За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Проблемні питання транскордонного співробітництва та шляхи їх вирішення»
«Економічна політика держав і мала економіка транскордонних регіонів дуже пов’язані»
За роки існування України як незалежної держави суб’єктної системи міжнародних відносин, міжнародних економічних відносин, наш регіон, його органи влади, виконавчої влади, місцевого самоврядування, державний, підприємницький сектор, соціальна і гуманітарна сфера, територіальні громади, неурядові, громадські організації напрацювали цілу низку питань транскордонної співпраці. Це є колосальний досвід, є досягнення, здобутки, і також є невирішені питання, проблеми, відповідні недоліки. Про це щойно розповідали шановні присутні.
Головна проблема, якщо жартома, – щоб ми трошки додали якогось оптимізму! Повідомляли, що маємо робити, коли Україна вступить до Європейського Союзу, коли зміниться кордонний режим і як ми будемо інтерпретувати наші великі надбання в галузі транскордонної співпраці, як зберігати цю зв’язкову матрицю. Це питання до 2050 року дуже важливе, і я пропонував би, якщо ви будете складати якийсь документ, спробувати порушити тему гіпотез, перспектив і стратегії. Оскільки у вступних словах я сьогодні про це дещо чув.
До речі, в українському законодавстві тему транскордонної співпраці досить детально опрацьовано. Є відповідна законодавча система, вона в довоєнний час постійно удосконалювалася. Тут немає дефіциту інституційних імперативів, способів, методів включення до наших програм. Але, на жаль, та трагедія, яку ми переживаємо, ця біда, ця агресія проти України і всього вільного світу, яка прийшла зі Сходу, це – окрема тема. І про це можна говорити на багатьох інших конференціях, зокрема, про російсько-українську війну, війну Росії проти України і проти демократії. Війна якісь проблеми загострила, якісь проблеми відкинула на задній план, вважаючи, що якісь проблеми можуть почекати. А якісь проблеми в транскордонній співпраці чекати не можуть.
Що хочу сказати?
Ми всі бачимо, як нам допомогли інструменти і механізми транскордонної співпраці, які на 24 лютого 2022 року працювали ефективно, як була продемонстрована ними транскордонна єдність, як вони продемонстрували професійну співпрацю представників територіальних громад, регіонів, міжнародних інституцій, пов’язаних з транскордонною співпрацею, і скільки вдалося привезти гуманітарної допомоги, продуктів харчування, одягу, взуття, ноу-хау технологій, знань, позитивної людської енергії, як вдалося посприяти в налагодженні маршрутів солідарності.
Багато мільйонів українців були вигнані агресором з місць їхнього проживання, підняті в подорож, в колосальну воєнну міграцію. Хтось став тимчасово переміщеною особою на території рідної країни, а від 4 до 6 мільйонів – під захистом директиви ЄС. 4,7 мільйона сьогодні, офіційно, так би мовити, зареєстровані. Загалом це мільйонні маси. І тут транскордонна співпраця показала, що це все-таки не пропорційне. Що це все-таки не ритуальні містичні обряди, в яких після вступних слів швидко-швидко переходимо до спілкування і радісних пунктів. Тут показало, що транскордонна співпраця як інструмент, як механізм вартий уваги, оскільки може у випадку незвичної ситуації дати конкретний результат.
Я почитав анонс нашого заходу і думаю, що всі акценти правильно розставлені. І можна цього анонсу дотримуватися, як схеми чи нашого звернення, чи підсумкового комюніке. Там акценти правильно розставлені.
Як завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету факультету міжнародних економічних відносин, і як директор Інституту регіонального розвитку хотів би окремо зупинитися на питаннях транскордонних економічних зв’язків і транскордонної економіки. У нас була колосальна конференція з польськими колегами в Жешуві, де втілювався чудовий проєкт Європейського Союзу з транскордонної статистики. У наших польських друзів з цих транскордонних воєводств колосальний досвід в статистиці, в оцінках транскордонної економіки. І хочу сказати, що ми бачимо тут дві частини питання. З одного боку, чи є вона, ця транскордонна економіка? В класичному уявленні її немає. В процесі лібералізації статистики, вона взагалі дуже важко обліковується. Але вона є, і є стержнева її економічна політика держав, які підтримують, держав-країн Європейського Союзу і України, які підтримують всю систему транскордонної співпраці.
Хочу вам сказати, що навіть за цих військових умов ми бачимо, що будівництво на словацько-українському кордоні вузької європейської залізничної колії створює передумови для розвитку транскордонного транспортного кластеру. 100%! Хотів би сказати, що питання, яке порушував мер Берегово, прикре. У 2016 році мала перерізатися стрічка автобану Лісабон-Трієст-Київ. По південній трасі автобан розмічено. Ну, так сталося. Внаслідок цілого комплексу причин і не тільки військових. Ясно, що система Dream залишається. Без Dream ми не можемо рухатися. Але питання, подивіться, як ми разом з румунськими партнерами вирішили питання з будівництва одного з мостових переходів. Як він відкриває меридіональний напрямок у транспортному сполученні? Які наслідки будуть для формування транскордонного транспортного кластеру? Це ж відповідає і меридіональному автобану Гданськ-Салоніки, який здійснюється не вздовж, а, так би мовити, впоперек. І, звісно, Via Regia – найстаріший та найдовший транспортний зв’язок між Східною і Західною Європою. Це все колосально зачіпає і наш регіон, Карпатський басейн, Карпатський транспортний регіон.
Далі. Міжнародні індустріальні парки. Це тема, в якій ми добре обізнані. Навіть була дуже гарна ідея, бо на угорській території є індустріальний парк Фенешлітке. І старі часи, про які ми вже забуваємо, що пов’язано з олігархічною структурою української економіки, пов’язано з одним із метрів олігархічної економіки. Полтавський ГОК розробляв проєкт налагодження Дніпровського річкового судноплавства, вивезення біднозбагачених руд і їх доставки через Тису в індустріальний парк Фенешлітке, і будівництво там електрометалургійного комбінату потужністю 3,5 мільйони тон… Поза всяким сумнівом, за наявності механізмів малого прикордонного руху, жителі депресивних транскордонних регіонів Угорщини, Словаччини і України, це трьохкордоння навколо Чопа, Чієрни-над-Тисою, Захоні, мали б там чудову роботу. Він, цей індустріальний парк, і зараз є. Площа 180 гектарів, там є і китайський інвестор, який прийшов разом із відновленням залізниці Белград-Будапешт.
Розумієте, політика держав економічна і мала економіка транскордонних регіонів, вони дуже пов’язані. Крім того, що є ще і повсякденні прикордонні уклади, які функціонують тисячоліттями. Тисячоліттями! Якщо в Селменці взяти перехід з розділення села на словацько-українському кордоні, або весь Притисянський регіон, де пункти переходу, міждержавні, місцеві пункти переходу, яку вони колосальну роль – ця робота з їх створення, розгортання – зіграли, коли розпочалася російська військова агресія проти України і країн-демократії. Колосальну роль зіграли і відіграють!
Завершуючи, зауважу, що в цьому пласті економічному, транскордонному дуже виразно проступають (це я з точки зору академічних висновків хочу сказати), «асиметрії економічного розвитку транскордонних регіонів». Це серйозна тема. І польські класики транскордонної економіки написали на цю тему велику кількість монографій, збірників тощо. І ця тема залишається актуальною.
Звісно, що з вступом України до Європейського Союзу, коли він ще не здійснився, ці асиметрії зазнаватимуть поправок. Але вже сьогодні транскордонна економіка, транскордонні специфічні економічні відносини грають на те, щоб ми, не будучи членами ЄС, тільки кандидатом, виходили на центральноєвропейські траєкторії сталого розвитку і підвищення якості життя. Аби як важко українському народу під час війни зараз було!
І на завершення хочу сказати, що триває напрацювання в галузі таких транскордонних площин, як транскордонні кластери. В галузі лісового господарства, водного басейнового господарства, освітньої співпраці тощо. У нас був чудовий Вишеградський проєкт, розробка концепції інноваційних університетів транскордонних регіонів як лідерів місцевого інноваційного розвитку. І ці традиції, вони не пропали, вони продовжують працювати. Зараз ми дуже активно, разом з Люблінським університетом Кюрі-Склодовської, розробляємо програми дуальної освіти – підготовка, освіта і післядипломна освіта магістрів або підвищення кваліфікації проєктних менеджерів інвестиційного розвитку транскордонних громад Карпатського єврорегіону. Така програма є, ми її хочемо запустити восени. Ну, я вже не буду говорити тут про соціальний кластер, духовний кластер, культурний кластер. З цього все починалося, і це аж ніяк не забуте. Це колосальна площина, яка має продовжуватися і розвиватися.
Володимир ПРИХОДЬКО,
завідувач кафедрою міжнародних економічних відносин,
директор Інституту державного управління та регіонального розвитку
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»,
доктор економічних наук, професор
