Як працюють російські спецслужби: проникнення, дезінформація, пропаганда, гібридні атаки
Якщо ми аналізуємо стратегію розвідки Російської Федерації, не розуміючи географічного та історичного контексту, в якому вона діє, ми робимо фундаментальну помилку. На відміну від західних служб, які надають перевагу радіоелектронній розвідці (SIGINT) і аналізу супутникових даних, Росія вдосконалила мистецтво агентурної розвідки (HUMINT), дезінформації та прямого маніпулювання. Це технологічно нескладна система, але така, яка надзвичайно ефективно використовує психологічні та структурні недоліки демократій. Румунія не є винятком. Російські спецслужби, спадкоємці радянського КДБ, діють на основі набору усталених прийомів, вдосконалених десятиліттями. Стара школа КДБ і НКВС тут присутня повною мірою як метод, інструментарій, форми дій і вербування.
Стратегію Москви визначають три основні принципи:
- Інфільтрація та використання агентів впливу. Росія покладається не лише на класичних шпигунів, а й на широку мережу «корисних ідіотів», громадських діячів, журналістів, політиків чи лідерів громадської думки, яких можна переконати, підкупити або маніпулювати для просування порядку денного Кремля.
- Дезінформація та пропаганда. КДБ ввів в обіг термін «активна дезінформація» [1]. Це передбачає підготовку та розповсюдження наративів, покликаних послабити довіру до демократичних інститутів і створити хаос.
- Кібероперації та комп’ютерні атаки. Росія інвестувала значні кошти в спеціалізовані підрозділи, такі як підрозділ 26165 ГРУ [2], відповідальний за атаки на виборчу інфраструктуру та крадіжку конфіденційних даних.
Як це можна екстраполювати на Румунію, яка є постійною ціллю Росії?
Румунія займає важливе геополітичне положення для інтересів Кремля. Вона є членом НАТО та ЄС, має історичні та культурні зв’язки з Республікою Молдова та відіграє вирішальну роль у захисті східного флангу. Якщо ми поглянемо на те, як Росія розширила свій вплив на колишні радянські держави, модель, застосована в Румунії, стане зрозумілою:
- Створення та посилення політичного екстремізму. Такі партії, як AUR [3] і S.O.S. [4] є не просто ізольованим явищем, а частиною російської моделі побудови антизахідних рухів через «націоналістичних» діячів, здатних залучити розчарований електорат. У Республіці Молдова це явище роками відчувається у проросійських партій, які намагаються перешкодити європейській інтеграції.
- Маніпулювання соціальними платформами для впливу на вибори. Відповідно до розсекреченого звіту SRI [5], на виборах 2024 року Румунія зіткнулася з мережею з 25 000 облікових записів TikTok, координованих через Telegram, що сприяло зростанню популярності проросійського кандидата. Цю модель Росія вже застосовувала на виборах у США (2016), у Великій Британії (Brexit) і Республіці Молдова.
- Компромат на опонентів. Стратегія компромату (шантажу та дискредитації) у розпалі. Показовим є випадок Джордже Сіміона [6], якому заборонено в’їзд до Республіки Молдова та України через його підривні дії та зв’язки з російською агентурою впливу. Сфабриковані досьє, кібератаки на проєвропейських політиків і кампанії з дезінформації спрямовані на дестабілізацію румунської політичної сцени.
- Використання кіберінфраструктури для прямих атак. 19 листопада 2024 року хакери атакували інфраструктуру IT-комунікації Постійного виборчого органу, здійснивши понад 85 000 спроб проникнення. Такий же метод Росія застосувала в США (2016), Франції (2017) і Німеччині (2021). Це та сама схема, яку використовує ворожа держава зі Сходу, історичний ворог Румунії та Європи.
Чому працює стратегія Росії?
У геополітичній грі Москви немає правил — є лише можливості. Алгоритм Кремля щодо Румунії простий і, на жаль, ефективний. Мова йде не про звичайне вторгнення, а про тонкі та добре прораховані маніпуляції. Росія стратегічно розділяє громадську думку через суперечливі наративи, просуваючи ідеї на кшталт «ЄС хоче вкрасти наш суверенітет» або «Ми — колонія ЄС». І як найпростіше послабити демократію? Просто: ви інвестуєте в потрібних впливових осіб на TikTok та інших платформах, щоб просувати кандидата, який підходить Москві — очевидно, без офіційних декларацій про фінансування, але з достатньо токсичним впливом, щоб отруювати громадський дискурс. Демократія стає вразливою, коли втрачає свою згуртованість. І Кремль це знає і максимально використовує психологічні та структурні недоліки, проникаючи та непомітно фінансуючи ключових фігур у політиці, ЗМІ та громадянському суспільстві. Вони не просто агенти, а «корисні ідіоти», переконані, що служать національним інтересам, тоді як насправді вони служать інтересам авторитарного режиму. Румунія знаходиться на передовій гібридної війни. З кожною виборчою кампанією небезпека полягає не тільки в тому, що Румунію штовхають на Схід, але й у тому, що вона буде зіштовхнута в постійний стан розгубленості та недовіри, достатній, щоб паралізувати будь-яке важливе рішення на наступні роки. І якщо ми не бачимо, як ця тактика проникає, то ми граємо саме так, як хоче Росія.
Чи може Румунія відповісти?
Те, що ми побачили на виборах 2024 року, це лише початок. Росія не відступає; вона коригує свої методи. Питання в тому, чи готова Румунія вчитися на помилках інших держав. Румунія повинна діяти твердо і недвозначно. І діяла через свої інституції на захист суверенітету, незалежності, Конституції та демократії: скасування виборів було потужною протидією, яка відбулася в останній момент. Соціальні платформи не можуть залишатися нерегульованою територією, де ворожі актори маніпулюють громадською думкою. Кіберінфраструктура держави має бути зміцнена проти зовнішніх атак. Прокремлівську пропаганду необхідно нейтралізувати шляхом заборони каналів дезінформації та розкриття правди. І демократичні інститути необхідно зміцнити, щоб їх не можна було використовувати як пішаків у великій грі. Декілька урядових постанов і нормативних актів створили перший і необхідний проекційний пояс для запобігання та припинення зловживання алгоритмами в соціальних мережах, особливо щодо політичного контенту у виборчих процесах. Росія не припинить спроб контролювати Румунію. Питання не в тому, «якщо», а — «коли» і «як далеко вони зайдуть». У грі, де Захід грає за правилами, а Росія за можливостями, виживають лише ті, хто розуміє гру та грає в неї краще за всіх.
Автор — Александру Мурару, депутат парламенту від Національної ліберальної партії (НЛП),
доктор політичних наук, науковий співробітник кафедри політології, міжнародних відносин та європейських студій
Університету імені Александра Йоана Кузи у м. Ясси.
Примітки:
[1] Такі заходи під назвою «активные мероприятия» здійснювала Служба «А» Першого головного управління КДБ СРСР, який працював у тісному контакті з Міжнародним відділом ЦК КПРС. Під цим терміном розумілися дії прихованого або обманного характеру, що здійснювалися в інтересах радянської зовнішньої політики. Їхньою метою був вплив на зарубіжну громадську думку, а також на дії окремих осіб, державних і громадських організацій.
[2] Мається на увазі в/ч 26165 (85-й Головний центр спеціальних служб) Головного управління ГШ ЗС РФ, з якою пов’язують діяльність хакерської групи Fancy Bear (з англ. — «Модний ведмідь»).
[3] AUR — акронім від Alianța pentru Unirea Românilor. Ультраправа партія «Альянс за єдність румунів».
[4] S.O.S. România — ультраправа проросійська партія, лідерка якої Діана Йованович-Шошоаке підтримує війну Росії проти України. Партія вимагає від України повернення Румунії територій, анексованих СРСР у 1940 році, які зараз є частиною української території.
[5] SRI — акронім від Serviciul Român de Informații. Румунська розвідувальна служба (фактично, контррозвідка).
[6] Джордже Ніколає Сіміон — правий політик, лідер партії AUR. Брав участь у президентських виборах 2024 року як висуванець від своєї партії. У першому турі посів четверте місце, а у другому турі підтримав ультраправого проросійського кандидата Келіна Джорджеску. Виступав проти додаткової військової допомоги Україні та висловив сподівання, що президент США Дональд Трамп зможе припинити війну. Зареєстрований кандидатом у президенти на повторних президентських виборах у травні 2025 року.
Переклад і примітки Володимира Паливоди
