За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Російський авторитаризм як загроза глобальній безпеці»

«Для нас, для бурятів, щоб врятуватися, треба вирватися з цієї в’язниці народів під назвою Росія. Інших варіантів у нас немає»

Я представляю Комітет за незалежність Бурятії. На прикладі Бурятії розповім, як нас знищують і чому для нас, бурятів, незалежність – це ще й питання виживання нас як нації, як народу. Ми часто чуємо, і ні для кого не секрет, що з нас намагаються зробити таких, знаєте, озвірілих аборигенів. Маю на увазі кремлівську пропаганду. На нас намагаються почепити якісь звірства, нас показують, як якихось таких озвірілих тубільців, які поза цивілізацією. Часто ми чуємо запитання: чому буряти воюють на неправильному боці? У вас же є своя культура, своя територія, своя республіка.

Хочу сказати, що такі репресії, як пережив бурятський народ, і не тільки бурятський, але й інші корінні народи, мало хто може собі уявити. Ще й тому, що дуже багато архівів засекретили. Ми не знаємо ні про справжню нашу чисельність, ні про те, що насправді відбувалося. Але, звичайно ж, як у будь-якій культурі від бабусь, дідусів передається нащадкам якась таємна історія. Так ось, скажу, що серед тих, які воюють в Україні на боці Росії, швидше за все небагато таких, які знають, що для самої Бурятії війна з російськими загарбниками, коли вони прийшли на наші землі, тривала близько півтори сотні років (138, якщо точніше). Це все зафіксовано у звітах європейськими вченими, мандрівниками. А наші люди про це не знають!

 300 років ми перебуваємо у складі Росії, практично всі ці роки Бурятія переживала найжорстокіший геноцид. Тобто, нас винищували. Для прикладу можна порівняти, що сто років тому і буряти, і монголи були приблизно однакової чисельності. Ми були абсолютно ідентичні, ну не абсолютно, але принаймні дуже близькі в тому, що стосується культури, мови, національних костюмів, традицій тощо. Через сто років монголів стало 3,5 млн, а бурятів, як і раніше, 400 тисяч. Але ж сто років тому у нас було 300 тисяч, монголів – 500 тисяч. Тобто, чисельність монголів збільшилася у 5 разів, так? А питання: чому тоді не збільшилася чисельність бурятів? Це перше.

Друге: ми живемо на дуже багатій землі. Вже тут було сказано, що озеро Байкал – це 20 % всієї питної води планети. Також у нас є золото, є уран, є вугілля, є нефрит. Тільки доходами від одного нефриту ми могли б покрити весь річний бюджет нашої республіки. Він становить 108 млрд дол. А нефрит росіяни видобувають, продають в Китай за 156 млрд дол. І весь бізнес належить московським олігархам…

Чому ми не віримо в прекрасне майбутнє Росії? Тому що ось на прикладі Бурятії, на прикладі одного народу можна бачити, як Москва нас фактично знищує. Бо у нас є багато природніх ресурсів.

Як це робиться? Спочатку ось те, що зробив Путін після розпаду Радянського Союзу і як це на нашій республіці позначилося. Спочатку Москва призначає на чолі республіки свого главу. Потім росіяни знищують весь бурятський бізнес, мається на увазі великий бізнес. Потім вони відокремлюють два дуже великі регіони: це захід Бурятії й Агінський район, схід Бурятії, відрізають їх і асимілюють, так сказати, інтегрують їх в інші російські області, в інші регіони. Внаслідок цього буряти, рятуючись, вирушають до столиці Бурятії, в Улан-Уде. З одного боку, це збільшує чисельність бурятів в Улан-Уде, але з іншого боку, люди не мають роботи та шукають її.

Оскільки бізнес весь знищений, то куди змушені йти наші люди? До війська, у нас дуже багато військових частин. Тобто, ще з самого спочатку було так задумано. Оскільки Бурятія – стратегічно важливий об’єкт для Росії, то у нас побудували в’язниці, побудували військові частини. Мовляв, поруч кордон з Монголією. А ще у нас є Транссиб. Тобто, Бурятія фактично – це така кістка в горлі Росії, так? Ну чи то Росія – кістка в горлі Бурятії, тут вже питання, хто у кого. Тому що якщо у Росії немає Транссибу, який проходить через Бурятію, то тоді відрізається половина Росії, тобто Якутія, Далекий Схід, тобто половина імперії, так? І Росія тоді вже зовсім не імперія.

Через таку багату на ресурси землю, через її розташування поруч з Монголією з її великою монгольською історією (потрібно зазначити, яка свого часу завоювала півсвіту), увага Кремля завжди була дуже зосереджена на Бурятії. Тобто, нас завжди моніторили: і чисельність, і протестний потенціал. І облаштували, як вже казала, військових частин і в’язниць.

Отож, що робити людям, які хлинули в Бурятію, коли від нас відторгали ось ці бурятські округи із заходу і сходу? Приїжджі до нашої республіки, природно, шукали роботу. Хтось з них їхав на вахту, а решта влаштовувалися за контрактом військовими. Бурятія хоча й дуже багата на ресурси республіка, але знаходиться на останніх місцях за рівнем життя людей. Не є таємницею, що ми живемо за межею бідності. Люди всі в боргах, у всіх багато кредитів. І я вважаю, що це ще одна з причин, через яку буряти змушені були йти на цю війну.

До речі, наша мова вже у списку ЮНЕСКО як така, що практично щезає. Отож, для нас, для бурятів, щоб врятуватися, треба вирватися з цієї в’язниці народів під назвою Росія. Інших варіантів у нас немає. Тому, звичайно ж, ми за незалежність і за те, щоб проєкт під назвою Росія, який був задуманий як імперія і як експансія ще з часів Івана Грозного, було усунено.

Марина ХАНХАЛАЙН,
представниця Комітету за незалежність Бурятії «Tusgaar Buryad Mongolia»