Підготовлені до війни, або всеохопна оборона Швеції
Швеція зазнала глибокої трансформації у сприйнятті власної системи національної оборони. Протягом довгого часу країна офіційно дотримувалась принципу нейтралітету у воєнний час та неприєднання до військових блоків — у мирний час. Після короткої війни з Норвегією у 1814 році Швеція більше не брала безпосередньої участі в жодному військовому конфлікті. З початку XX століття принцип нейтралітету разом із забезпеченням власної безпеки за рахунок потужної системи національної оборони став офіційним базовим принципом зовнішньої політики Швеції.
Проте поворотним моментом виявилася дедалі агресивніша політика Кремля. Навіть не маючи сухопутного кордону з Росією, Стокгольм ініціював масштабні зміни до своєї доктрини всеохопної [1] оборони, що базується на двох стовпах: військовому та цивільному. Сьогодні Швеція служить одним із найважливіших прикладів для країн Центральної та Східної Європи, як послідовно будувати цивільну оборону.
Швеція, яка ще десять років тому мала обмежені військові можливості та фактично відмовилась від загального військового обов’язку, тепер планує до 2035 року довести кількість своїх Збройних сил до понад 130 тисяч осіб та утримує мережу з приблизно 65 тисяч укриттів. Одночасно було запроваджено вимогу до громадян бути готовими самостійно виживати протягом тижня, що чітко демонструє, що всеохопна оборона не є виключною прерогативою військових, а залежить від спільних зусиль усього суспільства. З регіональної точки зору, це означає поєднання військової модернізації з послідовним зміцненням цивільної оборони.
Шведи сьогодні говорять не про «спокій на Балтиці», а про системну готовність. Їхня відповідь багаторівнева: швидка відбудова військових можливостей; виживання громадян протягом тижня, спираючись на власні сили та ресурси; забезпечення безперервного перебування населення в укриттях впродовж не менше 48 годин. Це доктрина «держава-суспільство», в якій відповідальність окремої особи, місцевої влади та держави визначена зверху. Держава відчуває загрозу, і держава відповідає.
Еволюція шведської системи безпеки
Швеція довго асоціювалася з концепцією нейтралітету, яка ґрунтувалася на односторонньому зобов’язанні не брати участі в міжнародних війнах і конфліктах, про що свідчить офіційна позиція Стокгольма під час двох світових воєн [2].
Країна продовжувала цю політику під час Холодної війни, хоча це створювало труднощі через геостратегічну роль Швеції для обох блоків. Така доктрина політики безпеки діяла до 1990-х років. У той час розпад СРСР та біполярна система означали необхідність перегляду попередньої політики, тому Швеція зосередилася на інтеграції в рамках Європейського Союзу, але без членства в НАТО. Період геополітичної розрядки призвів до відмови від загального військового обов’язку та перенаправлення коштів на міжнародні миротворчі зусилля [3].
Тверезий діагноз був поставлений у 2014 році, після окупації Криму Росією. Це спричинило розроблення низки планів, хоча їхня реалізація відбулася лише після повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 році. Рішення про вступ до НАТО було остаточно прийняте у березні 2024 року, і Швеція стала 32-м членом Північноатлантичного альянсу. Це був важливий крок — країна подолала давнє небажання громадськості та політичну стриманість щодо участі у військових блоках.
Доктрина всеохопної оборони
Незважаючи на те, що протягом багатьох років Швеція проводила політику нейтралітету, вона розробляла підґрунтя всеохопної оборони, що базується на чотирьох стовпах: військовому, цивільному, психологічному та економічному. Наразі вона є основою системи національної безпеки, яка базується на військовому та цивільному компонентах. Перший складається з професійної армії, резервістів та призовників, оснащених сучасними системами зброї. Другий охоплює органи державного управління, місцеве самоврядування, організації, підприємства та пересічних громадян, які повинні бути готові функціонувати в умовах війни. Ця доктрина має на меті забезпечити захист території від збройної агресії, національний суверенітет, захист населення та стійкість найважливіших функцій держави в ситуаціях агресії та війни.
На практиці це означає, що у разі нападу на Швецію, кожен громадянин зобов’язаний захищати батьківщину. Згідно із Законом про обов’язок всеохопної оборони, прийнятого у 1994 році, такий обов’язок поширюється на всіх громадян віком від 16 до 70 років. Обов’язкова військова служба за призовом поширюється на громадян віком від 19 до 47 років.
Це стосується не лише воєнного часу — одним із ключових принципів оборонної стратегії Швеції є готовність до дій у домашніх умовах, тобто готовність вижити без державної допомоги щонайменше тиждень (раніше цей термін складав 72 години). Списки необхідних речей та офіційну карту укриттів можна знайти на веб-сайтах Шведського агентства з надзвичайних ситуацій (MSB [4]) та урядового порталу Krisinformation.
Розвиток стійкості на основі залучення всіх державних структур і суспільства також виявився критично важливим для шведів. Це стало можливим завдяки моделі держави загального добробуту, яка є відмінною рисою скандинавських країн. Забезпечення високого рівня освіти, охорони здоров’я та соціальних послуг сприяє розвитку почуття спільної відповідальності та турботи про спільне благо.
Потенціал військового компонента Швеції
У 2017 році доктрину було посилено відновленням обов’язкової військової служби, яка охоплює як чоловіків, так і жінок. У 2024 році було підготовлено приблизно 7 тисяч призовників; план передбачає підготовку щонайменше 10 тисяч осіб щорічно до 2030 року та приблизно 12 тисяч — щорічно між 2032 та 2035 роками. Людський потенціал Збройних сил на час війни наразі становить приблизно 88 тисяч осіб (військових і цивільних). До 2030 року цю чисельність планується довести до приблизно 115 тисяч осіб, а до 2035 року — до приблизно 130 тисяч осіб.
Оборонний потенціал Швеції також включає добре розбудовану військову інфраструктуру, яка розвивалася, незважаючи на довголітню політику нейтралітету. Це призвело до створення комплексної та глибоко децентралізованої системи гарнізонів, аеродромів, продовольчих складів та складів боєприпасів, що забезпечує швидку, безпечну та ефективну мобілізацію сил по всій країні. Завдяки цьому, Швеція зараз розвиває свою позицію як країна-хаб, виконуючи ключову роль бази логістичної підтримки Північноатлантичного альянсу. 21 серпня 2025 року уряд оголосив про розміщення у місті Енчепінг штаб-квартири Об’єднаної групи логістичної підтримки НАТО, яка буде повністю готова до роботи до кінця 2027 року. Вона призначена для координації транспортних перевезень, палива, боєприпасів та запасних частин як у мирний, так і у воєнний час.
Зусилля щодо зміцнення військового потенціалу Швеції знайшли відображення в новій Cтратегії оборони на 2025–2030 роки, прийнятій у грудні 2024 року. Пріоритети Стокгольма включають прискорення темпів формування військових частин, подальшу модернізацію армії, розробку нових технологій та підвищення обороноздатності проти потенційних загроз з боку Росії.
Це, безсумнівно, буде пов’язано зі збільшенням військових витрат. Варто зазначити, що у 2024 році держава виділила 2,14 % ВВП на військові витрати, і уряд очікує подальшого збільшення витрат до 2,6 % ВВП у 2028 році. Крім того, взято зобов’язання досягти нової цільового показника НАТО, встановленого на саміті в Гаазі в червні 2025 року. Він передбачає загальний поріг інвестицій у розмірі 5 % ВВП: щонайменше 3,5 % на власне оборонні витрати та приблизно 1,5 % — на пов’язані з цим інвестиції в бепекову сферу.
Цивільна оборона як основа доктрини всеохопної оборони
Згідно з домінуючим підходом у Швеції, цивільна оборона починається з індивідуального ставлення громадян та їхньої готовності. Держава офіційно визнає 18 добровільних оборонних організацій, які налічують приблизно 350-380 тисяч членів. Вони забезпечують зв’язок, логістику, медицину та інші спеціалізовані завдання в широко визначених межах всеохопної оборони. Ці організації діють на місцевому рівні та демонструють важливість низових зусиль у загальній обороні країни.
Ще одним елементом є програма навчання, яка виходить за межі військової тематики. Галузеві навчання організовуються для енергетичного, транспортного, телекомунікаційного та медичного секторів. Їхня мета — підготувати працівників критично важливих галузей до роботи в умовах повітряних атак. Як і у Фінляндії, у навчанні може брати участь і молодь. Прикладом є програма Hemvärnets ungdomsverksamhet, розроблена для 15–20-річних, які отримують знання з виживання, орієнтації, першої допомоги та базових військових навичок. Ця програма є важливим елементом у формуванні оборонних настроїв серед молоді та готує її до майбутньої служби в структурах територіальної оборони. У 2024 році було проведено загальнонаціональні міжвідомчі навчання з координації транспортування та лікування поранених, що проводилися паралельно з навчаннями «Медичні операції в цивільній сфері», адаптованими до вимог НАТО.
Критична інфраструктура та державно-приватне партнерство
У Швеції функціонує система цивільних укриттів, яка налічує приблизно 65 тисяч об’єктів загальною місткістю близько 7 мільйонів осіб. Це забезпечує захист приблизно 70 % населення. Мережа укриттів не розрахована на охоплення всіх громадян; пріоритет надається районам, які важко евакуювати: великим містам та мегаполісам, а також регіонам, що вважаються стратегічними. У мирний час укриття можуть виконувати інші функції, але у разі війни або підвищеної тривоги вони повинні бути готові до використання протягом 48 годин.
Варто зазначити, що Швеція — це країна, де критична інфраструктура, включно із системою укриттів, зазвичай перебуває у приватній власності. Тому державно-приватне співробітництво має вирішальне значення для зміцнення стійкості. Приклад Стокгольма демонструє необхідність розвитку обізнаності населення про те, як зміцнити власну безпеку. Принцип взаємності є тут основоположним — якщо держава виконує свої обіцянки, забезпечуючи належний рівень державних послуг, громадяни відчуватимуть відповідальність за те, що для них найважливіше. Власник об’єкта (зазвичай приватна особа або муніципальна організація) відповідає за технічне обслуговування та 48-годинну готовність, що чітко зазначено в інструкціях для власників.
Підвищення соціальної стійкості — інституційна підтримка
Зіткнувшись з гібридними атаками, Швеція прагне розробити систему готовності до криз. Це вимагає сильної інституційної підтримки, яка спирається на спеціалізовані установи, такі як Центр радіорозвідки Міністерства оборони (FRA [5]), Служба безпеки Швеції (SÄPO [6]) та MSB.
Особливої уваги заслуговує Шведське агентство психологічного захисту, створене у 2022 році. Це єдина організація такого типу в країнах Північної Європи, яка координує діяльність різних структур у сфер і психологічної стійкості. Її головне завдання — виявлення, аналіз і надання підтримки населенню у протидії дезінформації в мирний та воєнний час. FRA відповідає за радіорозвідку та захист зв’язку, SÄPO — за внутрішню безпеку та контррозвідку, а MSB відіграє ключову роль у плануванні цивільної оборони та готовності в мирний час та під час підвищеної готовності.
Швеція як приклад для наслідування
Система національної безпеки Швеції являє собою унікальне поєднання універсальної цивільної готовності зі Збройними силами, які динамічно розвиваються, розгалуженою інфраструктурою укриттів, масштабними навчальними програмами та діяльністю оборонних організацій, що підтримується потужною інституційною базою. Для шведів основою стала доктрина всеохопної оборони, що означає розвиток як військово-збройового компонента (відновлення обов’язкової військової служби за призовом, модернізація та закупівля військової техніки), так і цивільного компонента, що проявляється в активізації зусиль цивільної оборони. Ця доктрина базується на високому рівні обізнаності населення, завдяки чому більшість ініціатив реалізується на низовому рівні, а держава підтримує та забезпечує їхню діяльність.
Шведська доктрина всеохопної оборони підтверджує, що національна безпека вимагає багаторівневого підходу. Поєднання сучасної армії, розгалуженої інфраструктури укриттів та інформованого суспільства створює систему, яку важко підірвати навіть перед обличчям загрози з боку Росії. Тільки тоді можна буде забезпечити реальну здатність реагувати на кризи та повною мірою використовувати союзницький потенціал НАТО. Як кажуть шведи: «Коли виникає загроза, всі повинні бути готові».
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
(Зображення згенеровано нейромережею)
Примітки:
[1] Всеохопна (тотальна) оборона — це безпекова доктрина, що розглядає захист країни не лише як військове завдання, а як комплексний процес, який охоплює оборону на всіх рівнях: військовому, економічному, інформаційному, у кіберпросторі та у сфері психологічної стійкості суспільства. 25 березня 2021 року Указом Президента України затверджено Стратегію воєнної безпеки України під назвою «Воєнна безпека — всеохоплююча оборона», в якій акцент усе ще робиться на військовій складовій. Водночас на практиці ця система вже почала діяти, особливо після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, завдяки активному волонтерському руху та добровільному залученню всіх сфер життя суспільства до оборони. Слід зауважити, що автори Стратегії використали термін «всеохоплююча», хоча вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.
[2] Задовго до Першої світової війни Швеція відчувала сильний німецький вплив. Країна схилялася до союзу з Німеччиною та посилювала військові приготування, обґрунтовуючи їх небезпекою з боку Російської імперії, спричиненої її політикою у Фінляндії. На початку Першої світової війни Швеція, як і інші скандинавські країни, заявила про свій нейтралітет. Проте нейтралітет Швеції все ж схилявся на користь Німеччини. На початку Другої світової війни знову був офіційно оголошений нейтралітет Швеції. Проте країна підтримувала Фінляндію під час її війни з СРСР. Фашистська Німеччина на перших етапах війни віддавала перевагу мати Швецію як нейтральну державу. План її захоплення («Полярна лисиця») з’явився вже пізніше. Незважаючи на формальний нейтралітет, Швеція надавала Німеччині всілякі привілеї та йшла на поступки німецькій стороні. Через її територію проходив транзит зброї німецьким військам. Швеція надавала Німеччині кредити, поставляючи озброєння і будучи найбільшим постачальником залізної руди для потреб військової промисловості ІІІ Рейху. Ще й на сьогодні у Швеції розслідуються зв’язки шведського бізнесу та королівського дому (зокрема, короля Густава V) з нацистами в період Другої світової війни.
[3] Військові контингенти Швеції брали участь у миротворчих операціях в Африці, на Близькому Сході та в Східній Азії, що проводилися під егідою ООН.
[4] Акронім від назви шведською мовою — Myndigheten för samhällsskydd och beredskap.
[5] Акронім від назви шведською мовою — Försvarets radioanstalt.
[6] Акронім від назви шведською мовою — Säkerhetspolisen.
