За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Російський авторитаризм як загроза глобальній безпеці»

«Ми маємо раз і назавжди усвідомити, що російський тоталітаризм, експансіонізм та імперіалізм можна зупинити лише в тому випадку, якщо їх буде подолано у цій війні проти України»

Думаю, що з самого початку ми повинні поєднати російський тоталітаризм з російським імперіалізмом і експансіонізмом, тому що це загроза, яка супроводжує Росію принаймні протягом останніх двох століть. Я б нагадав, як у 1866 році Федір Тютчев, один із російських поетів, написав, що Росію не можна зрозуміти лише розумом. Тобто, «umom Rossiyu ne ponyat/умом Россию не понять».

Так і через понад 150 років, це висловлювання російського поета залишається актуальним. У нас була іскра довіри й надії, що Росія зміниться в 1990-х роках, коли впала Берлінська стіна і зруйнувався Радянський Союз. І тоді всі демократичні спільноти і держави сподівалися, що Росія також стане демократичною. Але також скажу, що я, як громадянин Республіки Молдова, який у 1992 році після закінчення військової академії повернувся додому, відразу пішов воювати за свою батьківщину, за своє село і своїх батьків. Тож цей російський тоталітаризм завжди був присутній.

1992, 2008-й  — Грузія, 2014-й — Україна й активна фаза вторгнення в Україну – 2022-й роки. Якщо ми озирнемося, то знову побачимо, що Росія завжди була такою і, на жаль, такою буде й надалі. А народ Росії є емансипованим, або, я не пригадаю ще цього слова, яким це називає влада в Росії… Ось так люди насправді слідують за цією владою.

Пам’ятаю, як у 1990-х роках Бориса Єльцина, найліберальнішого президента Росії, запитали, де проходять кордони Російської Федерації після розпаду Радянського Союзу? Він відповів досить прямо – по кордонах Радянського Союзу… Тобто, там ніколи не думали про Росію, як про сучасну державу, не вважали всі країни на сьогодні незалежними державами.

Кілька місяців тому Володимир Путін досить прямо заявив, що всі люди, всі землі, на які колись в історії ступала нога російських солдатів, є їхньою територією. Тож, вважаю, ми маємо раз і назавжди усвідомити, що російський тоталітаризм, експансіонізм та імперіалізм можна зупинити лише в тому випадку, якщо їх буде подолано у цій війні проти України.

Ми бачимо, що в Республіці Молдова, навіть якщо ми не маємо військових варіантів на нашій території, ми також знаходимося у стані війни. Ми ведемо проксі-війну з Росією і несемо на собі її тягар в економічній та соціальній сферах. Вони ж, росіяни, використовують усі засоби, не тільки військові. Вважаю, що зараз, коли у нас майбутні вибори 22 вересня, для нас дуже важлива підтримка міжнародної спільноти. Ми повинні належним чином пройти ці вибори, бо інакше, на мій погляд, Росія, використовуючи всі наративи, прагне притягнути нас до цієї війни.

Один із прикладів. Кілька днів тому Марія Захарова, яку всі знають, згадала, що західні країни озброюють Республіку Молдова. Вони постачають зброю Республіці Молдова тільки тому, що хочуть втягнути її до НАТО. Знаєте, з моєї особистої думки як військової особи, бригадного генерала (у запасі) з багаторічним досвідом і освітою, в нашій країні переважно нейтралітет, який був нав’язаний на початку 1990-х років Російською Федерацією і який завжди порушувався тією ж Російською Федерацією, яка утримує свій військовий персонал, свої війська в нашій країні і має у підпорядкуванні третину нашої території вже понад 30 років.

Ми не можемо використовувати це для нашої безпеки. Ми бачимо, що цей нейтралітет зробив з Україною. І зараз ми, я особисто вважаю, що ми маємо проводити політику наближення до НАТО. І міжнародна спільнота має також підтримати це бажання людей, навіть якщо ми все ще не маємо громадської підтримки або великої громадської підтримки інтеграції в НАТО. І зрештою, я вважаю, що дуже важливо: краще пізніше, аніж ніколи, разом протистояти російським авторитаризму, тоталітаризму, експансіонізму.

І боротьба, яку зараз веде Україна, це не тільки її боротьба. Ні! Це боротьба і наша, молдован, невеликої країни з не надто чіткими чи хорошими інститутами, з крихкою демократією, але яка хоче бути частиною демократичного світу, вільного світу. Це боротьба, яку треба вести разом, і перемога українців та молдован у цій війні, на мою думку, буде великим кроком вперед у боротьбі з російським тоталітаризмом.   

Віталій Марінуца,
молдавський політик і військовий,
міністр оборони Республіки Молдова (2009-2014)