Криза ООН: проблеми реалізації норм міжнародного права в умовах війни
Нещодавно в Ужгороді відбулася міжнародна науково-практична конференція «Трансформація світового порядку: політичні, правові, економічні та гуманітарні виклики сучасності», до участі у роботі якої дістали запрошення поважні вчені й політики з пропозицією виступити та донести своє бачення розв’язання тих нагальних завдань, що постають сьогодні перед світовою спільнотою. У заході брав участь Олег Березюк, президент Інституту глобальної політики. У його виступі на секції «Політичні інститути та глобальне врядування в умовах воєнної кризи» йшлося про події, які переживає світ сьогодні, і про те, яку роль відігравали і можуть відігравати у цьому провідні держави, про наслідки їх окремих кроків, які обов’язково матимуть вплив на геополітику.
В сучасній системі міжнародних відносин і права усі ми стали більш вразливими і залежними один від одного, ніж це було ще якихось 100, 50 чи навіть 30 років тому.
Відомо, що за часів існування СРСР світ був двополярним, де за глобальне лідерство змагались дві держави із різним суспільно-політичним устроєм. З одного боку, це була капіталістична Америка зі своїми союзниками, а з іншого – Радянський Союз, який на той час був лідером комуністичного табору.
В умовах жорсткої політичної конкуренції між цими двома державами Організація Об’єднаних Націй відігравала важливу роль і на той час була впливовою і авторитетною міжнародною організацією. Після розпаду СРСР комуністична ідеологія втратила свою привабливість і підтримку у світі, а США стали домінантною силою на міжнародній арені.
У ті часи для багатьох країн, у тому числі й тих, які утворились на уламках колишнього СРСР, Америка була взірцем для наслідування і вважалася надійним захисником демократичних цінностей і міжнародного правопорядку.
Усе змінилося у лютому 2022 року, коли збройні сили РФ здійснили повномасштабне вторгнення в Україну. Тоді Сполучені Штати вкрай пасивно відреагували на факт збройної агресії проти суверенної держави і грубе порушення Статуту ООН та норм міжнародного права. Щодо самої Організації Об’єднаних Націй, то у цій ситуації вона взагалі виявилася безпорадною та абсолютно недієздатною, незважаючи на те, що одним з основних завдань ООН є забезпечення мирного співіснування народів і націй на нашій планеті.
Коли в центрі Європи спалахнула війна, то з’ясувалося, що сьогодні у світі немає сили, яка б могла її зупинити. Аналогічно ситуація сталася і тоді, коли розпочалася війна на Близькому Сході. Після атаки США та Ізраїлю на Іран, район бойових дій почав розширюватись. У це збройне протистояння почали втягуватися й інші країни басейну Середземного моря і Перської затоки. І у цій ситуації ООН знову виявила свою безпорадність і повну недієздатність.
Сьогодні вже можна констатувати той факт, що нинішня система міжнародної безпеки повністю зруйнована, а систему міжнародних відносин і права охопила глобальна криза, де усі воюють проти всіх і ніхто не знає, як це зупинити. Війна Америки проти Ірану виявила ще одну дуже важливу проблему: відсутність координації дій з боку США зі своїми європейськими союзниками призвела до виникнення кризової ситуації всередині блоку НАТО. Європейські лідери не підтримали дії США на Близькому Сході, що викликало різну критику з боку нинішнього президента США Д. Трампа.
Заради справедливості варто нагадати, що цьому передували явно недружні і агресивні випади Д.Трампа на адресу своїх європейських союзників. Спочатку він збирався анексувати Гренландію. Потім неодноразово в зневажливій формі висловлювався на адресу лідерів країн ЄС, періодично загравав з Путіним і публічно висловлював підтримку його сателітам в Угорщині і Словаччині. Очевидно, що все це аж ніяк не могло сприяти розвиткові союзницьких відносин між США і Європою.
У результаті Америка не змогла власними силами перемогти Іран, що значно підірвало її авторитет на Близькому Сході й загалом у всьому світі.
Сьогодні Сполучені Штати уже не сприймаються, як країна яка є захисником демократичних цінностей і взірцем для наслідування, що значно підриває довіру до цієї держави у демократичному світі.
Нинішні Сполучені Штати почали стрімко втрачати свій авторитет на міжнародній арені та вже не можуть виступати гарантом забезпечення міжнародного правопорядку, як це було ще до недавнього часу. Якщо взяти для прикладу Україну, то загальновідомо, що під час своєї виборчої компанії Д. Трамп обіцяв завершити російсько-українську війну одним телефонним дзвінком Путіну протягом 24 годин. Чим все це закінчилося – відомо, і тому не має сенсу коментувати цю історію. Далі публічні заяви Д.Трампа були спрямовані на розрив відносин зі своїми європейськими союзниками, де він також ставив під сумнів і доцільність існування блоку НАТО. Особливо гостро ці його слова сприймались на фоні агресивної зовнішньої політики РФ в Європі. Усе це в комплексі стало однією із найважливіших причин того, що найбільш впливові європейські політики не підтримали Д. Трампа у його війні з Іраном.
Тепер повернемось до ООН. Відомо, що ідея створення ООН належала американцям і вони послідовно втілювали її в життя. Як вже наголошувалось, до 1991 року провідну роль у цій міжнародній організації відігравали США і СРСР, а після розпаду Радянського Союзу і зникнення його як держави з політичної карти світу Сполучені Штати залишились в ООН домінуючою силою, де вже одноосібно мали можливість впливати на всі процеси у сфері міжнародних відносин і глобальної політики.
Для прикладу варто згадати події 90-х років минулого століття на Близькому Сході, коли Ірак здійснив збройне вторгнення до Кувейту. Відомо, що 2 серпня 1990 року іракські збройні сили протягом двох діб захопили Кувейт, після чого ця країна перестала існувати і була проголошена провінцією Іраку.
Як розвивались події далі – також відомо. Зокрема, те що 13 січня 1991 року тодішній Генеральний Секретар ООН Перес де Куельяр прибув до Багдаду для мирного врегулювання конфлікту і запобігання розгортанню широкомасштабної війни. Коли цей візит Генсека ООН до Іраку завершився невдачею, то стало очевидним, що війни не уникнути. Тоді 17 січня 1991 року Рада Безпеки ООН винесла рішення, на основі якого сили антиіракської коаліції на чолі зі США розпочали наземну операцію під кодовою назвою «Буря в пустелі». Бої тривали з 24 до 28 лютого. Через чотири доби сили коаліції повністю звільнили територію Кувейту від загарбників, а Ірак визнав всі резолюції Радбезу ООН і надалі змушений був дотримуватись норм міжнародного права.
США і надалі продовжували відігравати домінуючу роль на міжнародній арені аж до 2014 року, коли Росія анексувала Крим і здійснила збройне вторгнення в східні області України. Тоді ні США, ні ООН належним чином не відреагували на факт російської збройної агресії проти суверенної держави, як це було у випадку з вторгненням Іраку в Кувейт, що, своєю чергою, дозволяло Путіну розпочати повномасштабну війну проти України 24 лютого 2022 року.
І тут стало очевидним, що США уже перестали бути домінуючою силою у світі, а ООН виявилась повністю безпорадною і вкрай неефективною міжнародною організацією.
Як надалі будуть розвиватися події у світі – покаже час, але вже зараз можна стверджувати, що нинішня система міжнародної безпеки і права перебуває у стадії глибокої кризи, що вимагає її докорінного реформування і виведення на новий рівень.
Якою саме має бути ця реформа?
Дуже сумнівною виглядає перспектива заміни США на якусь іншу країну, яка перебрала б на себе роль гегемона у сучасному глобалізованому світі. Дехто каже, що місце США на міжнародній арені може зайняти Китай, оскільки він вже став реальним конкурентом Америки. Якщо говорити про економічну ситуацію, то таке твердження можна вважати правильним. Але якщо взяти до уваги всі інші сфери, то сучасна КНР жодним чином не може конкурувати з США.
Малоймовірним виглядає і довготривале перебування світу у нинішньому невизначеному стані, де усі воюють проти всіх і шаленими темпами починає розкручуватись нові перегони озброєнь, включно і з ядерними. Рано чи пізно це може завершитись втягуванням усіх народів і націй у широкомасштабну війну, що на цей раз може завершитись глобальною катастрофою і припиненням існування всього людства.
Тепер щодо перспективи реформування ООН та посилення її впливу у світі. На нашу думку, однією із найбільших вад цієї міжнародної організації є відсутність у її структурі інститутів примусу, що не дає ООН змоги ефективно діяти у випадку порушення норм міжнародного права. Саме тому виникла така ситуація, що у світі діє не сила права, а право сили, де за таких обставин зможуть вижити лише найсильніші.
Але, як відомо, будь-яка війна колись має завершуватися миром. Саме тому скоро настане той час, коли людство потребуватиме відновлення політичної стабільності й міжнародного правопорядку. І тоді знову постане питання: яким він має бути і як саме має бути організована нова система міжнародної безпеки і права, яка була б більш досконалою та ефективною за попередню і мала б достатньо інструментів і можливостей для забезпечення дотримання норм міжнародного права.
Як саме будуть розвиватись події у світі – покаже час. Але питання щодо забезпечення політичної стабільності й міжнародного правопорядку в сучасному глобальному світі зберігає свою актуальність, що, своєю чергою, вимагає докорінних реформ у сфері міжнародних відносин і глобальної безпеки. Немає жодних сумнівів у тому, що усім цим реформам прийде пора, але коли саме це станеться, невідомо, а тому це питання поки що залишається відкритим.
Олег Березюк
президент Інституту глобальної політики
