Зміна влади у Вашингтоні буде мати суттєвий вплив і на суспільно-політичні процеси у всьому світі, зокрема і в Україні

Разом з тим аналіз розвитку подій у сфері міжнародної політики дає підстави стверджувати, що сьогодні ніхто із глобальних лідерів не збирається чекати поки в уряді США відбудуться відповідні кадрові та організаційні зміни і адміністрація Дональда Трампа перейде до системної реалізації своєї внутрішньої і зовнішньої політики.

Якщо говорити про Росію, то можна стверджувати, що найближчим часом її політика швидше за все не зміниться і вона буде намагатися по максимуму використати паузу, викликану зміною влади в Америці для реалізації своїх імперських амбіцій і агресивних планів. Так, незважаючи на усі заяви нинішнього Президента США Дональда Трампа, Володимир Путін не хоче припиняти війну проти України і продовжує руйнувати її міста і села та вбивати мирних мешканців.

Крім того, використовуючи риторику і методи радянської пропаганди, РФ намагається поширювати свій вплив на інші країни світу, зокрема ті, які знаходяться на Африканському континенті. Насправді у цій частині світу РФ уже досить давно проводить свою неоколоніальну політику і намагається заволодіти природними ресурсами бідних африканських країн, а не допомогти їм у розвиткові і розбудові власних незалежних держав.

Слід зазначити, що на Чорному континенті російська експансія таки досягла певних успіхів. РФ уже витіснила Францію з традиційно підконтрольних їй територій у Західній Африці і продовжує поширювати свій вплив у цій частині світу.

Неоколоніальна імперська політика вищого військово-політичного керівництва Росії чітко прослідковується і в середині самої так званої Російської Федерації. Відомо, що на війну з Україною росіяни намагаються відправляти якутів, бурятів, тувинців та інших представників малих народів Росії. Відомо, що на російсько-українському фронті вони зазнають значних втрат, в той час, як висококваліфіковані військові кадри РФ із так званого Африканського корпусу (колишня ЧВК «Вагнер») і задіються в основному для проведення складних і високооплачуваних воєнних операцій та просування російських інтересів в Африці та інших країнах світу.

Окремо варто звернути увагу на густо населений Північний Кавказ, де РФ черпає значні мобілізаційні ресурси для своєї армії. Відправляючи на війну з Україною «гарматне м’ясо» із цього регіону Путін одразу вирішує дві проблеми. З одного боку він скорочує кількість потенційно небезпечних для сучасної Російської імперії чеченців, інгушів та інших представників свободолюбивих народів Кавказу, а з іншого, знекровлює Збройні Сили України.

За таких обставин для України стратегічно важливим завданням є всебічна підтримка опозиційних сил і національно-визвольних рухів малих народів Росії і максимальне сприяння їм у звільненні від російської колоніальної залежності та створені власних незалежних держав з врахуванням їх етнокультурних цінностей і особливостей національних менталітетів.

Очевидно, що для відносно молодої Української держави це є надзавданням, з яким їй самостійно впоратися буде дуже важко. Тому, для того щоб виграти війну і назавжди покінчити із російським імперіалізмом і неоколоніалізмом Україна повинна мати надійних союзників, і у першу чергу з числа тих, які напряму зацікавлені в приборканні російської зовнішньо агресії і встановленні довготривалого і справедливого миру в Європейській частині світу та створенні надійної системи міжнародної безпеки для усіх народів і націй, які проживають на нашій планеті.

Олег Березюк
Інститут глобальної політики