Чим переймаються у США праві популісти і як вони впливають на державну політику

Останнім часом антиєвропейська та антиукраїнська риторика і діяльність президента США Д. Трампа та його адміністрації знову активізувалася;
причиною цього стала відмова Європи підтримати військову операцію США та Ізраїлю проти Ірану, а також незгода України з вимогами Росії щодо передаі їй всієї території Донбасу, які підтримуються Америкою;
разом з тим, справжньою причиною такого ставлення Д .Трампа та його оточення до Європи і України є їхні правопопулістські позиції, які виражає рух MAGA;
деологією такого руху передбачається подальше домінування США у світі та нехтування інтересами інших країн. Це стосується в тому числі Європи та України. А Росія використовується Америкою для тиску на них, коли вони їй суперечать. 

Особливістю нинішньої політики президента США Д. Трампа і його оточення, а також частини членів Республіканської партії є  скептичне ставлення до Європи і України. Подекуди воно відверто антиєвропейське та  антиукраїнське за характером. 

Саме це спостерігається зараз, коли Європа відмовляється підтримувати військову операцію США та Ізраїлю проти Ірану, а також стає на бік України, коли вона не погоджується віддати Росії (які підтримуються Вашингтоном) всю територію Донбасу. У відповідь Д. Трамп не тільки посилив негативну риторику стосовно Європи і України. Він ще й перейшов до безпосереднього тиску на них, що схоже на помсту.

Так, він обіцяв збільшити на 25% податки на ввезення до США автомобілів європейського виробництва, скоротити співробітництво з Іспанією в рамках НАТО та вивести з ФРН 5 тис. американських військовослужбовців. Окремий вжитий захід стосується України. Американська адміністрація не включила до проєкту військового бюджету на 2027 рік фінансування військової допомоги Україні в рамках програми Ukraine Security Assistance Initiative (USAI), яка надавалася з 2016 року. Такі вчинки Д. Трампа відверто не в інтересах самих США, оскільки не лише підривають трансатлантичну єдність, але й послаблюють безпеку самої Америки. До того ж можуть бути вигідними Росії, яка у будь-якому випадку залишатиметься супротивником США. Не мають підстав й вищезгадані претензії Д. Трампа до НАТО і України.

Альянс – оборонний союз і жодним чином не зобов’язаний підтримувати війну США проти Ірану, яка, по суті, є нічим не обґрунтованим нападом. Не зобов’язана виконувати вимоги США, а фактично Росії, і Україна. Навпаки, це США мають дбати про безпеку Європи, згідно з Вашингтонським договором від 1949 року, та України, в рамках Будапештського меморандуму від 1994 року. Тим більше, що Європа і Україна є першим ешелоном Західного світу на шляху військової експансії Росії.

Все це має дивний вигляд, однак є прямим наслідком сутності правого популізму, який сповідують Д. Трамп і його поплічники. В Америці вони об’єднуються в рамках руху  MAGA – Make America Great Again («Зробимо Америку великою знову»). Ідеологія руху стосується концепції «Америка понад усе», що передбачає подальше глобальне домінування США у світі і базується на таких принципах, як зміцнення військового та економічного потенціалів США та їх впливу на інші країни; антиглобалізм і ізоляціонізм; консерватизм та сповідування традиційних західних і християнських цінностей.

Праві популісти вважають за необхідне: 

• зміцнювати і інноваційно розвивати Збройні сили США; 
• стримувати інші центри сили, насамперед, Китай; 
• переглянути союзи США з іншими країнами, в тому числі Європою; 
• створити сприятливі умови для динамічного зростання американської економіки у спосіб підтримки національних виробників, захисту американського ринку через підвищення мит та повернення американських виробництв з-за кордону назад до Америки; 
• зберегти глибинні устої американського суспільства;
•  обмежити імміграцію.

Ідеї руху підтримують: праві політичні сили; окремі представники великого бізнесу; частина робітничого класу, фермерів та американців без вищої освіти, різні консервативні медіа групи та рухи. А його головним ідеологом є Стів Беннон – американський бізнесмен, кінопродюсер, керівник консервативного новинного сайту Breitbart, головний менеджер виборчої команди та колишній радник Д. Трампа. 

До кола ключових осіб, які формують ідеологію руху, входять також Стів Міллер – старший радник президента США з питань політики та Роджер Стоун – американський політтехнолог, письменник та журналіст, радник колишнього президента США Р. Рейгана.

Правопопулістську ідеологію підтримує ціла низка успішних бізнесменів. Найбільш відомим із них є І. Маск – підприємець, інвестор та мільярдер, засновник компаній «SpaceX», «PayPal», Neuralink і The Boring Company, голова ради директорів «Tesla Inc.», власник соцмережі Twitter. У 2024 році він був одним із основних спонсорів передвиборної компанії Д. Трампа, виділивши на неї 75 млн дол. Він був старшим радником Д. Трампа та керував Департаментом ефективності уряду.

Інформаційним та ідеологічним органом руху MAGA є Аналітичний центр  Heritage Foundation зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Він дотримується консервативної  політики, в основі якої вільна ринкова економіка, мінімальне втручання держави у справи бізнесу, особисті свободи та традиційні американські цінності, а також міцна національна оборона.

В 2023 році центр оприлюднив свій розроблений документ під назвою «Project 2025». У ньому є рекомендації консервативного характеру президентові щодо дій з реформування органів влади США. Зокрема, пропонувалось розширити повноваження президента, скоротити урядовий апарат та спростити процедури звільнення людей з державної служби.

Повернувшись на посаду президента США, Д. Трампа втілив у життя багато з ідей, викладених у «Project 2025». Так, в рамках ініціативи DOGE, яка мала на меті підвищити ефективність уряду США, були звільнені кілька тисяч працівників державних органів.  

Рух MAGA не має офіційного статусу та цілісної структури. Разом з тим, вплив його на зовнішню та внутрішню політику керівництва США відчутний. Як вже зауважувалося, його ідеологія задовольняє як самого Д. Трампа, так і переважну більшість представників його адміністрації, які втілюють її в життя. А у Конгресі США створена окрема група MAGA. До її складу, в основному, входять представники Республіканської партії США.  Позиції і рішення чинної влади США базуються на згаданих принципах, які і визначають їх ставлення до інших країн та міжнародних проблем, а також методів реалізації американських інтересів. 

В рамках практичної реалізації концепції «Америка понад усе» Д. Трамп намагається підпорядкувати собі інші країни, а також вибудувати сферу винятково американського впливу, якою визначена Західна півкуля. Проявом таких дій Д. Трампа є тарифні або торговельні війни практично проти всього світу, включно з американськими союзниками, в тому числі з Європою. А в тому випадку, коли політичний та економічний тиск США на своїх опонентів не дає бажаних результатів, Д. Трамп не зупиняється перед застосуванням військової сили. Свідченням цього є військові операції США проти Венесуели та Ірану. За ними може бути Куба.

В цілому Д. Трамп досягає бажаного. Єдиною країною, яка може протистояти США на геополітичному рівні, залишається Китай. На погляд ідеологів руху MAGA, США та КНР, як найбільш потужні центри сили,  мають разом відповідати за долю людства. Вони є також найбільшими  торговельними партнерами. Це вимагає налагодження між ними  конструктивних відносин. В той же час Китай вважається суперником та конкурентом США, якого вони повинні стримувати.

Втім, найбільш важливе значення для нас мають позиції руху MAGA, а отже і Вашингтону, стосовно Європи, України та Росії, а також російсько-української війни. Вони неоднозначні, але дають змогу зробити відповідні оцінки і висновки. 

Так, ставлення правих популістів у США до України в основному було сформоване під впливом Москви і багато в чому відповідає її інтересам. Причини цього зрозумілі. Росія все ще є досить потужною ядерною державою з великим економічним потенціалом та природними ресурсами. Тому для США вона більш важлива, ніж Україна в політичному, економічному та військовому сенсах. Крім того, Росія має значно більші можливості для того, щоб інформаційно впливати на керівництво та суспільство США.  

Тому ставлення руху MAGA до України переважно негативне. Багато хто з його представників вважають Україну «штучною країною» і не вважають, що українці є справжнім народом. Крім того, багато хто з них переконаний у «тотальній корумпованості» та «націоналістичному характері» української влади. Тому надання допомоги Україні вважається «марно витраченими коштами».

Негативно сприймає Україну і особисто Д. Трамп. Насамперед, це пов’язано з відмовою керівництва України підтримати його під час передвиборної кампанії у 2020 році. Однією з її складових були спроби дискредитувати Дж. Байдена у спосіб звинувачень у корупції його сина Хантера, який входив до ради директорів української газовидобувної компанії Burisma. Київ відмовився підтримувати такі звинувачення, що стало однією з причин виграшу Дж. Байденом виборів та втрати Д. Трампом президентської посади.

Під час наступної передвиборчої кампанії у 2024 році Д. Трамп жорстко критикував Дж. Байдена за надання ним допомоги Україні та за розрив відносин з Росією. На переконання Д. Трампа, подібний підхід призводив до надмірних фінансових видатків США та до загострення конфронтації з РФ, замість взаємовигідного співробітництва з нею в сферах глобальної безпеки, політики та економіки. Також він наполягав, щоб американська допомога Україні не тільки не сприяла припиненню російсько-української війни, але й, навпаки, призводила до її затягування. 

Зараз Д. Трамп постійно повторює подібні сентенції, намагаючись виправдати свої сьогоднішні негаразди. Зокрема, він пояснює нестачу у ЗС США боєприпасів для ведення війни проти Ірану тим, що вони Дж. Байденом передавались Україні. Хоча, насправді, така проблема виникла через надмірну самовпевненість самого Д. Трампа і прорахунки у підготовці ЗС США до бойових дій.

Поряд з цим Д. Трампа, очевидно, дратує непорушна позиція України, яка не погоджується поступатися Росії, що не дає йому досягти швидких успіхів як посередника у мирних переговорах і тим самим підвищити свій авторитет. 

Позиція руху MAGA щодо Росії є неоднорідною та прагматичною. Частина правих популістів вбачають у ній потенційного партнера у політичній, економічній та безпековій сферах. Зокрема, вони розглядають Росію як консервативну силу, з якою можна домовлятись, ігноруючи інтереси інших, у тому числі Європи. Допускається, що Росію можна відсторонити від Китаю, що послабить його як основного конкурента США. Інші – вважають Росію головним противником Америки та найбільшим джерелом загроз її військовій безпеці. 

Таким же неоднозначним є сприйняття правими популістами самого Путіна. Є серед них такі, які вважають його сильним лідером та провідником традиційних християнських цінностей. Інші ставляться до нього, як до диктатора, який узурпував владу і намагається відродити Радянський Союз та веде агресивну політику, яка включає напад на Україну та ядерний шантаж Європи і Америки. Багато експертів вважають, що Д. Трамп по-дружньому ставиться до Путіна і Росії, підтримує їх, зацікавлений у веденні з ними спільного бізнесу. Особисті бізнесові інтереси у Д. Трампа в Росії дійсно є. Але зараз його політика спрямована на те, щоб її максимально послабити як військового супротивника США та конкурента Америки на світовому ринку енергоносіїв. 

Популісти так зв. правого крила переважно скептично ставляться до Європи як партнера США, який водночас є їх економічним конкурентом та має власні інтереси, відмінні від американських. З огляду на це, вони вважають за необхідне далі розвивати відносини США з Європою, але з одночасним послабленням її можливостей бути конкурентом з незалежною  політикою. Водночас, з огляду на необхідність зосереджувати більші зусилля США на стримуванні Китаю, представники руху MAGA вважають за необхідне знизити участь Америки у справі з гарантування безпеки Європи. Наразі це вже виконується практично в рамках скорочення США своєї військової присутності на Європейському ТВД. 

Бачення більшості правих популістів причин та характеру війни Росії проти України суттєво викривлене і співпадає з російськими наративами. Дехто з таких популістів схильний  виправдовувати дії Москви, вважаючи причиною війни розширення НАТО, що начебто змусило Росію відстоювати свою безпеку. Є й такі, хто звинувачує у війні Україну, яка нібито напала на Донбас, а Росія його лише захищає. 

Крім того, представники руху MAGA запевнюють, що Москва прагне  миру, а керівництво України  не бажає його, оскільки використовує війну для збереження своєї влади та відмивання коштів. Вони також переконують, що Україна не лише не зможе здолати Росію, але й не спроможна відстояти свою незалежність, а українські військовослужбовці є націоналістами. 

Зважаючи на подібні посили, більшість правих популістів виступають проти надання фінансової та іншої допомоги Україні, оскільки кошти начебто розкрадаються або неефективно використовуються, а постачання зброї не може переломити хід бойових дій і лише затягує війну.  Тому й наполягають спрямовувати посередницькі зусилля США на швидке досягнення домовленості між Москвою та Києвом про припинення вогню, що дасть Америці змогу нормалізувати відносини з Росією і зосередитися на зміцненні своїх позицій у стратегічній конкуренції з Китаєм. Згідно з таким підходом, представники руху MAGA вважають за  необхідне далі тиснути на Україну, в тому числі у спосіб непостачання зброї та не надання розвідувальної інформації, аби примусити її до поступок на користь Росії. Наразі, це стосується і підтримки вимог Москви щодо передачі їй всієї території Донбасу.  

Прихильники MAGA пропонують поетапно скасовувати економічні санкції, накладені на Росію, у разі припинення нею війни з Україною. Допускається відновлення політичних та дипломатичних зв’язків з Росією, а також підключення її до Великої сімки, яка знову стане Великою вісімкою.

Аналогічним чином тлумачить російсько-українську війну і сам президент США Д. Трамп. На принципах таких підходів базується його позиція як посередника у мирних переговорах між Росією та Україною. На їх початковому етапі в лютому-березні 2025 року Д. Трамп, по суті, проводив узгоджену з Росією політику з примушення України погодитись з російськими умовами миру, які фактично означали її капітуляцію. Єдиною принциповою відмінністю позиції США від Росії були вимоги Д. Трампа щодо негайного припинення бойових дій з подальшим узгодженням умов миру, в той час як Москва наполягала на необхідності вирішення даного питання як передумови для перемир’я. Таким чином керівництво РФ сподівалось затягнути переговори аби якомога більше захопити українських територій, а також сподівалось досягти  успіхів на фронті.

Тим не менш, Д. Трамп далі докладав посередницьких зусиль, хоча вони були асиметричними за характером. В обмін на згоду України з російськими вимогами Д. Трамп обіцяв їй досить ефемерні гарантії безпеки, а також реалізацію спільного проєкту з розробки українських родовищ рідкоземельних матеріалів, що було вигідним лише США. 

Такі заходи Д. Трампа супроводжувались тиском на Україну: погрожував припинити постачання зброї та не надавати розвідувальної інформації. Наслідком цього стало різке загострення відносин між США та Україною, яке розпочалось з відомого дипломатичного скандалу під час зустрічі Д. Трампа та В. Зеленського 28 лютого 2025 року у Вашингтоні через гостре сперечання між ними щодо умов припинення російсько-української війни. Під час переговорів з Росією та Україною Д. Трамп покладався на своє оточення, до якого входили праві популісти. Найбільший вплив на нього мали віце-президент США Дж. Венс, його помічник І. Маск і спеціальний посланник С. Віткофф. Їхні позиції були проросійські і антиукраїнські.

Крім того, спочатку мирні переговори Д. Трамп проводив без Європи, хоча там безпосередньо йшлося про її безпеку. Причиною було те, що Європа наполегливо і всебічно підтримувала Україну. 

Втім, США – країна  демократична, тому в її політичному полі не може домінувати якась одна політична сила. Це стосується і правих популістів. Вони не є монополістами навіть в Республіканській партії. Ідеологію руху MAGA поділяє лише третина її членів. Погляди інших республіканців відрізняються від поглядів цих правих популістів.

Прихильники України вважають її важливою для США, як потужна сила, бо стримує агресивну експансію Росії. На їх погляд, відмова Америки підтримувати Україну та відновлювати відносини з Росією без зміни нею свого курсу, принизить роль США як лідера демократичного світу та сприятиме зміцненню і поширенню тоталітаризму. Тому вони вважають, що необхідно не припиняти підтримку України та посилювати тиск на Москву, щоб примусити її до миру силоміць, а також зберегти трансатлантичну єдність як запоруку здатності Заходу успішно протистояти Росії.

Ключовими представниками проукраїнського та антиросійського крила Республіканської партії США є сенатори Л. Грем та М. Маллін, а також конгресмен М. Маккол і конгресвумен В. Спартц. Як відомо, на боці України  більшість членів Демократичної партії США, включно з її представниками у Конгресі країни.

Спільними зусиллями, за підтримки лідерів ЄС та провідних європейських країн їм вдалось вплинути на Д. Трампа і змусити його  брати до уваги інтереси України та перейти від «загравань» з Росією до реального тиску на неї. Зокрема, восени минулого року США запровадили санкції проти російських нафтових компаній Роснефть та Лукойл, що стало потужним ударом по нафтовому сектору Росії. Крім того, Д. Трамп погодився, щоб Європа брала участь у мирних переговорах. 

Цьому сприяла  ще й зміна поглядів частини правих популістів, які нарешті зрозуміли справжні цілі Росії у війні проти України, а також те, що саме вона свідомо зволікає з переговорами та відмовляється від миру. За даними опитувань, зараз вже близько 75% республіканців MAGA вважають Росію ворогом.

Зміни позицій Д. Трампа дали змогу Україні та США, за участі представників ЄС, розробити загалом прийнятний для нашої держави мирний план. Під тиском США, в основному,  з планом погодилася і Росія. Єдиною перешкодою для припинення вогню залишаються вимоги Росії щодо передачі їй всієї території Донбасу. Хоча, ясна річ, вона не відмовиться від своїх цілей щодо знищення України як незалежної держави. 

Однак, згадані обставини не означають, що Д. Трамп  остаточно перейде на бік України і що праві популісти проросійського та антиукраїнського штибу не матимуть на нього впливу. Він все ще намагається домогтися швидкого заморожування російсько-української війни у спосіб примушення України виконати вимоги Росії щодо Донбасу. Але це не стільки його правопопулістські погляди, скільки прагнення домогтися хоча б видимості відновлення миру в Україні до того, як відбудуться проміжні вибори до Конгресу США в листопаді поточного року.

До речі, останнім часом Д. Трамп почав пов’язувати американську допомогу Україні з підтримкою Європою військової операції США та Ізраїлю проти Ірану. У самих США він, очевидно, покладається у цьому питанні на правих популістів, які також допускають, що реалізувати американські інтереси цілком можливо за рахунок українських. Але Д. Трамп навряд чи припинить постачання зброї Україні, оскільки матиме вкрай важкі для себе  політичні наслідки.

Така ситуація може змінитися після виборів до Конгресу США в листопаді нинішнього року. З високою ймовірністю, переможе Демократична партія, завдяки чому візьме під свій контроль обидві палати американського парламенту. Як наслідок, вплив правих популістів на політику країни зменшиться.

Отже, політику США, в основному, визначає ідеологія правого популізму, яка імпонує Д. Трампу та його адміністрації. В її основі  концепція «Америка понад усе», за якою має бути збережене глобальне лідерство США у світі.

Згідно з цим керівництво США відстоює винятково американські інтереси, одночасно нехтуючи інтересами інших країн, зокрема і Європи, України та Росії. Це можна казати і про російсько-українську війну. 

Так, посередництво у мирному процесі для Д. Трампа є лише інструментом, яким він прагне досягти своїх політичних цілей. Беручи  участь у такому процесі, він лише прагне зміцнити свій авторитет. Тобто, подальшою долею України він  особливо не переймається. 

Разом з тим, в американській політиці популісти правого штибу не є монополістами. Їм вдало протистоять проєвропейські та проукраїнські політичні сили. А після виборів до Конгресу США в листопаді ц.р. ці популісти взагалі втратять свої позиції.

Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики

Джерело фото: Getty Images, РБК-Україна