Новий уряд Чехії: яким буде ставлення до України
Чи наблизилася Чехія до політичного роздоріжжя? Таке часто можна було почути ще перед виборами до чеської нижньої Палати депутатів, які відбулися у жовтні 2025 року. Адже зміни у депутатському представництві були очевидні, що обов’язково має позначитися на державній внутрішній і зовнішній політиках, якими будуть займатися і депутати, і представники нового уряду, коли він буде затверджений на початку наступного року президентом П. Павелом. Прем’єр-міністром очевидно буде призначений А. Бабіш, який вже має досвід роботи на такій відповідальній посаді, його ж підлеглими, тобто очільниками міністерств стануть практично нові амбітні особи. У чеських ЗМІ вже з’явилася така інформація, якої достатньо, щоб визначати майбутній курс, за яким має рухатися Чехія. Але сам процес його визначення незакінчений і має деякі особливості. Тим більше, що на нього впливає багато чинників, включно, що логічно, з місцем розташування держави, сусідами якої є кілька таких країн, де невпинно і на всіх рівнях точаться дебати про майбутнє ЄС, про доцільність надавати допомогу Україні, яка зараз стала щитом Європи у російсько-українській війні.
Так чи інакше, але у Чехії такий політичний рух остерігатиметься. І це важливо для України, бо саме з Чехії їй практично надходила і надходить всебічна допомога, саме вона ініціювала і ініціює постачання необхідного українським Збройним Силам озброєння тощо.
І так буде далі? Себто, коли з’явиться там новий уряд?
Під час виборчого процесу, як відомо, демонструвалося різне бачення подальшої такої «збройної» співпраці. Серед іншого були навіть оприлюднені пропозиції щодо зміни форми допомоги українським біженцям. Та під час виборів, як ми вже не раз переконувалися, лунає багато гасел, а що станеться згодом – тільки час покаже.
Єдине, що у першу чергу привертає увагу, так це, як президент Чехії консультує членів майбутнього нового уряду і його можливого очільника. Можна навіть стверджувати, що президент прагне ще до затвердження уряду визначати (читай – нагадати), яким шляхом має рухатися країна, щоб не зазнати таких перепитій, які спостерігаються у тих же Словаччині чи Угорщині, не кажучи про інших.
Так, сьогодні нинішній уряд Чехії зарекомендував себе одним з найбільш надійних союзників України, вже котрий рік воюючої з путінською РФ. А чи так буде незабаром, коли урядове кермо опиниться в руках нового прем’єр- міністра Бабіша? Він же під час виборчої кампанії обіцяв припинити постачання Україні боєприпасів і навіть не підтвердив, що дотримається відомої 5-ї статті у тому разі, якщо на якусь з країн-членів НАТО нападе ворог. Інакше кажучи, сповна не усвідомлює, що слід виконувати, щоб не порушити європейську безпеку. І це при тому, що під час російсько-української війни чеська оборонна промисловість отримала помітний стимул у виробництві, коли зростають її доходи і підвищується за рахунок цього технологічний рівень чеських збройних сил.
До речі, не зайве нагадати, як ставляться до цього переможці нещодавніх виборів до Палати представників. Адже це також пов’язується з майбутнім ставленням чеського керівництва до визначення зовнішньої політики.
Головою Палати депутатів чеського парламенту став Томіо Окамура – лідер радикально правого, антиєвропейського та ксенофобського руху «Свобода і пряма демократія» (SPD). Нещодавно його підтримали всі присутні в залі засідань депутати нової коаліції. А ось депутати з нової меншості, як повідомляють чеські ЗМІ, «…у дебатах, що передували голосуванню, доводили, що Окамура не повинен бути головою парламентської палати і, фактично, третьою особою в державі. Йому нагадали про його образливі, а на думку деяких політиків, навіть расистські висловлювання на адресу ромів, іммігрантів, мусульман, а також скептичні оцінки щодо подальшої допомоги Україні».
(Томіо Окамура народився в Токіо. Його батько був японцем, а мати походила з Моравії. У дитинстві він жив в Японії та колишній Чехословаччині. У Токіо він працював, зокрема, прибиральником сміття, у Чехії був бізнесменом, який стояв на межі банкрутства. У політиці він з’явився у 2012 році. Один термін був сенатором. На останніх виборах втретє забезпечив очолюваному ним руху місце в Палаті депутатів).
І якщо вже порушили тему походження майбутніх державних керівників Чехії, то нагадаємо, що подається у ЗМІ про самого майбутнього прем’єр-міністра А. Бабіша. Він вважається правим популістом. А ще він мільярдер, підприємець, колишній прем’єр, який керував Чехією у 2017–2021 роках. Часто його називають «чеська версія Дональда Трампа». Політичні погляди Бабіша добре відомі європейським правопопулістам: опозиція до імміграції, до екологічних ініціатив та Брюсселя. Його статки становлять понад три мільярди доларів. Бізнесом він почав займатися на початку 1990-х, під час розпаду Чехословаччини. У 1993 році він заснував компанію Agrofert, яка займається сільським та лісовим господарствами, а також будівництвом та хімічною промисловістю. Аналогічно, як і Трамп, мав справу з судовими процесами, оскільки був помічений у корупційних правопорушеннях, зокрема у зловживанні європейськими субсидіями. Один із ключових випадків — так званий Stork’s Nest («Лелечине гніздо»), коли ферма перейшла у власність членів його родини, щоб мати право на фінансування ЄС, яке Agrofert, його холдинг, за законом не мав би отримувати. Він фігурує у розслідуванні Pandora Papers внаслідок купівлі маєтків у Франції через офшорні компанії, що може свідчити про можливі порушення фінансового та податкового законодавства.
Визначивши хто саме зараз приходить до влади у Чехії, звернімося до деяких аспектів, пов’язаних з особливостями її політичного підґрунтя. Мається на увазі те, що помітно впливає на чеське суспільство, коли йому випадає обирати напрями свого розвитку (читай – існування в майбутньому). Тут варто звернути увагу на погляди і думки самих чехів, зокрема, чеських аналітиків. Вони вважають, що однією з причин підтримки чехами Бабіча під час голосування є… відчутний вплив російської пропаганди та популізму. На поважному чеському сайті Aktualne повідомлялося, що «… за даними чеської розвідки та аналітиків з «Центру досліджень онлайн-ризиків», майже тисяча акаунтів у TikTok просувають проросійські наративи на підтримку «екстремістських» партій напередодні виборів у Чехії. Деякі чеські ЗМІ припускають, що за цими акаунтами може ховатися Росія». Та й взагалі європейські країни, запевнюють політичні експерти, мали б брати приклад з України, яка вже налаштувала певний імунітет до дезінформації з тим, щоб не підпадати під російські інформаційні атаки.
До речі, вказує один з таких аналітиків експерт-міжнародник Станіслав Желіховський, слід звернути увагу на те, що з часів краху комунізму у 1989 році Чехія не переживала значних періодів націоналістично-популістського правління, як це було у Польщі, Словаччині чи Угорщині — навіть протягом чотирьох років, коли Андрій Бабіш та його партія ANO перебували при владі (2017–2021). Адже тоді Бабіш був менш схильний до популізму.
Однак відтоді геополітичні зсуви, насамперед у вигляді повномасштабної війни Росії проти України та токсичного впливу Кремля, зіграли свою суттєву роль і позначилися на Чехії у вигляді нинішніх виборів. Не факт, що це не буде спостерігатися згодом, коли запрацює затверджений президентом П. Павелом новий уряд.
Підсумовуючи вищевикладене і зважаючи при цьому на те, яким буде ставлення чеського уряду до України і російсько-української війни, слід звернути увагу на деякі притаманні Чеській Республіці особливості. Аби що там, але вони повинні відігравати свою позитивну для українсько-чеських стосунків роль. А саме: чеський президент П. Павел має авторитет як політик і спроможний впливати і визначати політику своєї держави навіть при тому, що у прем’єра широкі повноваження у справі визначення такої політики. Як зауважується у чеських ЗМІ, президент виступає за жорстку лінію щодо Росії і може тиснути на уряд у тому разі, якщо той спробує відхилитися від прозахідного курсу.
Також варто не забувати, що чеське суспільство помітно відрізняється від суспільств сусідніх країн і почуває себе безпечніше, ніж вони. Але Росії також остерігається. Тому на це мають зважати чеські політики, коли беруться ухвалювати якісь рішення. Тим більше, брати до уваги те, що «… Чехія вже перебуває в інших політичних і геополітичних реаліях, ніж до 2021 року, і не захоче повторювати шлях Угорщини чи Словаччини. Дружність до України і Європи збережеться», — підсумовує поважний чеський політичний аналітик С. Желіховський.
Ми в Україні не проти такого передбачення. І готові повністю це підтримати.
Олег Махно,
Інститут глобальної політики
