Комітет державної безпеки Республіки Білорусь як «фундамент» режиму Олександра Лукашенка

Сучасна Білорусь — це країна, де КДБ [1], відіграє ключову роль у політичній, економічній і соціальній сферах. Із вересня 2020 року його очолює генерал-лейтенант Іван Тертель [2], призначений Олександром Лукашенком у розпал внутрішньої кризи, спричиненої масовими протестами після сфальсифікованих президентських виборів. Він замінив на посаді генерал-лейтенанта Валерія Вакульчика [3], який був рекордсменом серед усіх керівників спецслужби, очолюючи її протягом майже 8 років. Це рішення було інтерпретовано як жест зміцнення лояльності та жорсткішої позиції щодо опозиції. Західні аналітики розцінили призначення Івана Тертеля як символ консолідації репресивного апарату в руках осіб, готових використовувати найжорстокіші методи [4].Водночас, як зазначає профільне видання Intelligence Online, з часом Іван Тертель перестав бути лише внутрішнім виконавцем безпекової політики. Він став ключовим гравцем у закулісних каналах комунікації між Росією, Україною та західними країнами. Ця подвійність — роль внутрішнього стовпа репресій та зовнішнього посередника — визначила характер його дій: репресії та дипломатичні жести почали функціонувати як взаємопов’язані інструменти державної політики.

Від польського коріння — до КДБ

Іван Тертель народився 8 вересня 1966 року в селі Привалка (польська назва — Пшевалка) поблизу Гродно, яке з ХVІ століття було містечком Речі Посполитої (до її поділу у 1795 році), а в період між двома світовими війнами входило до складу Польської Республіки. Його батьки, Станіслав Янович та Анастазія Казимирівна, мали польське походження і були католиками. Справжнє прізвище батька — Цєрцєль, а свого сина він назвав Яном (на честь діда). Серед родичів цієї сім’ї були навіть солдати Армії Крайової [5].

Після закінчення середньої школи Іван Тертель (так його записали в паспорті) навчався у Рязанському вищому повітрянодесантному командному училищі [6]. У 1989 році молодого лейтенанта направили служити у 106-ту повітрянодесантну Тульську дивізію. Після розпаду Радянського Союзу Іван Тертель повернувся до Білорусі, де у 1993–2007 роках проходив службу в прикордонних військах. У 1994 році він закінчив Інститут національної безпеки КДБ Білорусі, а у 1996 році — університет імені Янки Купали в Гродно (заочно).

У 2007 році Іван Тертель був переведений до КДБ РБ, де вже через рік обійняв посаду заступника Голови. Він, зокрема, був куратором підрозділів, які займалися боротьбою з корупцією та економічними злочинами. У червні 2020 року Олександр Лукашенко призначив його Головою Комітету державного контролю, структури з не менш широкими повноваженнями. Проте у вересні того ж року в розпал політичної кризи, як зазначалось вище, Іван Тертель повернувся до КДБ, але вже в статусі керівника. Оперативний та адміністративний досвід зробив його природним кандидатом для впровадження жорсткої внутрішньої політики та проведення складних переговорних операцій.

КДБ під керівництвом Івана Тертеля

Після призначення Івана Тертеля активність КДБ значно зросла. Одним із головних напрямів діяльності білоруських чекістів під проводом етнічного поляка стала батьківщина його предків. Так, у грудні 2024 року на національному телебаченні продемонстрували фільм про те, що громадянин Польщі нібито спробував завербувати білоруського дипломата в Кишиневі. Йому пропонували 100 тисяч євро за співпрацю з польськими спецслужбами, але той, звісно, повідомив компетентні органи. Не виключено, що КДБ сам влаштував цю провокацію, яку до того ж зафіксували на відео.

У вересні 2025 року співробітники КДБ затримали у Вітебській області поляка, монаха ордену кармелітів, Гжегожа Гавела, який нібито отримав таємну інформацію від громадянина Білорусі про російсько-білоруські навчання «Запад-2025». Судячи з усього, тут теж мала місце «підстава» КДБ.

За офіційними даними, лише за І півріччя 2025 року контррозвідка КДБ затримала 14 осіб, звинувачених у шпигунстві та державній зраді. Ці факти були оприлюднені як доказ пильності та ефективності органу безпеки. Наратив про зовнішню загрозу слугував для легітимізації жорстких внутрішніх дій та розширення повноважень КДБ [7].

Яскравим прикладом оперативної діяльності спецслужби стало виявлення (а, можливо, «виявлення») на початку 2024 року складів вибухівки, де було знайдено десятки кілограмів тротилу, пластичних вибухових речовин і пристроїв дистанційного підриву. Як заявив в інтерв’ю Іван Тертель, особи, пов’язані з цими складами, проходили навчання за кордоном (натяк на Україну) та планували теракти в Білорусі. Такі успіхи зміцнили імідж КДБ та широко використовувалися в державній пропаганді.

Паралельно з цим проводилися інформаційно-психологічні операції. 26 квітня 2024 року Іван Тертель публічно назвав адреси двох київських лікарень як нібито місця переховування «бойовиків». Спостерігачі розцінили це як приклад інформаційного тиску та спробу дестабілізації шляхом дезінформації. Ці дії продемонстрували, що «репертуар» КДБ охоплює не лише класичні форми та методи оперативної роботи, а й елементи інформаційної війни.

Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Білорусь стала на бік агресора, а КДБ масово переслідує громадян своєї країни за будь-яку підтримку нашої держави та вираження солідарності з нею. Станом на березень 2025 року, як мінімум 41 особу засудили за донати білоруським добровольцям. За намір воювати на боці України засуджено щонайменше 30 осіб. За передачу фото та відео російської військової техніки у ЗМІ засудили щонайменше 93 особи.

Переслідувань зазнають й українці в Білорусі. При в’їзді до РБ їх ретельно перевіряють і опитують прикордонники та співробітники КДБ, а декого не впускають без пояснення причин. Деякі українці зазнають кримінального переслідування за «агентурну діяльність», «спроби диверсій» та «шпигунство». На сьогодні у Білорусі засуджено щонайменше 13 громадян України.

Водночас КДБ активізував розвідувальну діяльність проти країн Заходу [8]. Так, у вересні 2025 року спецслужби Чехії, Угорщини та Румунії провели спільну операцію, у ході якої була ліквідована розгалужена білоруська шпигунська мережа. Одного з її кураторів, офіцера КДБ, який працював під дипломатичним прикриттям у Чехії, оголосили персоною нон ґрата. Крім того, в Румунії був заарештований колишній заступник директора Служби розвідки та безпеки Молдови полковник Александру Балан [9]. За даними чеської контррозвідки, він з 2024 року передавав КДБ таємну інформацію.

Вірний союзник Росії

Від початку своєї каденції Іван Тертель постійно наголошував на міцних партнерських контактах із Росією. Зі свого боку директор СЗР РФ Сергій Наришкін у вересні 2023 року в інтерв’ю журналу «Національна оборона» заявив про стратегічне партнерство та винятковий рівень взаємодії з КДБ Білорусі [10]. Результатом цієї взаємодії стали закордонні операції, проведені білоруською розвідкою, зокрема в Польщі, Литві та Україні. За даними Департаменту державної безпеки (ДДБ) Литви, методи вербування КДБ включають використання компрометуючих матеріалів, інсценовані аварії та зловживання візовими процедурами. КДБ також організовував провокації проти польських дипломатів, а з 2021 року проводить операцію «Шлюз», спрямовану на створення міграційної кризи на кордоні з Польщею [11]. Ця діяльність має гібридний характер і варіюється від класичних розвідувальних форм і методів до операцій впливу та дестабілізації.

Інфільтрація діаспори та опозиції з боку КДБ

Ще одним напрямом діяльності КДБ на чолі з Іваном Тертелем є проникнення в еміграційні та опозиційні кола за кордоном. Найгучнішим прикладом була справа Дарії Остапенко (також відомої під іменем Рита Мартін), активістки, яка діяла в опозиційних структурах Польщі. У Польщі її засудили до двох років і восьми місяців позбавлення волі (відносно м’яке покарання) за шпигунство на користь КДБ. Вона видавала себе за продемократичну активістку та з 2017 року збирала інформацію про емігрантів та білоруських опозиційних діячів, яку потім передавала своїм кураторам зі спецслужби у Мінську.

Подібна ситуація була в Литві, де у вересні 2024 року Вільнюський районний суд засудив адвоката Мантаса Даніелюса до 9 років позбавлення волі за шпигунство на користь білоруського КДБ. За висновками ДДБ Литви, він збирав інформацію про опозиційних діячів та біженців, а потім передавав її КДБ через білоруську пропагандистку Ксенію Лебедєву. Ця справа продемонструвала, що Мінськ систематично інфільтрує опозиційні кола та виявляє структури діаспори.

Провали та помилки КДБ

Незважаючи на імідж, який створює КДБ власна прес-служба та державні ЗМІ, спецслужба не уникла вражаючих невдач. У 2021 році білоруська хакерська група Cyber-Partisans здійснила успішну атаку на мережі КДБ та МВС, у результаті чого стався витік персональних даних та іншої інформації щодо понад 8600 офіцерів КДБ. Це стало серйозним ударом по авторитету спецслужби як непроникного відомства.

Серйозним провалом для КДБ можна вважати й провал цінного агента полковника Александру Балана, про що говорилося вище. Та й ситуація з агентесою Дарією/Ритою свідчить про низький рівень роботи білоруських чекістів із негласними помічниками. Як повідомляли польські ЗМІ, вона сама напідпитку проговорилася про роботу на КДБ, що спричинило її затримання та арешт місцевою контррозвідкою.

Показові гуманітарні жести

З 2022 року КДБ бере участь в обмінах військовополоненими полоненими та цивільними особами між Росією та Україною, які проходять на українсько-білоруському кордоні. Із вересня 2022 року до вересня 2025 року було проведено загалом 56 таких операцій. Офіційна версія представляла їх як гуманітарні акції, хоча незалежні спостерігачі наголошували на їхньому політичному характері.

Паралельно режим Олександра Лукашенка запровадив вибіркове помилування політичних в’язнів. У червні 2025 року влада звільнила групу опозиційних активістів, яких депортували до Литви, а у вересні було звільнено 52 особи. За даними Amnesty International, ці дії були примусовими: багатьох звільнених змусили виїхати, але ще понад тисячу в’язнів залишаються в білоруських в’язницях. На практиці гуманітарні жести білоруської влади були частиною політичної гри: сигнал Заходу, при одночасному збереженні репресій всередині країни.

Дипломатичне посередництво

Іван Тертель продемонстрував свою роль посередника, беручи участь у дипломатичних заходах. За даними БЕЛТА, він був присутній, серед іншого, на зустрічі Олександра Лукашенка зі спеціальним посланцем США з питань України Кітом Келлогом. Голова КДБ обговорював причини помилування ув’язнених та цілі політики «добросусідства».

На думку західних експертів, Іван Тертель розглядається білоруською владою як корисний партнер для західних країн, які шукають прагматичних каналів контакту з Мінськом. Це дозволило режиму проводити технічні переговори без необхідності повної нормалізації відносин.

Тертель як архітектор майбутньої стратегії Мінська

Призначення Івана Тертеля керівником КДБ стало поворотним моментом, що призвів як до ескалації репресій у країні, так і до розширення зовнішньої активності. Включення КДБ до міжнародних політичних механізмів означало, що обмін ув’язненими та помилування почали функціонувати як транзакційні інструменти щодо Заходу.

Це призвело до зміни міжнародного становища Білорусі. Вона почала виступати технічним посередником у питаннях, пов’язаних з війною в Україні. Сам Іван Тертель, завдяки своїй ролі координатора, став не лише виконавцем таких операцій, а й закулісним переговірником і примножувачем політичної вигоди для Мінська.

За оцінками Amnesty International, найімовірнішим сценарієм на найближчі роки є продовження політики «подвійного руху» — поєднання внутрішніх репресій із цілеспрямованими (але обмеженими) поступками Заходу. Цей «діагноз» підтверджують й інші джерела. Так, Human Rights Watch зазначила, що Мінськ намагається замаскувати репресії вибірковими помилуваннями, тоді як опозиційна правозахисна організація «Вясна» повідомила, що звільнення політичних в’язнів супроводжується подальшими хвилями затримань. За висновками нідерландського аналітичного центру Clingendael, Мінськ робить прагматичні жести на користь Заходу, зберігаючи при цьому жорстку лінію всередині країни.

Водночас експерти попереджають, що після так званої Будапештської справи [12] очікуються подальші контррозвідувальні скандали в Європейському Союзі, що ускладнить для Мінська нормалізацію відносин із Заходом.

Володимир Паливода, 
експерт у сфері міжнародних відносин

Примітки:

[1] Серед усіх союзних республік колишнього СРСР лише Білорусь зберегла для національного органу державної безпеки попередню назву, практично всю структуру та широкі повноваження. У 1991–2001 рр. існував КДБ Республіки Татарстан, який потім був реорганізований в Управління ФСБ РФ по РТ. У травні 1992 р. був створений КДБ самопроголошеної Республіки Південна Осетія (колишня автономна область Грузії).
[2] Десятий керівник КДБ Білорусі від часу отримання республікою незалежності у 1991 році.
[3] Випускник Харківського вищого танкового командного училища (1985) та Вищих курсів військової контррозвідки КДБ СРСР у м. Новосибірську (1992).
[4] Напередодні президентських виборів 2020 року Олександр Лукашенко заявив про можливість проведення реформи КДБ, оскільки цей орган має занадто широкі для білоруської системи влади повноваження і функції, будучи спецслужбою універсальної компетенції з функціями правоохоронного органу. Проте, як засвідчили подальші події в країні, така заява була винятково передвиборчою риторикою.
[5] Збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни (1939–1945). Головне завдання АК — збройний опір гітлерівським військам у вигляді диверсій та саботування, а також підготовка загальнопольського повстання (так звана операція «Буря»), яке мало вибухнути у сприятливий для того час. Відносно СРСР командир AK генерал дивізії Стефан Ровецький виходив з концепції двох ворогів, відповідно до якої знекровлені тривалим протистоянням Німеччина і СРСР повинні були втратити можливість до подальших військових дій, що дозволило б АК за підтримки Великої Британії та США підняти переможне загальнонаціональне повстання. Окрім німців, АК боролася проти УПА, а також білоруських і литовських партизанських збройних формувань.
[6] У військовому училищі він навчався разом із молодшим братом Юрієм, який пізніше командував підрозділом спецпризначення прикордонних військ РБ, в якому служили два старших сина Олександра Лукашенка. У 2018 році Юрій Тертель призначений начальником Державної інспекції охорони тваринного та рослинного світу при президентові РБ.
[7] У грудні 2024 року начальник Слідчого управління КДБ Костянтин Бичек заявив, що в Білорусі в ув’язненні перебуває велика кількість іноземних громадян, зокрема з Польщі, країн Балтії та інших західних держав, засуджених за шпигунську діяльність. За його словами, до КДБ нібито регулярно звертаються представники зарубіжних спецслужб із пропозиціями обміняти цих осіб на громадян РБ, які перебувають в їхніх в’язницях. Він також зазначив: «При цьому для обміну вони пропонують грабіжників, ґвалтівників, шахраїв, наркоманів та інших. У зв’язку з цим, офіційна позиція КДБ — ми нікого не обмінюємо. Ні в Польщі, ні в Прибалтиці, ні в інших країнах Заходу немає громадян Республіки Білорусь, які співпрацювали з КДБ, засуджені за це та відбувають там покарання». Така заява представника КДБ не відповідає дійсності, бо саме на той час кілька громадян РБ, яких підозрювали у співпраці з білоруською розвідкою, були затримані за кордоном (зокрема, в Польщі). Ймовірно, ці особи не належали до категорії цінних агентів, відносно яких можна було б вести переговори. З іншого боку, спецслужби, як правило, офіційно не визнають належність до свого агентурного апарату затриманих осіб.
[8] До складу КДБ входить Головне управління зовнішньої розвідки. У 2001–2013 роках розглядалося питання щодо створення окремого розвідувального органу, навіть був підготовлений законопроєкт «Про зовнішню розвідку». Проте пізніше від цієї ідеї відмовилися.
[9] У 2018–2021 роках працював радником із безпеки посольства Республіки Молдова в Україні. У 2023 році був звільнений зі служби.
[10] Із серпня 1997 року до січня 2003 року існував Комітет з питань безпеки Союзу Росії і Білорусі (ліквідований через позицію білоруської сторони). На сьогодні діяльність спецслужб РФ і РБ координується шляхом проведення спільних засідань колегій ФСБ і КДБ, а також СЗР і КДБ.
[11] За даними Прикордонної служби РП, лише протягом 28–30 березня 2025 року польські прикордонники нарахували 620 спроб прориву через кордон із Білоруссю. Із 4 по 6 квітня 2025 року порушники з боку Білорусі зробили 480 спроб нелегального проникнення на територію Польщі. Вони закидали прикордонників і військових, що допомагають їм, камінням. Загалом за перше півріччя поточного року силовики зафіксували майже 4,3 тисячі спроб нелегально потрапити на територію країни через загородження на кордоні. Для порівняння, за весь 2024 рік кількість таких спроб становила майже 30 тисяч.
[12] Агент КДБ, колишній заступник директора Служби розвідки та безпеки Молдови полковник Александру Балан у 2024 та у 2025 роках проводив зустрічі з білоруськими розвідниками у Будапешті.