Агентура впливу «на виріст»: як Кремль формує лояльні до себе мережі на Заході
У сучасній архітектурі гібридних загроз особливе місце посідає еволюція методів Служби зовнішньої розвідки (СЗР) та Головного управління Генштабу (ГРУ) Російської Федерації. Спостерігається чіткий стратегічний перехід від класичного шпигунства, орієнтованого на негайний доступ до державних таємниць, до довгострокової стратегії «селекції» та вербувальної розробки перспективної західної молоді. Росія системно інвестує в майбутній політичний, медійний та інтелектуальний капітал країн Заходу, вибудовуючи розгалужені «сплячі» мережі лояльності.
Головна теза цього аналізу полягає в тому, що Москва змістила фокус на роботу з об’єктами, які лише готуються до входження в елітні кола своїх держав. Через багатоступеневу інфраструктуру — від масових фестивалів до індивідуального академічного супроводу під прикриттям легальних резидентур [1] — Кремль формує кадровий резерв впливу. Кінцевим продуктом цієї діяльності є не просто закордонний агент у класичному розумінні, а ціла верства лояльних управлінців, чия лояльність була сформована роками прихованої підтримки та ідеологічної обробки.
Нова парадигма російського шпигунства: інвестиція «на виріст»
Традиційне розуміння розвідувальної діяльності зазвичай фокусується на викраденні секретних документів або вербуванні чинних високопосадовців, які вже володіють доступом до державної таємниці. Однак сучасна стратегія Москви демонструє значно глибший і небезпечніший у довгостроковій перспективі підхід — побудову «капіталу впливу» [2]. Це зміна парадигми від швидкого отримання результату до стратегічного терпіння. Замість того, щоб намагатися зламати опір досвідченого бюрократа, російська розвідка віддає перевагу повному циклу вербування, який починається на етапах так званого скаутингу [3] та оцінки об’єктів, що ще не мають доступу до секретів, але демонструють потенціал отримати його через певний час.
Психологічний аспект такої стратегії є надзвичайно витонченим. Студенти, стажери та молоді аналітики є ідеальними об’єктами для початкових етапів розробки. У віці 20–25 років молоді люди зазвичай відкриті до розширення контактів і не мають життєвого досвіду для розпізнавання прихованих маніпуляцій чи вербувальних підходів. Для молодого амбітного фахівця контакт із «аташе з питань культури», представником міжнародного фонду чи організатором наукової конференції не сприймається як загроза чи спроба вербування. Навпаки, це інтерпретується як визнання таланту, допомога в навчанні або унікальний шанс для кар’єрного старту.
Кремль використовує цю відкритість для глибокого вивчення психологічного профілю та поступового втягування об’єкта в орбіту своїх інтересів через механізми «м’якої сили». У такій моделі офіцер розвідки під легальним прикриттям виступає в ролі ментора чи благодійника, що дозволяє встановити міцний емоційний зв’язок і борг вдячності. Цей підхід створює фундамент для асиметричного інституційного впливу, коли лояльність до агресора стає інтегрованою частиною світогляду майбутнього лідера. Теоретичні моделі такої селекції найкраще ілюструються конкретними справами оперативної роботи російської розвідки, як-от нещодавній випадок в Угорщині.
Дипломатичне прикриття та оперативний розрахунок
Випадок, що стався на початку 2025 року в Будапешті, є хрестоматійним прикладом оперативного супроводження кандидата на вербування на ранній стадії його кар’єри. Справа молодого угорського студента, який претендував на роботу в державній установі, висвітлила глибинні механізми роботи легальної резидентури СЗР РФ в країнах НАТО та ЄС. Цей випадок демонструє, як Росія намагається інфільтрувати свої кадри в державні органи через «молодіжні квоти» та програми професійного ліфта.
Згідно з даними журналістів-розслідувачів, ключовою фігурою в цій операції був ІІІ секретар посольства РФ у Будапешті Олександр Верхнєв. За наявною інформацією угорської контррозвідки, цей «дипломат безпосередньо» є кадровим офіцером СЗР РФ. Його діяльність була класичним прикладом вербувальної розробки. Методи роботи Верхнєва зі студентом включали:
особисте наставництво — «дипломат» надавав допомогу в підготовці навчальних робіт, фактично ставши неофіційним науковим керівником, що дозволило встановити інтелектуальний контроль над об’єктом;
кар’єрне консультування — росіянин цілеспрямовано спрямовував студента до подання заявок на посади в державних органах, розраховуючи на його довгострокове проникнення у владні структури;
навчання принципам конспірації — коли студент наблизився до етапу працевлаштування, «дипломат» інструктував його щодо приховання факту їхніх контактів під час проходження обов’язкової перевірки на безпеку.
Важливою деталлю є те, що цей студент входив до складу делегації з 20 осіб, які відвідали Всесвітній фестиваль молоді в Сочі в березні 2024 року. Саме там відбувався так званий споттинг [4], де Верхнєв особисто знайомився з учасниками. Важливу роль «ловця талантів» у цьому ланцюжку відігравав угорець Роланд Б., котрий проживає в РФ і виконує функцію посередника між молоддю та офіцерами розвідки.
Паралельно з цим, справа іншого ІІІ секретаря російського посольства Артура Сушкова демонструє інструменталізацію інтелектуального середовища. Сушков фокусував свою увагу на угорських аналітичних центрах та академічних колах, наближених до уряду Віктора Орбана. Його завданням було вибудовування довгострокових контактів із молодими фахівцями, які в перспективі кар’єрного зростання будуть інтегровані в процеси розробки та ухвалення державних рішень. Ці приклади — лише верхівка айсберга, що приховує багаторівневу систему «драбини селекції».
«Драбина селекції»: багатовекторна інфраструктура формування агентури впливу
Російська система відбору та виховання лояльних кадрів є цілісною індустрією, де кожен рівень виконує свою специфічну функцію — від масового охоплення до точкового супроводу.
Рівень 1: масовий споттинг. Фундаментом піраміди є масштабні заходи на кшталт Всесвітнього фестивалю молоді в Сочі (2024) та фестивалю в Єкатеринбурзі (2026) [5]. Ці заходи є ідеальним майданчиком для масового збору первинних даних. Організатори (під егідою Федерального агентства у справах молоді) збирають детальні анкети тисяч учасників, включно з їхніми амбіціями, рівнем знання мов, соціальними зв’язками та психографічними профілями [6]. Особливий інтерес становлять молоді лідери у сферах діджитал-технологій, медіа та науки. Мета — створити базу «сприятливо налаштованих» осіб, з яких згодом виділятимуть найбільш перспективних для подальшої обробки.
Рівень 2: цільове супроводження. На цьому етапі включається «Росспівробітництво» [7] через мережу «Російських домів» та програму «Нове покоління» [8]. Завдання — присипляння пильності. Молодих політиків та журналістів запрошують на короткострокові виїзди до РФ, де вони потрапляють у середовище «дружньої Росії». Це створює мережу, яка зберігає відносини з російськими інституціями. На цьому рівні відбувається відсів випадкових людей і виокремлення тих, хто готовий приймати російські наративи як альтернативу західним.
Рівень 3: академічний скаутинг. Це рівень глибокої професійної інфільтрації. Ключовими інструментами тут є:
Міжнародна олімпіада «Open Doors» [9] — пошук технічних та наукових талантів у стратегічних галузях (ШІ, фізика, енергетика);
програми Московського державного інституту міжнародних відносин при МЗС РФ «InteRussia» [10] — пряма робота іноземних аналітиків під наглядом російських експертів (часто кадрових співробітників СЗР із науковими ступенями);
Фонд Горчакова [11] та проєкт «Valdai-New Generation» [12] — формування спільного понятійного апарату та лояльності до концепції «багатополярного світу». Тут відбувається формування «асиметричного впливу»: людина повертається до своєї країни з набором готових російських тез, інтегрованих у її професійну діяльність.
Рівень 4: оперативна фаза. Перехід до прихованого особистого зв’язку. Об’єкт, який пройшов попередні рівні, отримує підтримку в кар’єрі (фінансову, інформаційну чи репутаційну). Це етап, на якому «вдячність» за допомогу в навчанні трансформується у готовність виконувати конкретні завдання — від лобізму до передачі непублічних даних.
Ця багатоступенева система готує кадри для різних ніш, але особлива увага приділяється медіапростору, де створюється сурогатна альтернатива реальності.
Нішева спеціалізація: вирощування сурогатних лідерів думок (на прикладі медіа)
У межах реалізації «активних заходів» Кремль зробив ставку на вирощування локальних журналістів як альтернативи прямій пропаганді (RT/Sputnik). Офіційні канали часто сприймаються на Заході з підозрою, тому ефективнішим є використання «місцевих голосів», які мають кредит довіри у своїй аудиторії.
Яскравим прикладом є школа журналістики в Бамако (Малі), діяльність якої детально висвітлювало видання Le Monde. Росія готує там місцевих кореспондентів, надаючи їм ресурси та платформу. Ці журналісти згодом транслюють кремлівські наративи без очевидного російського маркування. Аналогічні методи застосовуються і на Заході через стажування в межах «SputnikPro» [13] та «RT Academy» [14].
Мета — створити пул медійників, які будуть діяти як незалежні блогери чи кореспонденти, але при цьому систематично поширюватимуть дезінформацію, вигідну Москві. Це дозволяє Кремлю обходити блокування та маніпулювати громадською думкою зсередини національних медіапросторів. Традиційне офлайн-навчання у таких школах тепер тісно переплітається з використанням цифрових платформ для маскування вербувальних операцій.
Вербувальний простір 2.0: перенесення операцій у цифрову площину
Масове видворення російських офіцерів розвідки з Європи після 2022 року змусило СЗР та ГРУ шукати нові методи доступу до аудиторії. Це призвело до формування вербувального простору 2.0, де основні етапи скаутингу та оцінки перенесені в цифрову площину.
Національне управління з питань захисту безпеки Великої Британії [15] у межах кампанії «Think Before You Link» зафіксувала різке зростання активності ворожих спецслужб у професійних мережах, таких як LinkedIn. Алгоритм ворога в цифровому середовищі працює як «гібридна воронка»:
створення фіктивної особистості — використання профілів, що маскуються під рекрутерів міжнародних компаній, науковців чи консультантів аналітичних центрів;
початковий «гачок» — пропозиція оплачуваної аналітичної роботи або запрошення на престижну онлайн-конференцію;
оцінка доступу та лояльності — аналіз того, якою інформацією кандидат готовий ділитися під виглядом «консультацій»;
виведення в «сіру зону» — швидкий перехід із LinkedIn у приватні зашифровані месенджери (Signal, Telegram);
особиста зустріч — офлайн-контакт, який часто маскується під участь у заходах на кшталт фестивалів у Сочі чи стажувань «InteRussia».
Це поєднання онлайн-скаутингу з офлайн-заходами створює безшовний механізм захоплення перспективних кадрів. Цифрові інструменти дозволяють проводити масовий скринінг потенційних цілей, мінімізуючи ризики для кадрових офіцерів розвідки.
Висновки та рекомендації
Довгострокові інвестиції Кремля в «мережі лояльності» демонструють надзвичайно високу рентабельність. Росія готова витрачати колосальні ресурси на фестивалі, стипендії та академічні програми, оскільки навіть низький відсоток успіху повністю виправдовує витрати. Якщо з тисячі учасників фестивалю чи стипендіатів хоча б один через п’ять-десять років обійме посаду радника, аналітика чи керівника департаменту в міністерстві країни-члена НАТО, Москва отримує стратегічну перевагу, яку неможливо компенсувати традиційними шпигунськими методами.
Кінцевим результатом такої діяльності є формування мережі лояльних управлінців та експертів, чия прихильність не завжди ґрунтується на фінансовій вигоді, а тримається на багаторічних професійних та особистих зв’язках із російськими кураторами, закладених ще у студентські роки.
Західний трек: загроза прямого проникнення та прогалини верифікації
Для країн Заходу (ЄС, НАТО, Велика Британія) загроза залишається безпосередньою та носить напівлегальний характер через активне функціонування російської гуманітарної інфраструктури за кордоном.
Ключові висновки для країн Заходу
Сучасні процедури перевірки кандидатів на державну службу чи в оборонний сектор мають системну ваду. Вони налаштовані на пошук прямих, задокументованих контактів зі спецслужбами (передача документів, фінансові транзакції), але повністю ігнорують латентну «м’яку лояльність», яка роками вибудовувалася через участь у студентських обмінах, академічні гранти чи невинне професійне спілкування з російськими «дипломатами».
Російські структури («Російські доми», представництва «Росспівробітництва») у багатьох країнах Заходу продовжують діяти під виглядом культурних та освітніх центрів, створюючи безпечний простір для первинного скаутингу.
Рекомендації для західних партнерів
Спецслужбам західних країн необхідно включити до стандартних анкет безпеки обов’язкові пункти про участь у заходах під егідою «Росмолоді», «Росспівробітництва», Всесвітніх фестивалях молоді, а також специфічних програмах МДІМВ (зокрема, олімпіаді «Open Doors» та стажуваннях «InteRussia»), розглядаючи таку участь як серйозний фактор ризику.
Проведення інформаційних кампаній для студентів та молодих дослідників. Молоді фахівці мають чітко розуміти: якщо російський дипломат надає неофіційну допомогу (наприклад, допомагає з написанням наукової роботи чи фінансуванням поїздки) і наполегливо просить приховати факт цього знайомства під час безпекових перевірок — це є прямим свідченням його приналежності до ворожої розвідки.
Український трек: гібридне залучення в умовах відсутності контактів
Громадяни України вже понад десятиліття не мають жодних офіційних контактів із російськими державними чи культурними структурами на території своєї країни. Проте це не означає, що український кадровий потенціал випав із поля зору спецслужб РФ. В умовах повної ізоляції загроза для України трансформувалася в гібридну площину і реалізується через три основні канали.
Ключові висновки для України
Тисячі молодих українців (студенти, аспіранти, молоді дослідники) наразі навчаються або проходять стажування в університетах та аналітичних центрах країн Європи. Саме там вони потрапляють у спільне академічне середовище з російськими фондами, «дипломатами» та лобістами, де до них можуть здійснюватися вербувальні підходи на етапі, коли вони ще не мають безпекових зобов’язань перед власною державою.
Російські спецслужби активно маскуються під європейські рекрутингові компанії, закриті наукові товариства або міжнародні консалтингові агенції в Інтернеті (діяльність під «чужим прапором»). Пропозиція високооплачуваної віддаленої аналітичної роботи (наприклад, підготовка звітів про настрої в українському суспільстві, стан критичної інфраструктури чи логістику) є класичним цифровим «гачком» для втягування українських фахівців у співпрацю «всліпу».
Спецслужби РФ вербують молодих західних аналітиків «на виріст» із розрахунком на те, що згодом ці люди будуть відряджені до України як співробітники міжнародних гуманітарних місій, військових представництв, дипломатичних місій чи дорадчих органів при українських органах влади.
Рекомендації для безпекового сектору України
Необхідний превентивний захист українського студентства за кордоном. Розробка та поширення через дипломатичні установи та мережі українських студентських організацій в ЄС чітких пам’яток щодо безпеки. Українська молодь за кордоном має бути поінформована про методи вербування під прикриттям «академічної солідарності» та міжнародних наукових платформ.
Розроблення контррозвідкою рекомендацій для молодих ІТ-фахівців, перекладачів та аналітиків щодо перевірки замовників віддаленої роботи. Будь-яка пропозиція аналітичного збору інформації про внутрішню ситуацію в Україні від новостворених західних «стартапів» або приватних замовників у соцмережах (LinkedIn, Telegram) має підлягати верифікації.
При залученні іноземних консультантів, експертів та представників неурядових організацій до роботи в державному секторі або ОПК України, органи безпеки повинні ретельно перевіряти їхній «академічний бекграунд» на предмет участі у російських молодіжних фестивалях, форумах Сочі/Єкатеринбурга чи отримання грантів від фондів «Росспівробітництва» у минулому.
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
Примітки:
[1] У розвідувальній термінології «легальна резидентура» — представництво розвідки однієї держави на території іншої, яке діє під прикриттям законних дипломатичних установ. Цьому терміну протиставляється «нелегальна резидентура», де розвідники (кадрові офіцери або агенти) живуть у країні за повністю сфальсифікованими документами («легендою»), офіційно не вступають в контакт із посольством, а в разі арешту підлягають кримінальному переслідуванню.
[2] Слід зазначити, що спецслужби РФ повернулися до практики, яку свого часу застосовував КДБ СРСР у своїй вербувальній діяльності, розуміючи рентабельність тривалих інвестицій у молоді кадри. Головним інструментом цієї стратегії був Університет дружби народів імені Патріса Лумумби (заснований у 1960 році), а також інші престижні радянські університети (як-от Київський державний університет ім. Т. Шевченка чи Ленінградський державний університет). Також КДБ СРСР активно використовував Радянський комітет з культурних зв’язків зі співвітчизниками за кордоном для відбору та вербування потенційних агентів.
[3] Скаутинг — процес пошуку, відбору та залучення перспективних талантів, спеціалістів або ідей для певної сфери діяльності. Термін запозичений із принципу роботи розвідки (від англійського scout — розвідник), де головна мета — знайти цінний ресурс раніше за конкурентів.
[4] Споттинг (від англ. spotting — вистежування, помічання) означає уважне спостереження, полювання або колекціонування певних об’єктів, людей чи явищ у реальному житті. Цей термін пішов від авіаційного споттингу (фотографування літаків), але зараз його використовують у багатьох інших сферах.
[5] Міжнародний фестиваль молоді-2026 організовано за указом Володимира Путіна як масштабний пропагандистський форум, що мав на меті залучити молодь із різних країн. Початково російська влада планувала провести частину або схожий захід у Криму, проте через безпекові ризики його остаточно перенесли на Урал.
[6] Психографічний профіль — детальна характеристика людини або групи людей, яка базується на їхніх внутрішніх психологічних якостях, цінностях, інтересах та стилі життя. На відміну від демографічного профілю (який описує хто є клієнтом: стать, вік, дохід), психографічний аналіз пояснює, чому людина поводиться саме так, що є її внутрішнім мотивом.
[7] «Росспівробітництво» — Федеральне агентство у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці. У квітні 2018 року СБУ викрила «Росспівробітництво» і дипломата РФ в антиукраїнській діяльності. Зокрема, під прикриттям реалізації так званих «Гуманітарних і соціальних програм РФ» при координації російської розвідки в антиукраїнську діяльність залучалися українські громадяни, насамперед — учасники проросійських громадських об’єднань і рухів для підробки документів, печаток, штампів та бланків. Колишній депутат Державної думи РФ Ілля Пономарьов про діяльність «Росспівробітництва» сказав: «По всьому світу ця організація виконує функції радше пропагандистські. Вона займається тим, що працює з російськомовними, пояснюючи, який гарний Путін, яку правильну політику проводить Росія і, відповідно, вербує на свій бік. В умовах України — це в чистому вигляді підривна організація».
[8] «Нове покоління» — державна програма короткострокових ознайомлювальних поїздок до Росії для молодих іноземних фахівців і громадських діячів віком від 25 до 35 років. Організатори оплачують переліт, проживання, харчування та культурну програму в РФ.
[9] Міжнародна олімпіада «Open Doors» дає іноземним громадянам та росіянам, які проживають за кордоном, можливість вступити на безкоштовне навчання до провідних університетів Росії без вступних іспитів.
[10] «InteRussia» — державна програма короткострокових стажувань для молодих іноземних фахівців. Проєкт було запущено у 2021 році Фондом підтримки публічної дипломатії імені О.М. Горчакова. Програма орієнтована на іноземців віком від 21 до 40 років (науковців, журналістів, медиків, інженерів).
[11] Фонд підтримки публічної дипломатії імені О. М. Горчакова, створений у 2010 році за розпорядженням президента РФ для просування російських зовнішньополітичних інтересів і «м’якої сили» за кордоном.
[12] Проєкт «Valdai – New Generation» — молодіжна програма російського аналітичного центру «Валдайський дискусійний клуб», спрямована на створення глобальної мережі лояльних або зацікавлених молодих науковців, дослідників та експертів у сферах міжнародної політики та світової економіки.
[13] «SputnikPro» — міжнародний освітньо-просвітницький проєкт, створений російським державним інформаційним агентством і радіо «Sputnik» (що входить до медіагрупи «Россия сегодня»). Проєкт є системою семінарів, лекцій та майстер-класів, орієнтованих на іноземних журналістів, блогерів, студентів профільних факультетів та працівників пресслужб.
[14] «RT Academy» — міжнародний освітній проєкт, створений російським державним пропагандистським телеканалом «RT» (колишній «Russia Today») на початку 2024 року. Головна мета цієї платформи — безкоштовне навчання іноземних журналістів, блогерів та творців контенту. Насправді проєкт використовується Кремлем як інструмент «м’якої сили» та просування власного інформаційного порядку денного (пропаганди й дезінформації) на міжнародній арені.
[15] Національне управління з питань захисту безпеки Великої Британії NPSA (National Protective Security Authority) — структурний підрозділ контррозвідки MI-5, головний технічний орган країни у сфері фізичної безпеки та безпеки персоналу. Управління було створено у березні 2023 року на базі колишнього Центру захисту національної інфраструктури. Реформу провели, щоб розширити повноваження відомства: тепер воно захищає не лише критичну інфраструктуру, а й економіку, науковий сектор та бізнес від сучасних загроз.
