію Росії щодо розширення своєї присутності в Південній Азії, включаючи плани реалізації проекту транспортного коридору через територію Афганістану. Важливу роль відіграє військово-технічна співпраця між Пакистаном та РФ, посередницьку роль в якій сподівається зіграти білоруський ВПК.
У грудні 2024 року МЗС Росії заявило про те, що російська влада готова розглянути «лібералізацію візового режиму» з Пакистаном та спрощений порядок в’їзду пакистанських громадян до Росії після підписання сторонами міжурядової угоди про реадмісію. У цьому контексті особливу роль білорусько-пакистанське співробітництво може відіграти у стратегії Москви щодо тиску на ЄС, зокрема через нелегальну міграцію (під час візиту у Мінськ було досягнуто домовленостей про переміщення до Білорусі майже 150 тисяч пакистанських працівників для роботи на підприємствах). Вочевидь, реалізація зазначених домовленостей, зокрема «увезення» та подальша організація контролю над значною кількістю іммігрантів, формуватиме умови для збереження домінуючої ролі ключових силових структур Білорусі (МВС та КДБ), підвищення їх організаційно-фінансового забезпечення, а також розширення взаємодії між спецслужбами РФ та Білорусі.
Згідно з даними видання Der Spiegel (яке посилається на дані Агентства ЄС з охорони кордонів Frontex), з січня по березень 2025 року кордони країн Європейського союзу нелегально перетнули майже 33 600 осіб [1]. Це приблизно на 31 % менше, ніж за аналогічний період минулого року. За цими даними, кількість біженців на всіх відомих маршрутах до Євросоюзу знижується. Найбільше зниження фіксується на так званому балканському маршруті — на 64 %. Значно менше людей переправилося через Середземне море: на маршруті з Північної Африки до Іспанії їх стало на 18% менше, а на маршруті до Італії — на 26 %.
На цьому тлі інтенсивність спроб незаконного проникнення на територію країн ЄС з території Білорусі залишається високою. 31 березня польська Прикордонна охорона заявила, що з 28–30 березня на кордоні з Білоруссю було зареєстровано понад 620 спроб порушення кордону мігрантами. За даними польської сторони, їхні дії стають дедалі агресивнішими і координуються представниками білоруських силових структур, про що свідчить їхня присутність у спеціальній формі поряд із групами мігрантів.
Ймовірно, у разі участі пакистанських іммігрантів у подібній діяльності, міграційна криза на східних рубежах ЄС знову опиниться у центрі уваги світової спільноти, і при цьому головним джерелом загрози виступить саме Білорусь, а не Росія, яка може запропонувати свої «послуги» в якості посередника для урегулювання нової хвилі міграційної кризи.
Слід зазначити, що ситуація з увезенням пакистанських іммігрантів з метою урегулювання проблеми нестачі робочої сили на білоруських підприємствах викликала розголос у ЗМІ та негативну реакцію в білоруському суспільстві, передусім через складність адаптації іммігрантів чужорідної культури та релігії. Білоруське керівництво у відповідь на критику заявило про недостатній рівень продуктивності праці білорусів та низьку народжуваність у країні. Для запобігання паніки серед місцевого населення білоруський режим вдався до переслідувань активних учасників обговорення цієї теми у соціальних мережах.
Наскільки реальним стане масштаб трудової імміграції з Пакистану до Білорусі та чи забезпечить білоруська влада умови для їх роботи в умовах командно-адміністративних методів час покаже.
Для України проблематика нової міграційної кризи, спричиненої концентрацією значної кількості іммігрантів з регіону воєнно-політичної нестабільності та їх ймовірного розселення поблизу українського кордону, зокрема у Брестській і Гомельській областях, може сформувати потенційні ризики. Не можна виключати ймовірності залучення Росією іммігрантів для дестабілізації обстановки, зокрема проведення диверсійних операцій на українсько-білоруському кордоні.
У контексті проведення гібридних атак Росії проти європейських країн з використанням міграційної кризи під прикриттям приїзду трудових мігрантів може відбутися переміщення на білоруську територію осіб з бойовим досвідом партизанської війни з Афганістану та інших гарячих точок для дестабілізації ситуації на східних кордонах ЄС.
Марія Гуцало,
експерт, кандидат політичних наук
Використані джерела:
