Будапешт як московська маріонетка. Вибори в Угорщині та інтереси України
Незабаром, 12 квітня поточного року, в Угорщині мають відбутися парламентські вибори. За їх підсумками, з високою ймовірністю, має статися зміна тамтешньої влади;
у такому випадку має змінитися угорська політика, яка матиме проєвропейський і проукраїнський характер. А чинне сьогодні керівництво країни на чолі з В. Орбаном буде притягатися до відповідальності;
тому наразі в Угорщині триває жорстка боротьба за владу, під час якої на боці В. Орбана виступає Росія, підтримуючи його фінансово та інформаційно;
центральне місце у передвиборній кампанії В. Орбана займає критика ЄС за те, що він надає допомогу Україні. І одночасно «демонізується» наша держава, зокрема, проти неї здійснюються спільні угорсько-російські провокації.
На сьогоднішній день найбільшу ненависть у Кремля після України викликає Європа. Він відкрито називає її головним противником Росії, в тому числі у військовій сфері. Адже Європа не дає їй можливості захопити Україну, а отже і реалізувати свої претензії на роль «великої світової держави» на рівні США. Це дуже дратує Кремль за нинішніх обставин, коли у нього начебто з’явилася можливість розділити з Білим домом світ. Навіть по при те, що Д. Трамп не збирається цього робити, Путін таки сподівається на його підтримку, не відмовляючись від своїх амбіцій. Він прагне усунути Європу зі свого шляху, як головну перешкоду. Хоча плани Кремля стосовно Європи більш широкі за своїм характер. Він прагне її підпорядкувати і повернути хоча б те, що колись було під сферою впливу Радянського Союзу. А це – Центрально-Східна (ЦСЄ) та Південно-Східна Європа (ПдСЄ), а також Балтія, яку Росія вперто вважає своєю «втраченою територією».
Основними напрямами діяльності Кремля з втілення таких намірів є військовий шантаж Європи, підрив внутрішньої єдності НАТО і ЄС, а також дестабілізація обстановки у європейських країнах. Для цього застосовуються різноманітні інструменти «гібридних війн», включно з утворенням свого лобі в Європі для проштовхування російських інтересів. Наразі до нього входять лідери окремих європейських країн, політики та партії євроскептичної, ультралівої, відверто правої і проросійської спрямованості, представники великого і середнього бізнесу, які зацікавлені у доступі до російських природніх ресурсів та ринку, а також частина російської діаспори, у якої зберігається шовіністична налаштованість.
Аби привернути їх на свій бік, Кремль використовує традиційні для себе методи: підкуп політичних еліт, надання преференцій бізнесу, в тому числі і за корупційними схемами, фінансування політичних партій та створення різноманітних організацій, до складу яких залучаються колишні російські громадяни. До цього залучаються російські спецслужби з їх агентурою в Європі, яка там існує ще з радянських часів. Також активно вербують нових агентів.
В рамках таких дій Кремль особливу увагу надає країнам Центрально-Східної та Південно-Східної Європи, які піддаються російському впливу. Так, деякі з їх політиків, які були завербовані ще КДБ СРСР, сьогодні вже працюють на ФСБ Росії. Зберігаються також і економічні зв’язки, які були налаштовані ще за часів Радянського Союзу, включно з енергетичною сферою. Це полегшує взаємний доступ Росії та країн ЦСЄ і ПдСЄ до ринків один одного, що для них важливо, оскільки на європейському їм конкурувати важко.
Крім того, громадяни таких країн легше піддаються російській пропаганді, що пов’язується з їхнім спільним минулим з Радянським Союзом та історичними і нинішніми суперечностями з Україною. І, зрештою, вони бідніші за Західну Європу, а тому більш схильні до сприйняття популістських ідей. Таким чином зміцнюються позиції лівих та правих політичних сил, яких підтримує Росія, і вони співпрацюють з нею.
На жаль, діяльність Кремля стосовно країн ЦСЄ та ПдСЄ результативна, що створює проблеми і для Європи, і ще більш відчутно для України. Серед таких – ускладнення роботи НАТО та ЄС з ухвалення і реалізації рішень стосовно колективної протидії Росії та підтримки України.
З початку 2010-х років головним провідником інтересів Росії та її опорою в Європі є прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан. У багатьох ЗМІ пишеться про його колишні зв’язки як з КДБ СРСР, так і з російським бандитом С. Могилевичем. Кремль і далі підтримує його політично і економічно, ще й активно працюючи на його користь в інформаційному просторі Угорщини. Зокрема, надає їй пільги у торгівлі з Росією, постачає нафту і газ за зниженими цінами, надає кредити. Так, Угорщина отримала від Росії 10 млрд євро на будівництво другої атомної електростанції Пакш.
На цьому ж вибудовуються корупційні схеми між наближеним до В. Орбана угорським бізнесом та його російськими партнерами. Зокрема, за даними журналістських розслідувань, угорська нафтова компанія MOL Group купує нафту у російських компаній «Роснефть» та «Лукойл» за низькими цінами, а продає її в Угорщині та Словаччині за значно вищими. При цьому у документах вказуються одні ціни, але насправді вони зовсім інші. Різниця розділяється. Те ж стосується і обсягів постачання нафти.
Діловими партнерами В. Орбана в Угорщині вважаються олігархи-мільярдери Л. Сийя та Л. Месарош. Їм надається пріоритет у справі виконання державних замовлень у вигляді виграних відповідних тендерів.
В обмін на таке сприяння В. Орбан підтримує Кремль у його прагненні досягати своїх цілей щодо Європи та України. Так, ще перед початком повномасштабної війни Росії проти України він перешкоджав європейській та євроатлантичній інтеграції нашої держави. Наприклад, блокував рішення керівництва НАТО і ЄС щодо проведення переговорів з Україною за нібито порушення нею прав етнічних угорців.
Одним із найбільш резонансних проявів такої діяльності В. Орбана стала потужна кампанія зі звинуваченням України у дискримінації угорців. Вона була організована після ухвалення нашою державою Закону про мову (Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»). Угорська влада Угорщини стверджувала, що Україна таким чином позбавила угорську молодь права навчатися рідною мовою.
В той же час Будапешт розпалює сепаратизм на суміжних з Угорщиною територіях України. Це відбувається у вигляді підтримки активістів з угорської діаспори та їх об’єднання, які виступають за надання Закарпатській області автономії та навіть її приєднання до Угорщини. Така діяльність угорської сторони особливо активізувалася навесні 2014 року одночасно з московською гібридною операцією «русская весна», якою росіяни намагалися дезінтегрувати Україну. Інакше кажучи, В. Орбан працював пліч-о-пліч з Путіним.
З початком повномасштабної війни Росії проти України діяльність В. Орбана з підтримки інтересів Кремля набула нових форм. Так, він зосередився на підриві зусиль НАТО та ЄС зі стримування Російської Федерації та у справі з надання європейцями допомоги Україні у військовому протистоянні нападнику. В. Орбан обґрунтовує свою позицію недоцільністю посилювати санкції щодо Росії та вживати заходів з підтримки України, оскільки це начебто не результативно, лише затягує війну та загострює європейсько-російські відносини.
Поряд з цим він намагається переконати європейців у «надмірності» видатків Брюсселю на Україну та на зміцнення європейської безпеки. Бо це, вважає він, виснажує фінансову спроможність ЄС. Бо, бачте, Європейський Союз змушений знижувати обсяги фінансування програм з розвитку європейської економіки, соціального забезпечення населення та вирішення інших нагальних проблем.
Більш жорсткою стала позиція В. Орбана у питаннях блокування можливого вступу України до ЄС і НАТО. За його словами, Угорщина ніколи не допустить вступу України до цих організацій, оскільки може призвести до економічного краху Європи, до її втягування у війну з Росією.
Про вступ України до НАТО зараз не йдеться. Тому така діяльність Будапешту нам особливо не заважає. Реальною проблемою для України є блокування її переговорів з ЄС щодо свого вступу до Європейського Союзу.
Крім того Будапешт заблокував рішення ЄС про виділення Україні фінансової допомоги в обсязі 90 млрд. доларів. Раніше Угорщина увійшла до числа тих країн, які не дали змоги використати в інтересах України кошти Центрального банку Росії в обсязі близько 210 млрд дол., які вже були заморожені Європейським Союзом.
Зриває Угорщина також і ухвалення Європейським Союзом 20-го пакету санкцій щодо Росії.
Як стверджує керівництво ЄС, воно і далі фінансово підтримуватиме Україну і не буде зважати на опір Угорщини. Зараз триває пошук юридичних шляхів вирішення згаданої проблеми.
У такому контексті принципово важливе значення матимуть парламентські вибори в Угорщині 12 квітня поточного року, які можуть покласти край оруді В. Орбана. І тоді зазнає змін політика Будапешту. Наразі для цього є всі підстави.
Чинна влада Угорщини втрачає свій авторитет і вже поступається опозиції, яка представлена партією «Тиса» на чолі з П. Мадяром. Це досить очевидно і є наслідком того, що угорці все більше висловлюють невдоволення падінням свого життєвого рівня, корумпованістю режиму В. Орбана та дотримання ним відвертої антиукраїнської та проросійської політики. І тоді В. Орбан, який може не тільки втратити свою владу та статки, але і зазнає кримінального переслідування з боку нової влади, яка обов’язково звинуватить його у причетності до корупції. Лідер партії «Тиса» П. Мадяр вже пообіцяв розпочати розслідування діяльності нинішньої влади та будує на цьому свою передвиборну кампанію. В. Орбану також з високою ймовірністю поставлять у провину його політичний курс, оскільки нинішня угорська опозиція на позиціях прозахідних.
Тим і можна пояснювати боротьбу В. Орбан та його спільників за владу. Вони роблять все для того, щоб виграти вибори. В основу їх передвиборної кампанії покладені завжди актуальні ідеї піклування влади про безпеку та добробут громадян. При цьому В. Орбан пояснює економічні проблеми країни, які насправді виникли внаслідок корумпованості його уряду, негативними наслідками політики ЄС щодо Угорщини, а також впливом російсько-української війни. Так, він звинувачує керівництво ЄС в тому, що воно займається щодо Угорщини «економічним диктатом», що обмежує її доступ до європейських фондів, а також запроваджує санкції за те, що вона відстоює свої інтереси. Насправді ж ЄС лише вимагає від Угорщини, щоб вона дотримувалася європейських норм і правил.
Крім того, В. Орбан стверджує, що у керівництва Європейського Союзу «провоєнні» настрої, що сприяє продовженню війни в Україні. Саме так він розцінює допомогу ЄС нашій державі. За його словами, все це збільшує втрати Угорщини від війни, які починаючи з 2022 року, вже сягають майже 30 млрд євро.
Втім, В. Орбан все ж побоюється чіпати ЄС, оскільки Угорщина залежить від його субсидій. З огляду на це, він зосереджується на інсинуаціях стосовно України, яка нібито сама винна у війні і зовсім не бажає миру. Він «демонізує» Україну, формуючи враження про неї, як головного джерела проблем та загроз для Угорщини. На прикладі України він намагається показати те, до чого призводить конфронтація з Росією. Таким чином він виправдовує свою проросійську політику, яка нібито корисна Угорщині, і навіть запобігає повторенню долі України.
Ще одним агітаційним наративом угорської влади є запевнення населення країни у тому, що існує зговір ЄС та України у питанні примушення Угорщини до відмови від придбання нафти та газу у Росії. Робиться наголос на тому, що згода Будапешту з такими вимогами призведе до підвищення цін на бензин та газ в Угорщині, до збільшення комунальних платежів та зростання інфляції. Таким чином В. Орбан не тільки налаштовує угорців проти ЄС та України, але і вбезпечує інтереси свого корупційного бізнесу.
Допомогу В. Орбану знову надає Росія. І вона дуже у ньому зацікавлена. Так, Кремль бере участь у фінансуванні його передвиборної кампанії і навіть направив до Будапешту групу політтехнологів. Згідно з низкою повідомлень, координатором операції з підтримки В. Орбана є перший заступник керівника адміністрації президента РФ С. Кірієнко. Він вже має досвід такої діяльності, набутий стосовно інших країн. Саме з діяльністю цієї групи можна пов’язати активізованими Угорщиною провокації проти України, що відбуваються останнім часом. Очевидно, що саме з метою створення чергового приводу для звинувачень В. Орбана на адресу України та блокування фінансової допомоги, яка виділяється їй Європейським Союзом, Росія завдала удару по перекачувальній станції на нафтопроводі «Дружба» в районі українського міста Броди, внаслідок чого Угорщина втратила доступ до свого єдиного джерела нафти. Тепер В. Орбан звинувачує Україну в тому, що вона не бажає його ремонтувати. За його заявою, він блокуватиме надання ЄС фінансової допомоги Україні, поки вона не відновить проходження нафти до Угорщини. Тобто, Росія готова мати збитки від припинення експорту нафти до Угорщини аби не допустити, щоб Україна отримала кошти від ЄС та посприяти В. Орбану у передвиборній боротьбі. Сам же В. Орбан жертвує заради цього добробутом своєї країни.
Ще однією провокацією Будапешту стало затримання угорською владою українських інкасаторів, які через Угорщину перевозили готівкову валюту із Австрії до України. Незважаючи на абсолютну законність фінансової операції, Будапешт звинуватив Україну у розкраданні фінансової допомоги від Європейського Союзу. Зараз В. Орбан це намагається використати як ще один аргумент на користь своїх вимог припинити підтримку України.
Однак, все це не так вже й допомагає В. Орбану та його партії «Фідес». Негативне ставлення до них демонструють навіть учасники ними ж організованих виборів. Тисне на В. Орбана і Європейський Союз. Так, ще у 2022 році ЄС заблокував процес виділення Угорщині 27 млрд євро фінансової допомоги. Причина – порушення принципів верховенства права, корупція та обмеження прав людини в Угорщині.
Наприкінці березня був заморожений кредитний план, яким передбачалося виділення Угорщині 16 млрд євро в рамках програми SAFE (згідно з програмою, зі спеціального фонду ЄС європейським країнам надаються кошти на придбання зброї та для розвитку їх оборонно-промислових комплексів). Офіційно кредитний план начебто доопрацьовується. Однак, представники ЄС пояснюють його заморожування з блокуванням В. Орбаном фінансової допомоги Україні. До того ж, керівництво ЄС та НАТО відлучило Угорщину від отримання таємної інформації через те, що вона передає її Росії.
Проти В. Орбана починають виступати і в США. Два американських сенатори від Республіканської та Демократичної партій підготували проєкт резолюції щодо запровадження проти нього санкцій за дотримання ним проросійської та антиукраїнської політики.
Слід також зазначити, що у В. Орбана є союзники. Окрім Путіна, на його боці президент США Д. Трамп, використовуючи В. Орбана як інструмент для послаблення Європи, яка починає конкурувати з Америкою. Ще одним спільником В. Орбана є словацький прем’єр-міністр Р. Фіцо. За його словами, у тому випадку, якщо В. Орбан втратить владу, він продовжить його справу з блокування європейської допомоги України. Згідно з деякими повідомленнями В. Орбана підтримує німецький бізнес, зацікавлений у відновленні співробітництва з Росією. Однак, все це навряд чи допоможе В. Орбану зберегти у своїх руках державну владу.
Отже, Кремль далі намагається використати країни Центрально-Східної та Південно-Східної Європи для послаблення НАТО і ЄС, а також щоб підірвати їх внутрішню єдність у справі зі стримування Росії та підтримки України. Така діяльність керівництва РФ має свої наслідки. Насамперед, стосовно Угорщини, яка вже стала основним провідником російських інтересів в Європі. Причина – тісні зв’язки угорського прем’єр-міністра В. Орбана з Росією, як по лінії її спецслужб, так і через спільну корупційну діяльність.
Наразі В. Орбану вдалося тимчасово заблокувати фінансову допомогу Європейського Союзу Україні, 20-й пакет санкцій ЄС проти Росії, а також переговори про вступ нашої держави до Євросоюзу. Разом з тим, керівництво ЄС сподівається, що всі ці проблеми будуть вирішені як через юридичні інститути Європейського Союзу, так і внаслідок зміни влади в Угорщині за підсумками виборів.
Вибори в Угорщині будуть для неї доленосними. У разі перемоги нинішньої опозиції Будапешт змінить курс з проросійського та антиукраїнського на прозахідний і проукраїнський. Це матиме позитивні наслідки для Європи, України та й самої Угорщини.
З наближенням парламентських виборів в Угорщині посилюється боротьба за владу. При цьому на боці В. Орбана є Росія. Центральне місце у його передвиборній кампанії займає критика ЄС за надання допомоги Україні та демонстрація різко негативного ставлення до нашої держави, що супроводжується угорсько-російськими провокаціями.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
Колаж: РБК-Україна
