Нова система євроатлантичної і європейської безпеки

Vladimir

Нова система євроатлантичної і європейської безпеки та місце і роль у ній України

Частина 1

1. Причини та передумови діяльності США, НАТО і ЄС щодо створення нової системи євроатлантичної та європейської безпеки

Зміни ситуації у світі змушують США, НАТО та ЄС вносити корективи до системи євроатлантичної і європейської безпеки для того, щоб вона відповідала сучасним реаліям. Основні чинники, що викликають таку необхідність:

  • відкрита агресивна зовнішня політика Росії, яка реалізується у військовий спосіб. Як приклад — Москва продовжує війну проти України і цілком можливо, що нападе на Європу;
  • посилення суперництва між Китаєм та США і Європою. Наразі це переходить із політичної та економічної сфер і у сферу військову, що відбувається в рамках нарощування КНР свого військового потенціалу;
  • досвід російсько-української війни, який свідчить про необхідність глибокої трансформації стратегії та тактики дій НАТО зважаючи на те, що з’явилися принципово нові форми і методи бойових дій, а також на наслідки вторгнення Росії до України.

По суті, процес будівництва нової системи євроатлантичної та європейської безпеки, а фактично — її повернення до принципів минулої Холодної війни, розпочався ще в 2014 році після першого нападу Росії на Україну. Тоді Захід сприйняв той напад як загрозу своїй безпеці, на що мала бути відповідна реакція. Так, на Уельському саміті НАТО у вересні того ж року було ухвалене рішення про припинення співробітництва з Росією у безпековій сфері та перехід до її військового стримування.

Насамперед, малося на увазі посилення передової присутності НАТО на території країн Центрально-Східної та Південно-Східної Європи і Балтії, а також відновлення навчань ОЗС Альянсу з опрацюванням питань протидії можливій агресії з боку Росії. Такі плани було розширено та конкретизовано на Варшавському саміті НАТО в червні 2015 року і їх доповнювали на наступних заходах Альянсу. Водночас було ухвалено низку програм з надання військово-технічної та іншої допомоги Україні, а також з поглиблення співробітництва з нею.

Згідно з такими рішеннями, у 2017-2018 роках в Литві, Латвії, Естонії та Польщі були розгорнуті багатонаціональні бойові групи НАТО батальйонного рівня. А у 2020-2021 роках набули оперативної готовності багатонаціональні корпуси швидкого розгортання НАТО «Північ-Схід» зі штабом у Польщі та «Південь-Схід» зі штабом у Румунії. Тоді ж їх доповнив відновлений в Європі 5-й армійський корпус ЗС США зі штабом у Польщі. Свою діяльність зі зміцнення своїх збройних сил розпочали країни-члени НАТО на національному рівні.

Одночасно відновлювалися системи управління, зв’язку, розвідки та логістики, які були у НАТО в період Холодної війни, а згодом скорочені. Так було і з системи оперативної передислокації американських військ з континентальної частини США до Європи.

Своєю чергою керівництво ЄС активізувало діяльність з посилення економічної та енергетичної безпеки Європи у спосіб зниження її залежності від російських енергоносіїв. Головним чином це будівництво терміналів з прийому та регазифікації скрапленого газу, об’єднання європейських енергетичних ринків та мереж, а також перехід до використання відновлювальних джерел енергії.

А в 2017 році президент США Д. Трамп вперше порушив питання щодо посилення відповідальності Європи за свою безпеку. Вже тоді він мотивував це необхідністю переорієнтації частини військових ресурсів США з Європейського на Індо-Тихоокеанський (Азіатсько-Тихоокеанський) ТВД з метою стримувати Китай і вимагав від європейських країн збільшити військові видатки з тим, щоб підвищити свій потенціал для протидії Росії.

Однак, на той час вимоги Д. Трампа не сприймалися в Європі і це призвело до того, що американсько-європейські відносини ускладнилися. Незважаючи як на російську агресію проти України, так і на посилення російської антизахідної риторики та активізацію військових приготувань, більшість європейців не вірили в реальність військових загроз з боку Росії. При цьому Європа ще й зберігала тісні економічні зв’язки з Росією, що давало змогу забезпечувати позитивну динаміку роботи своєї економіки та нарощувати свій військовий потенціал.

Завдяки реалізації програм співробітництва між НАТО і ЄС та Україною були досягнуті зрушення у процесах її євроатлантичної та європейської інтеграції. Разом з тим, жодні конкретні плани приєднання України до цих організацій так і не були втілені, а сама вона розглядалася лише як об’єкт обмеженої допомоги та буферна зона між Європою та Росією, а не елемент європейської безпеки. Зокрема, США та НАТО організовували спільні військові навчання з Україною, але почали постачати їй озброєння лише в 2021 році, коли факт підготовки Росії до нападу став цілком очевидний.

Після того, як у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України, діяльність США, НАТО та ЄС зі зміцнення системи євроатлантичної і європейської безпеки, а також стримування нападника вийшли на якісно новий рівень.

На Мадридському саміті НАТО в червні того ж року була ухвалена нова Стратегічна концепція Альянсу, яка визначила Росію найбільш значною та безпосередньою загрозою безпеці НАТО. При цьому війна Росії проти України була визнана найбільшою безпековою кризою в Європі з часів Другої світової війни. Крім того, вперше у концептуальному документі НАТО були викладені виклики безпеці, інтересам та цінностям Альянсу з боку Китаю.

Зважаючи на ситуації у світі та на загрози Північноатлантичному союзу, у документі були закріплені нові завдання НАТО. Вони наступні:

  • стримування Росії та КНР;
  • зміцнення оборони Альянсу;
  • запобігання кризам і їх врегулювання;
  • поглиблення співпраці з партнерами.

Такими завданнями передбачалося наступне: подальше посилення передової присутності НАТО на Європейському ТВД; реформування Сил реагування Альянсу та збільшення їх чисельності з 40 до 300 тис. осіб; вдосконалення системи командування та управління; підвищення ефективності систем ПРО і ППО; модернізація регіональних планів оборони; розвиток оборонного виробництва; збільшення оборонних видатків країнами НАТО до 2% від ВВП.

Було також ухвалено рішення про зміни у планах оборони. Раніше ними допускалася можливість тимчасового відходу передових військ НАТО від кордону в глибину своєї території, що мало створити більш сприятливі умови для проведення оборонної операції спільно з основними силами Альянсу. Після того передбачалося відновлення положення внаслідок контрударів. Однак, масові звірства та військові злочини ЗС РФ на окупованих ними українських територіях свідчили про неприпустимість такого підходу. За новими планами кордони обороняються жорстко. Це стало ще однією з причин збільшення чисельності передових військ.

Згідно з таким підходом були сформовані ще чотири багатонаціональні бойові групи батальйонного рівня в Болгарії, Угорщині, Румунії та Словаччині. Їх кількість сягнула восьми в смузі від Балтійського до Чорного морів. Водночас розпочався процес їх розгортання із батальйонів в бригади саме там, де це необхідно. В 2024-2025 роках перші дві з таких бригад створено в Латвії та Литві.

Також стала більш активною позиція Європейського Союзу у питанні гарантування безпеки Європи. На засіданні Європейської Ради в червні 2022 року було відзначено, що необхідно вжити таких заходів, як:

  • зміцнення європейської оборонної складової;
  • підвищення спроможності ЄС у справі з запобігання криз і конфліктів та реагування на них;
  • поглиблення взаємодії з НАТО;
  • нарощування власного виробництва озброєння і військової техніки;
  • збільшення видатків на оборону із європейських фондів.

Водночас почали змінюватися до кращого характер і заходи США, НАТО та ЄС з підтримки України у її військовому протистоянні з Росією. При цьому допомогу Україні вони почали розглядати як свій солідний внесок у євроатлантичну та європейську безпеку, оскільки це стало однією з основних сил у стримуванні військової експансії Росії в європейському напрямку. Виходячи із зазначеного, західні партнери України почали послідовно нарощувати постачання їй озброєнь, яке ставало все більш потужним, в тому числі безпілотні літальні апарати, ракетно-артилерійські системи, танки та інша броньована техніка, а потім і літаки західних зразків.

Західні країни також допомагали розвивати оборонно-промисловий комплекс України, завдяки чому можна самостійно виготовляти значну кількість необхідних озброєнь. Однак партнери відмовились постачати Україні далекобійну зброю, здатну знищувати цілі в глибині території Росії. А Україні ще й радили не робити це самотужки. Така позиція обґрунтовувалась загрозою ескалації війни та можливістю втягнення до неї США і Європи.

Втім, США та ЄС відчутно посилили санкційний тиск на Росію, що стало як потужним доповненням допомоги Україні у російсько-українській війні та стримування росіян від нападу на Європу, так і чинником підвищення європейської безпеки.

Все це зміцнює систему євроатлантичної і європейської безпеки. Разом з тим, загалом вона не зазнавала суттєвих змін, за винятком вступу до НАТО Фінляндії і Швеції. Реальні трансформації розпочались лише після повернення Д. Трампа до влади в США на початку 2025 року. З’явившись у Білому домі, він знову почав вимагати, щоб Європа посилила відповідальність за свою безпеку з тим, щоб США змогли вивільнити свої сили для стримування Китаю. При цьому, на відміну від попередньої каденції Д. Трампа, такі вимоги супроводжувались жорстким тиском на Європу, що змусило її погодитись з ними. До того ж, збільшення військових загроз з боку Росії вже переконало лідерів ЄС та провідних європейських країн, що необхідно таки зміцнювати оборону Європи виділенням більших ресурсів. Так почало змінюватися мислення європейців з мирного на військове.

За підсумками обговорення таких питань під час серії заходів Північноатлантичного Альянсу та Європейського Союзу в першій половині 2025 року були визначені принципи та механізми побудови нової системи євроатлантичної і європейської безпеки. А вже у червні керівництво НАТО і ЄС ухвалило їх на своїх самітах у Гаазі та Брюсселі. Наразі вони втілюються в життя та удосконалюються відповідно до розвитку ситуації.

2. Принципи побудови нової системи євроатлантичної та європейської безпеки

Згідно з ухваленими рішеннями, нова система євроатлантичної та європейської безпеки передбачає перерозподіл функцій між США і Європою. Так, США зосередяться на стримуванні Китаю на глобальному рівні і в АТР, а Європа — на протидії Росії. При цьому США залишатимуться головним гарантом забезпечення стратегічної безпеки Європи та надаватимуть їй допомогу у протистоянні з Росією на Європейському ТВД.

В рамках таких підходів на стратегічному рівні США, спільно з Францією і Великобританією, які також мають стратегічну ядерну зброю, і надалі відіграватимуть головну роль у ядерному стримуванні Росії та КНР. Взаємодіяти вони у мирний та військовий час, як і раніше, будуть через Групу ядерно планування НАТО (NPG), а також Стратегічне командування Збройних сил США і відповідні органи національних збройних сил Франції та Великобританії.

Разом з тим, на сьогодні діяльність ядерних сил Франції відбувається практично автономно (країна не бере безпосередньої участі у роботі NPG), в той час як Великобританія інтегрована в ядерну систему НАТО, а по суті — США. Більш тісна взаємодія між ядерними силами США та Франції передбачена лише на військовий час. Зокрема, у випадку знищення системи управління ракетно-ядерними силами Франції передбачається можливість перепідпорядкування США її підводних човнів.

Однак, посилення ядерних загроз з боку Росії змушує Францію змінювати свою позицію. В липні 2025 року Франція та Великобританія уклали угоду (так звана Нортвудська декларація), яка вперше дала їм змогу координувати свої дії в ядерній сфері. З огляду на це, цілком можливо, що Франція також долучиться до NPG.

На теперішній час США мають приблизно 3,7 тис. ядерних боєголовок, з яких 1,7 тис. у розгорнутому стані, а 1,9 тис. — в резерві. Франція має у своєму розпорядженні 350 ядерних боєприпасів, а Великобританія — 225. Тобто, у сукупності за кількістю розгорнутих ядерних боєголовок вони поки що переважають Росію та КНР. Однак, нарощування Китаєм свого ракетно-ядерного потенціалу на таке співвідношення може вплинути.

Водночас США зберігатимуть провідну роль у тактичній ядерній складовій НАТО на Європейському ТВД і будуть виконувати належні завдання разом з Великобританією і Францією, а також з іншими країнами-членами НАТО, у яких немає ядерної зброї, але вони можуть долучитися до її застосування.

Як і до цього часу, передовою ядерною присутністю США в Європі будуть стратегічні бомбардувальники на базах у Великобританії, літаки тактичної авіації на базах у Німеччині, кораблі-носії тактичної ядерної (ТЯЗ) у Північному і Середземному морях та у Північній Атлантиці, а також склади з ТЯЗ у Великобританії, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Італії та Туреччині.

Окрім США такі літаки подвійного призначення на кшталт F-16, Tornado IDS і F-35A, сертифіковані для застосування американських ядерних бомб B61, є у Бельгії, Великобританії, Італії, Нідерландів, Німеччині та Туреччини.

Польща, Чехія, Угорщина, Данія та інші країни можуть брати участь у місіях з підтримки ядерних операцій SNOWCAT (Support of Nuclear Operations With Conventional Air Tactics), надаючи свої літаки для супроводження, дозаправлення, радіоелектронної боротьби та логістики ударної авіації, оснащеної ядерною зброєю.

Незважаючи на перерозподіл функцій між США та Європою, Північноатлантичний Альянс, як оборонний союз, залишатиметься основною військовою складовою системи євроатлантичної і європейської безпеки. Європейський Союз виконуватиме функції фінансово-економічного та військово-технічного забезпечення оборони Європи. Крім того, ЄС буде займатися окремими військовими питаннями.

Трансформація НАТО і ЄС згідно з новими принципами відбувається на основі власних планів та положень спільного документу «Збереження миру — Дорожня карта оборонної готовності до 2030 року», який ухвалено в жовтні 2025 року. Зокрема, передбачається:

створення нових структур, необхідних для інтеграції в НАТО Фінляндії та Швеції, які стали передовим рубежем Альянсу в Північній Європі та доповнили країни Балтії і Центрально-Східної та Південно-Східної Європи. В той же час не планується вносити суттєві зміни до загальної структури Альянсу.

На теперішній час ОЗС НАТО в Європі включають три об’єднаних командування, в тому числі:

    1. «Брюнсюм» зі штабом у Нідерландах — відповідає за Північну Європу (Арктичний регіон), Центральну та Центрально-Східну Європу і Балтійський регіон;
    2.  «Південь» зі штабом у м. Верона в Італії — відповідає за Південну і Південно-Східну Європу та Туреччину, Середземний і Чорноморський регіони;
    3. «Лісабон» зі штабом у Португалії — є тиловим та відповідає за Західну Європу.

Кожному з них підпорядковуються командування сухопутних військ, військово-повітряних сил та військово-морських сил НАТО у відповідних зонах.

Ухвалене рішення про створення нового Об’єднаного військового командування ОЗС НАТО «Північ» (назва може бути іншою), яке керуватиме об’єднаним угрупованням військ Норвегії, Фінляндії та Швеції. До нього перейде відповідальність за Північну Європу.

Наразі вже створено Командування сухопутних військ НАТО «Північна Європа» зі штабом у Фінляндії. Найближчим часом мають бути створені Командування ВПС НАТО «Північ» зі штабом у Швеції, а потім і Командування ВМС «Північ» зі штабом у Норвегії;

подальше посилення передової присутності ОЗС НАТО в Європі. Триватиме процес переформування багатонаціональних бойових груп НАТО в країнах Балтії та Центрально-Східної і Південно-Східної Європи з батальйонів на бригади. Ще одна з таких груп розгортається у Фінляндії під керівництвом Швеції;

вдосконалення системи ППО із наданням головної уваги посиленню можливостей протидії БПЛА та російським ракетам з покращеними тактико-технічними характеристиками. Спільними зусиллями НАТО і ЄС реалізується програма створення Європейського повітряного щита, який включає два взаємопов’язаних проєкти, а саме: Eastern Sentry («Східний вартовий») та European «wall of drones» (Європейська «стіна дронів»).

Eastern Sentry передбачає перерозподіл сил та засобів ППО НАТО на Європейському ТВД із зосередженням їх на найбільш важливих загрозливих напрямках. Наразі країни-члени НАТО вже розвивають цю ініціативу, виділяючи свої винищувачі для розміщення у передових зонах, зокрема, в країнах Балтії, Польщі, Румунії та Болгарії. Це дає змогу покращити протидію авіації противника, щоправда стосовно БПЛА він малоефективний.

European «wall of drones» є спільною розробкою естонської компанії DefSecIntel та латвійської Origin Robotics, яка є багатошаровою системою захисту від БПЛА під назвою Eirshield. Вона складається з РЛС, відеокамер та радіочастотних детекторів, засобів радіоелектронної боротьби і вогневого ураження, а також дронів-перехоплювачів. Все це об’єднується автоматизованою системою управління на базі штучного інтелекту, яка визначає координати та напрямки руху БПЛА і загрози від них, на основі чого визначаються способи їх знищення.

Європейська комісія планує запустити Європейську «стіну дронів» вже до кінця 2026 року. Повна оперативна готовність Системи очікується наприкінці 2027 року. Однак, плани її створення викликають суперечності серед європейських країн. Зокрема, керівництво Німеччини та Франції вважають її занадто складною та коштовною. Висловлюється занепокоєння в тому, що вона може швидко застаріти, внаслідок чого зусилля та кошти, витрачені на неї, будуть марними.

Пропонується також перетворити Місію НАТО «Повітряна поліція Балтії» (Baltic Air Policing) на військову оборонну операцію. Очевидно, це стосується збільшення кількості винищувачів країн-членів НАТО, які залучатимуться до охорони і оборони повітряного простору Балтії на ротаційній основі.

Разом з тим, суттєвою проблемою є нестача у НАТО засобів ППО, здатних знешкоджувати БПЛА. Найбільш ефективними з них для дій проти дронів вважаються німецькі IRIS-T, однак сьогодні їх недостатньо для забезпечення потреб НАТО/ЄС та України. А європейська промисловість не спроможна швидко збільшити їх випуск у необхідній кількості;

підвищення військової мобільності. Мається на увазі посилення можливостей оперативної передислокації резервів із тилової зони Європейського ТВД до передових районів, а також переміщення військ з одного флангу на інший. Зокрема, на сьогодні передислокація з’єднання дивізійного рівня у повному складі з Франції до Польщі потребує близько місяця, що не відповідає потребам сучасної швидкоплинної війни.

Причиною такого стану справ є: складність бюрократичних процедур при перетині кордонів військовими підрозділами, особливо зі зброєю та технікою; недостатня пропускна спроможність автомобільних шляхів і залізниць; велика кількість мостів та тунелів, які можуть бути підірвані противником, що заблокує рух; нестача військово-транспортних літаків здатних перевозити важку техніку.

Усунення згаданих проблем — в компетенції Європейського Союзу, який веде переговори з країнами-членами ЄС з прикордонних питань, а також реалізує низку програм модернізації залізниць та автомобільних шляхів в Європі із використанням своїх коштів і інвестицій.

В результаті до 2027 року планується створити загальноєвропейську зону військової мобільності або так званий «військовий Шенген» з гармонізованими правилами та мережею маршрутів для швидкого переміщення військ та техніки по всій Європі;

розгортання Європейським Союзом власних сил швидкого реагування EU RDC. Загальна чисельність EU RDC визначена на рівні 5 тис. осіб. Вони будуть тісно взаємодіяти з Силами реагування НАТО, що стане великим кроком у забезпеченні здатності Європи до швидких та рішучих дій в разі виникнення криз. На EU RDC будуть переважно покладатись завдання цивільного реагування на техногенні катастрофи та стихійні лиха;

зміцнення кордонів країн-членів НАТО і ЄС з Росією та Білоруссю. Виконується у спосіб посилення його охорони силами національних прикордонних органів, а також створення систем інженерних загороджень.

На додаток до прикордонних служб, до посилення охорони кордонів залучаються національні збройні сили та сили територіальної оборони. Згадані питання опрацьовуються під час військових навчань в Польщі та Литві. Для них це особливо актуально, бо пов’язано з провокаційними діями російських та білоруських спецслужб, які залучають мігрантів з країн Азії, Близького Сходу та Африки для проривів польського і литовського кордонів. Подібні навчання відбуваються також в інших країнах Балтії та Фінляндії

Водночас у Польщі розпочато реалізацію програми «Східний щит», а в країнах Балтії — «Балтійська оборонна лінія», які поєднують сучасні засоби спостереження та радіоелектронної боротьби, різного штибу оборонні споруди (надовби, протитанкові рови, дротяні загородження, залізобетонні стіни) та мінні поля. Для інтеграції інформації, зібраної системами спостереження, будуть створені оперативні центри аналізу даних. Вони будуть використовувати штучний інтелект для обробки даних і автоматичного підключення до систем зброї.

Своєю чергою, Фінляндія та Норвегія облаштовують мінні поля на своїх кордонах з Росією.

Програми підтримуються значними інвестиціями. Зокрема, Польща виділила на «Східний щит» близько 2,5 млрд дол.;

розвиток системи протидії гібридним війнам та кібернетичним атакам з боку Росії. На сьогодні її основу складають Європейський центр з протидії гібридним загрозам (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats ) у Гельсінкі в Фінляндії та Об’єднаний центр передових технологій з кібероборони НАТО (NATO Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence; NATO CCD COE).

Відповідальність за реалізацію таких планів покладається на керівництво НАТО і ЄС. У вересні 2024 року у складі Європейської комісії була запроваджена нова посада європейського комісара з питань оборони. Він відповідає за взаємодію між ЄС і НАТО, координацію оборонної промисловості, наукових досліджень та конструкторських розробок, а також за військову мобільність. У своїй діяльності європейський комісар з питань оборони торкається воєнно-політичних аспектів стосовно безпеки Європи. Зараз на цій посаді знаходиться колишній прем’єр-міністр Литви А. Кубілюс, у якого активна проукраїнська позиція.

3. Фінансове забезпечення заходів зі створення нової системи євроатлантичної та європейської безпеки

Заходи США та ЄС стосовно створення нової системи європейської та євроатлантичної безпеки відповідно фінансуються.

На саміті НАТО у Гаазі в червні 2025 року досягнуто згоди щодо збільшення країнами-членами Альянсу своїх оборонних видатків до 5 % від ВВП. Видатки поділяються на дві категорії, а саме: 3,5 % — на основні оборонні потреби НАТО; 1,5 % — на забезпечення захисту критичної інфраструктури, підвищення громадянської стійкості, розвиток інновацій та зміцнення оборонно-промислової бази.

Своєю чергою, в березні того ж року керівництво ЄС ухвалило «Білу книгу з питань європейської оборони — Готовність 2030», якою визначаються пріоритетні напрями виділення коштів на зміцнення безпеки Європи, а також джерела їх надання. Зокрема, «Біла книга» містить план «Переозброєння Європи/Готовність 2030». Планом передбачається виділення 800 млрд євро на виробництво озброєнь та розвиток європейської оборонної промисловості.

Одним із основних джерел фінансування згаданих потреб стане фонд Security Action for Europe (SAFE) в обсязі 150 млрд євро. (168 млрд дол.), який було створено за рішенням Європейської Ради в червні 2025 року. Фонд буде поповнюватись у спосіб спільних запозичень та надаватиме довгострокові позички членам ЄС і іншим країнам, насамперед Україні, на ініціативи зі зміцнення їх оборони та розвиток європейської військової промисловості. Кредити з нього можна буде перераховувати на системи озброєнь у спосіб спільних закупок, призначених для переозброєння Європи. Фінансові механізми фонду стануть стратегічною платформою для радикального оновлення оборонного потенціалу Європи в умовах зростаючих загроз з боку Росії та нестабільності відносин зі США. Рішення щодо створення фонду було ухвалене Радою ЄС на вищому рівні в червні поточного року.

Крім того, передбачається можливе розширення фінансування оборонних і безпекових проєктів за рахунок ресурсів Європейського інвестиційного банку та залучення приватних капіталів через Союз ощадних та інвестиційних активів (SIU). Союз був створений Європейською комісією в березні 2025 року з метою підвищити ефективність залучення приватних заощаджень на фінансові ринки та їх централізованого направлення у критично важливі сектори економіки, зокрема у оборонну промисловість.

За кожною з країн Європейського Союзу, які одночасно є членами Північноатлантичного Альянсу, закріплені відповідні сфери, де вони можуть бути найбільш корисні. Зокрема, Німеччина бере на себе роль лідера у зміцненні європейських систем ПРО та ППО. Крім того, вона може забезпечити потреби збройних сил країн ЄС у танках Leopard 2A8 та підводних човнах класу Zidean.

Далі буде

Інститут глобальної політики

Схожі публікації