Інститути Конфуція – м’яка сила чи інструмент китайської розвідки?
Проєкт Інститутів Конфуція (далі – ІК) був запущений у 2004 році, а розробником його програм і безпосереднім керівником виступає Державна канцелярія з поширення китайської мови там (скор. Ханьбань) міністерства освіти КНР разом із зарубіжними синологічними центрами. До 2020 року передбачалося створення світової мережі із 1000 представництв ІК. На піку своєї діяльності, згідно з китайськими та міжнародними даними, існувало 530 представництв ІК та приблизно 750 «класів Конфуція» у понад 160 країнах [1], що було рекордною кількістю серед державних культурних центрів, які діяли безпосередньо в академічних установах.
Китай позиціонує ІК нарівні з іншими організаціями з просування мови і культури, такими як португальський Інститут Камойнша, Бразильський культурний центр, Британська рада, асоціація «Альянс франсез», Італійський інститут культури, іспанський Інститут Сервантеса і німецький Інститут Ґете. Однак, на відміну від цих структур, численні ІК працюють безпосередньо в університетських містечках, що породжує проблеми, пов’язані з академічною свободою і політичним впливом.
Після створення ІК, тодішній головний ідеолог КПК Лі Чанчунь назвав їх ключовим елементом зовнішнього пропагандистського апарату Китаю. Ефективність цієї стратегії підтверджується рейтингом Brand Finance: у 2025 році Пекін піднявся на друге місце (після США) у «Глобальному індексі м’якої сили» [2], що експерти пояснюють розгалуженою мережею ІК.
Розвідка, тиск та фінансовий важіль
Американські та британські спецслужби вважають ІК інструментами економічної розвідки Китаю. Як зазначає The Economic Times, директор ФБР Крістофер Рей ще у 2018 році попередив Сенат, що кожен студент, надісланий КНР, проходить партійну перевірку і його можуть «попросити» отримати дані наукових чи технічних досліджень. Зі свого боку, Stanford Review описав випадок агента міністерства державної безпеки Китаю, який видавав себе за студента, щоб отримати результати досліджень у галузі штучного інтелекту та робототехніки та завербувати «співчуваючих» інформаторів. Правовою основою для таких дій є закон Китаю «Про національну розвідку» 2017 року, який зобов’язує всіх громадян та організації, включно з тими, що знаходяться за кордоном, співпрацювати зі спецслужбами.
Згідно з останнім звітом громадської організації «Прозорість відносин між Великою Британією та Китаєм» [3], понад половина опитаних китаєзнавців підтвердили, що китайським студентам у Великій Британії [4] було доручено спостерігати за своїми колегами та не допускати дискусій щодо репресій проти уйгурів, статусу Тайваню чи походження SARS-CoV-2. Ті, хто відмовлявся співпрацювати, зазнавали переслідувань або ж переслідувалися їхні сім’ї у Китаї.
Згідно з даними незалежного аналітичного центру «Інститут політики вищої освіти», китайські студенти щорічно виплачують приблизно 2,3 млрд фунтів стерлінгів британським університетам. А за оцінками журналу Times Higher Education, на них припадає до 75% плати за навчання в деяких програмах післядипломної освіти. Експерти зазначають, що ця «залежність» змушує деяких ректорів ігнорувати суперечності, щоб уникнути ризику значного дефіциту бюджету.
Реакція Заходу, маневри Китаю та нові правила
Як повідомляє Інтернет-ресурс University World News, протягом 2019-2022 років, усі ІК були закриті у Бельгії, Швеції, Данії, Норвегії і Фінляндії. Їхній персонал звинуватили у поширенні комуністичної ідеології та м’якої сили, намаганнях заблокувати дискусії щодо Тибету і навіть у проведенні шпигунської діяльності. Водночас у країнах Євросоюзу ще залишаються майже 190 ІК.
У 2022-2024 роках Австралія на підставі закону «Про зовнішні відносини» закрила шість із тринадцяти ІК у країні. Аналогічно, у Польщі у 2023 році керівництво Вроцлавського університету та Варшавського політехнічного університету не поновили співпрацю з ІК, вважаючи це ризикованим для автономії їхніх програм.
У США з 1 жовтня 2023 року закон «Про дозвіл на національну оборону» [5] заборонив міністерству оборони надавати фінансування американським університетам, в яких створені ІК. Правда, заборона не поширюється на прямі стипендії для студентів, а іноземні університети не підпадають під дію цієї заборони. Контроль за виконанням положень законодавства в рамках Програми відмови від стипендій ІК покладено на Офіс заступника міністра оборони з досліджень та інженерії. Крім того, кожен аспект співпраці з китайською організацією тепер проходить детальний юридичний, фінансовий та безпековий аудит.
У відповідь на такі дії Заходу Китай спробував провести ребрендинг. Так, штаб-квартира IK у Пекіні була перетворена на Центр мовної освіти та співробітництва, а фінансування було передано до спеціального фонду. Експерти розглядають це як своєрідний піар-хід: нові «мовні центри» працюють за тими ж правилами, що ускладнює моніторинг їхніх зв’язків зі спецслужбами КНР.
З 1 серпня 2025 року у Великій Британії набрав чинності закон «Про свободу слова у вищій освіті». Управління у справах студентів (далі – УСС) міністерства освіти оголосило, що будь-який контракт, що містить ідеологічні положення, – включно з тими, що стосуються працевлаштування китайських викладачів, – має бути змінений або розірваний. Двадцять британських «мовних центрів» вже потрапили під пильну увагу УСС, а штраф у розмірі 585 тисяч фунтів стерлінгів, раніше накладений на Університет Сассекса, ілюструє масштаб потенційних санкцій. Заступниця міністра освіти Джекі Сміт заявила, що академічна свобода «не підлягає обговоренню», і будь-яка форма залякування у студентських містечках буде суворо каратися. За висновками громадської організації «Прозорість відносин між Великою Британією та Китаєм», ІК, котрі спочатку сприймалися просто як інструменти м’якої сили, пізніше перетворилися на інструменти політичного та розвідувального впливу. Вони поєднують викладання мов з ідеологічним контролем, отриманням секретних технологій і транснаціональним залякуванням. Доки контракти з ІК не будуть повністю прозорими, а процедури захисту академічної свободи не будуть ефективно застосовуватися, університети ризикують втратити свою автономію, а держави наражаються на загрозу витоку стратегічних знань та зростання коштів на контррозвідувальні заходи.
П’ять стовпів безпечної академічної співпраці
Діяльність ІК роками породжувала питання щодо прозорості їхнього фінансування, академічної автономії та безпеки досліджень. Тому вкрай важливо запровадити систему гарантій, які могли б обмежити політичний вплив Китаю, не жертвуючи перевагами міжнародної наукової співпраці. Тому повне розкриття інформації про контракти є першим і найпростішим запобіжним заходом: публікація всіх положень – разом з інформацією про джерела фінансування – усуває приховані пункти, які можуть обмежувати свободу вибору персоналу або тем досліджень. Другий стовп – це систематична оцінка безпеки дослідницьких проектів. З огляду на зростаючий інтерес країн до галузей, що поєднують штучний інтелект та біологію, цивільні та військові цілі, важливо застосовувати процедури, подібні до тих, що використовуються в оборонних грантах, а проєкти подвійного використання повинні проходити експортний контроль для даних і технологій. Третій елемент – це диверсифікація мовних партнерств: програма Huayu BEST, що фінансується Тайванем, та ініціативи університетів АСЕАН демонструють, що вивчення китайської мови не обов’язково має узалежнювати наукові та освітні заклади від Пекіна. Четвертий запобіжний захід – це безпечні канали звітності, які дозволяють студентам і співробітникам анонімно повідомляти про випадки залякування або політичного тиску, не боячись помсти. Останній, п’ятий компонент – це міжнародна координація, прикладом якої є альянс «П’ять очей», який прийняв спільні стандарти обміну контррозвідувальною інформацією про загрози дослідженням та взаємну систему попередження про іноземне втручання в діяльність університетів і наукових центрів.
Поєднання цих п’яти заходів створює цілісний ланцюг захисту. Кожна ланка закриває певну прогалину: від фінансових стимулів до ризику витоку технологій та політичного тиску. Це дозволяє обмежити вплив Китаю, не жертвуючи перевагами міжнародної академічної співпраці. Тому майбутнє ІК, як вважають експерти, залежить не від зміни назви чи косметичного ребрендингу, а від впровадження реальних, чинних принципів прозорості та нагляду. Без них академічні центри можуть стати лише ще однією ареною у глобальній грі за вплив, інформацію та технології.
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
Примітки:
[1] В Україні перший ІК був заснований у 2007 році при Луганському національному педагогічному університеті (сьогодні інформація про ІК на сайті університету відсутня). Протягом 2008-2021 років ІК були відкриті при Харківському національному університеті ім. В. Каразіна, Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, Київському національному лінгвістичному університеті, Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К. Ушинського, Вінницькому національному технічному університеті, Дніпровському національному університеті імені О. Гончара і Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка. У 2019 році був заснований Музичний центр Конфуція при Національній музичній академії України імені П. Чайковського. Так звані «класи Конфуція» діяли в Сумському державному університеті, Запорізькому національному університеті, Київському столичному університеті ім. Б. Грінченка, Київській гімназії східних мов № 1, Одеській спеціалізованій школі № 117.
[2] Міжнародна консалтингова компанія, що спеціалізується на оцінці брендів та аналізі їхньої вартості. Щорічно публікує рейтинги у різних галузях. У рейтингу Global Soft Power Index за 2023 рік Китай перебував на п’ятій позиції.
[3] Метою цієї організації є проведення ретельного, незалежного вивчення зв’язків між Великою Британією та Китаєм, а також сприяння їхній прозорості. Особлива увага звертається на діяльність КПК у країні, на дослідження подвійного та військового призначення за участю британських та китайських вчених в університетах та співпраці у цих сферах у приватному секторі.
[4] У 2021/2022 навчальному році у вищих навчальних закладах Великої Британії навчалися майже 152 тисячі китайських студентів. У 2023/2024 навчальному році їх стало менше — майже 99 тисяч осіб. У 2024/2025 навчальному році лише понад 17 тисяч студентів із КНР було зараховано до британських університетів. Фактори, що лежать в основі цього спаду, багатогранні: від геополітичної напруженості до зростання конкуренції з боку інших англомовних напрямів, зокрема Австралії, де спостерігається різке зростання числа китайських студентів. Для порівняння: у закладах вищої освіти України, станом на листопад 2024 року, навчалося 10 700 китайських студентів.
[5] Закон, який визначає бюджет, витрати та політику МО США на кожний фінансовий рік.
