Спеціальні служби Угорщини: свій серед чужих, чужий серед своїх

Останнім часом особливу увагу світової громадськості та політичних експертів було прикуто до Будапешта, де мала відбутися зустріч президента США Дональда Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним. Проте вже 22 жовтня 2025 року господар Білого дому заявив, що передумав зустрічатися з правителем Росії найближчим часом, додавши, що «ми це зробимо у майбутньому».

Незважаючи на невизначеність ситуації щодо проведення двостороннього саміту, угорська сторона не призупинила його підготовки. Аналітик Центру фундаментальних прав Золтан Кошкович повідомив, що спецслужби Угорщини зможуть забезпечити повну безпеку двом лідерам, коли вони прибудуть до Будапешта для проведення переговорів. За його словами, національні спецслужби добре навчені й чудово впораються з поставленим перед ними завданням. Крім того, їм допомагатимуть американські та російські колеги.

Система спецслужб Угорщини

Що ж являють собою спецслужби Угорщини? До складу розвідувального співтовариства цієї країни входять:

• Інформаційне бюро — орган, підпорядкований Канцелярії прем’єр-міністра, який відповідає за проведення зовнішньої розвідки та радіоелектронної розвідки;
• Управління захисту Конституції — орган, підпорядкований МВС, який відповідає за проведення контррозвідувальної діяльності, протидію тероризму, боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, забезпечення внутрішньої та економічної безпеки, а також за охорону державної таємниці;
• Військова служба національної безпеки (ВСНБ) — орган, підпорядкований МО, який відповідає за проведення військової розвідки та контррозвідки;
• Спеціальна служба національної безпеки — орган, підпорядкований МВС, який відповідає за проведення технічної розвідки, за кібербезпеку, а також за оперативно-технічне забезпечення діяльності інших спецслужб;
• Контртерористичний центр — орган, підпорядкований МВС, який відповідає за протидію національному та міжнародному тероризму, а також за забезпечення особистої охорони вищих посадових осіб держави.

Закарпаття на прицілі спецслужб Угорщини

На початку травня 2025 року практично всі українські медіа обговорювали сенсаційну (на їхню думку) інформацію про те, що СБУ вперше в історії України викрила агентурну мережу ВСНБ Угорщини, яка здійснювала шпигунську діяльність на території Закарпаття на шкоду нашій державі. Завданням цієї мережі був збір інформації про військову захищеність регіону, пошук вразливих місць у наземній і повітряній обороні та вивчення настроїв серед місцевого населення: зокрема сценаріїв поведінки жителів області, якщо туди увійшов би «миротворчий контингент» Збройних сил Угорщини. Як встановлено контррозвідкою, у планах ВСНБ було розширення діапазону збору інформації, включно з отриманням даних із прифронтових і фронтових регіонів.

Звісно, що за неписаними законами розвідувальної діяльності, країна, агентів або кадрових розвідників якої спіймали на гарячому, ніколи офіційно не визнає цього факту. Саме так і вчинив глава МЗС Угорщини Петер Сійярто, який звинуватив Україну у використанні антиугорської пропаганди, що не має під собою жодних підстав.

Слід зазначити, що деякі елементи оперативної обстановки в Закарпатській області є сприятливими для спецслужб сусідньої держави. Насамперед це наявність численної угорської громади, яка до повномасштабної війни налічувала понад 150 тисяч осіб. Станом на кінець 2024 року, кількість етнічних угорців у регіоні скоротилася приблизно до 70-80 тисяч осіб. Більшість із тих, хто виїхав за кордон, оселилися в Угорщині. Але в Україні у них залишилися рідні та знайомі, з якими вони підтримують контакти, і від яких можна отримати «корисну» інформацію про ситуацію в області.

Ще одним фактором, який використовують спецслужби Угорщини в своїх інтересах, є проведена Будапештом паспортизація жителів Закарпаття [1]. За даними Генеральної прокуратури України, станом на серпень 2019 року, до 300 тисяч українців отримали угорське громадянство (тобто, вдвічі більше, ніж було на той час етнічних угорців) [2]. Наявність паспорта країни-члена ЄС давала можливість працювати в європейських країнах і вільно подорожувати (до отримання Україною безвізу у 2017 році) у межах Шенгенської зони. Ну, а спецслужби могли впливати на питання отримання такого вигідного документа, поставивши прохача про громадянство у залежне від себе положення.

Розглядаючи проблему інтересу спецслужб Угорщини до Закарпаття, необхідно нагадати про історичний контекст, зокрема про появу в Україні угорської іреденти [3]. Після закінчення Першої світової війни, у червні 1920 року між союзними державами Антанти та Угорщиною був укладений Тріанонський мирний договір. Цей акт фактично став помстою угорцям за наслідування прикладу російських більшовиків і створення Угорської Радянської Республіки [4]. Згаданий договір в Угорщині й зараз сприймається як найбільша катастрофа в її історії. Згідно з його положеннями, територія країни скорочувалася на 77 % (Закарпатська Україна відійшла Чехословаччині), а населення — на 59 %. У 1938 та 1940 роках, за рішенням двох так званих Віденських арбітражів, проведених Німеччиною та Італією, Угорщина отримала частину територій Румунії та Чехословаччини (зокрема, Закарпаття). Після визволення краю Червоною армією в жовтні 1944 року в Закарпатті була проголошена самостійна держава — Закарпатська Україна, яку в липні 1945 року приєднали до УРСР. Відповідно до Паризьких мирних угод 1947 року, рішення Віденських арбітражів були скасовані, а Угорщина повернулася до територіального статус-кво, визначеного їй у 1920 році. Дехто вважає це помстою Сталіна за те, що країна була союзником фашистської Німеччини в роки Другої світової війни. Отже, угорці, з одного боку, опинилися за кордонами своєї батьківщини, не змінюючи місця проживання, з іншого — перетворилися з панівної нації на національну меншину, причому найчисельнішу в Європі. Сьогодні приблизно 3 млн угорців проживають за межами країни.

Колишньому прем’єр-міністрові Угорщини (1990–1993) Йожефу Анталлу належать слова: «Біль Тріанона стукає в серці кожного угорця». І, справді, в угорському суспільстві поширені настрої образи за втрачені території та своїх співвітчизників, які не з власної волі стали громадянами сусідніх держав. За сто років ця ситуація породила надзвичайно складний комплекс морально-психологічних, етнокультурних, соціально-економічних, а отже, й суспільно-політичних проблем. Тому не дивно, що так званий «посттріанонський синдром» активно використовують у своїй риториці практично всі угорські партії [5].

Чи вперше в історії України?

Можливо, використавши фразу «вперше в історії України», СБУ мала на увазі викриття агентурної мережі саме військової розвідки Угорщини, а не Інформаційного бюро, яке є головним розвідувальним органом країни [6]. А те, що цивільна розвідка проводить свою діяльність на території нашої держави Будапешт офіційно визнав ще наприкінці червня 2015 року. Виступаючи в парламенті, Державний секретар Канцелярії прем’єр-міністра Янош Лазар (відповідальний за діяльність Інформаційного бюро) заявив про суттєву активізацію діяльності угорських розвідників в Україні, що викликано збройним конфліктом на сході країни, яка межує з Угорщиною. Чиновник також зазначив, що співробітники Інформаційного бюро активно працювали не лише в Україні, а й у всьому регіоні для того, щоб «гарантувати політичним лідерам можливість просувати національні інтереси». Водночас він повідомив, що це вперше за 25 років Угорщина проводить подібну діяльність «при повній опозиції до побажань української влади». Янош Лазар наголосив, що розвідники й надалі продовжують свою роботу, незважаючи на те, що МЗС України «робить усе, щоб протидіяти їй». За словами міністра, «майбутнє угорців, які проживають в Закарпатті, буде серйозним питанням у найближчі десятиліття», і що Інформаційне бюро «вживатиме заходів для захисту угорців у Карпатському басейні».

Зі свого боку МЗС України викликало посла Угорщини Ерно Кешкеня, якому було висловлено стурбованість Києва у зв’язку з подібними заявами високопосадовців сусідньої держави, а також наголошено на неприпустимості здійснення угорськими спецслужбами операцій на території нашої країни без погодження з українськими партнерськими службами.

Хочеться вірити, що СБУ довідалася про діяльність розвідників Угорщини не з повідомлень ЗМІ. І якщо СБУ тоді не повідомляла про затримання кадрових співробітників чи агентів угорських спецслужб, то це було зумовлене лише політичною або оперативною доцільністю.

Що стосується діяльності ВСНБ, підпорядкованої МО Угорщини, то ця спецслужба не могла не проявляти інтересу до подій, які розгорталися з 2014 року на сході України. Але, ймовірно, вона просто не мала відповідних оперативних можливостей. Та й, за висновками експертів, ВСНБ ніколи не належала до числа ефективних розвідслужб. А за часів існування Угорської Народної Республіки над 2-м Управлінням Генерального штабу (попередником ВСНБ) на Заході взагалі просто насміхалися. Так, відомий британський письменник Джон ле Карре у своєму романі «Таємний мандрівець» (1990 рік) саркастично написав: «Угорська військова розвідка — те саме, що й угорська військова музика. Насправді вони просто видмухують її зі своїх дуп».

Угорщина-Україна: шпигунські війни

Угорщина блискавично відреагувала на операцію СБУ в Закарпатті, і вже ввечері 9 травня 2025 року в центрі Будапешта співробітники Контртерористичного центру здійснили жорстке затримання колишнього українського дипломата. Його звинуватили у шпигунстві та депортували з країни. Затриманим, за даними ЗМІ, був колишній І секретар посольства України Сергій Александров. Після звільнення з дипломатичної служби він залишився в Угорщині, де займався бізнесом.

Того ж самого дня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що його країна вислала «двох шпигунів, які працювали під дипломатичним прикриттям у посольстві України в Будапешті». Глава зовнішньополітичного відомства також зазначив, що з початком повномасштабної війни в Україні антиугорська пропаганда там буцімто стає все сильнішою й сильнішою, і що причина нинішньої «дискредитаційної кампанії проти угорців» у тому, що Будапешт не хоче постачати зброю Києву та виступає за мир.

З приводу цих подій речник МЗС України Георгій Тихий виступив із короткою заявою в мережі Х: «Коли закінчуються докази, починається полювання на відьом. Угорській владі давно пора покласти край безглуздій антиукраїнській істерії».

Як прийнято в таких справах, МЗС України відреагувало дзеркально: двох дипломатів посольства Угорщини «попросили» передчасно повернутися на батьківщину.

Однак на цьому угорська сторона не зупинилася. Вже 20 травня 2025 року Державний секретар з питань публічної дипломатії та зв’язків із громадськістю Золтан Ковач заявив про те, що контррозвідка виявила чергових «українських шпигунів». Було названо їх імена: Роланд Цебер, «нелегальний співробітник української розвідки» (?), який налагодив зв’язки з опозиційними діячами, та Іштван Голло, якому висунуто звинувачення у шпигунстві. Чиновник стверджував, що перший «шпигун» начебто організовував зустрічі з політичними та військовими діячами, щоб «вплинути на позицію Угорщини щодо конфлікту в Україні». Через це йому ще у 2024 році заборонили в’їзд до країни. Другий «шпигун» намагався здобути розвідувальну інформацію у військовій та енергетичній сферах, що було необхідно для оборонних потреб України. За словами Золтана Ковача, діяльність згаданих осіб «відповідає класичній операції впливу, спрямованій на дискредитацію Угорщини на міжнародному рівні та тиск на уряд, щоб він змінив свою політику щодо України».

«Дружня розвідка» проти союзників по НАТО та ЄС

Якщо нинішня угорська влада не вважає Україну своєю союзницею та не хоче бачити її ані в європейських, ні в євроатлантичних структурах, то що ж змушує Угорщину шпигувати за своїми формальними союзниками?

У листопаді 2023 року стало відомо, що попри публічну близькість позицій словацького уряду на чолі з Робертом Фіцо та угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, Будапешт відряджав до Братислави офіцерів розвідки під дипломатичним прикриттям. Деякі з них обіймають високі посади як у посольстві Угорщини, так і в інших угорських представництвах у Братиславі. Зрозуміло, що висилати таких «дипломатів» Словаччина не хоче, аби не псувати відносини із сусідньою і нібито дружньою державою. Проте словацька влада висловила занепокоєність таємною зустріччю послів Угорщини та Росії (останній доти взагалі не спілкувався з дипломатами країни ЄС) та роллю угорської громади в Словаччині [7] в поширенні проросійської дезінформації.

Ймовірно, така поведінка Будапешта (не лише щодо сусідньої Словаччини) стала причиною того, що у травні 2024 року європейські країни, які входять до так званого Бернського клубу [8], обмежили обмін розвідувальними даними з Угорщиною і позбавили її ротаційного головування в цій організації.

У грудні 2024 року спільне журналістське розслідування видань Direkt36 і De Tijd встановило, що протягом 2015–2017 років угорські спецслужби проводили оперативно-технічні заходи (зовнішнє спостереження, контроль телефонних розмов, негласні обшуки номерів у готелях, завантаження інформації з ноутбуків) щодо співробітників Європейського офісу з боротьби з шахрайством. Ця структура свого часу перевіряла компанію з Угорщини, власник якої – зять прем’єр-міністра країни Віктора Орбана. Звісно, що представник Канцелярії глави уряду відкинув усі звинувачення, назвавши їх «фейковими новинами». Однак відомо, що раніше Угорщину вже звинувачували у зламі телефонів журналістів, активістів та опозиційних діячів. Окрім того, 2021 року угорський уряд визнав придбання ізраїльського шпигунського програмного забезпечення Pegasus.

А у жовтні 2025 року видання Politico повідомило, що протягом 2012–2018 років співробітники Постійного представництва Угорщини у Брюсселі намагалися вербувати чиновників Євросоюзу з розвідувальною метою. Крім того, угорський уряд придбав дуже престижну будівлю в центрі Брюсселя, прямо навпроти офісу прем’єр-міністра Бельгії, з якої теоретично можна було вести технічну розвідку.

Єврокомісія підтвердила, що проводить внутрішнє розслідування щодо цієї інформації у співпраці зі Службою державної безпеки Бельгії. Деякі євродепутати заявили, що тоді Комісія отримувала попередження, але чомусь не було вжито жодних заходів.

Політичний опонент Віктора Орбана, Петер Мадяр, який працював у Постійному представництві Угорщини при ЄС під керівництвом нинішнього єврокомісара Олівера Варгеї, звинуватив його в приховуванні цих фактів. Водночас згаданий вище Янош Лазар (нинішній міністр будівництва і транспорту) зазначив, що хоча не пам’ятає точних деталей, але його обов’язком на посаді куратора Інформаційного бюро був захист своєї країни. За словами високопосадовця, «якщо угорські розвідники й поїхали до Брюсселя, я б віддав їм шану, а не докоряв».

Угорщина-Росія: прагматична співпраця чи політична симпатія до диктаторського режиму?

Ставлення прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана до війни Росії проти України характеризується його наполяганням на мирних переговорах, уникненні конфронтації з Росією, скептицизмом щодо військової допомоги Україні та протидією вступу України до ЄС і НАТО. Він розглядає це збройне протистояння як «не свою війну», котра шкодить економіці Європи, і заявляє, що Угорщина готова виступати посередником для досягнення миру. Віктор Орбан також висловлював думку, що Україна «не є самостійною державою», що викликало критику з боку інших лідерів ЄС.

Така позиція влаштовує Москву, спецслужби якої почуваються у відносній безпеці у Будапешті. З початку повномасштабної агресії РФ проти України щонайменше 681 російський дипломат (більшість із яких — кадрові розвідники) був оголошений персоною нон ґрата у країнах Європи. Видворення проходили практично повсюдно. Винятком стала Угорщина — єдина країна ЄС, звідки не вислали жодного співробітника російських дипломатичних і консульських установ. Тому офіцери СЗР та ГРУ ГШ РФ можуть й надалі спокійно працювати на посадах прикриття у посольстві у Будапешті та Генеральному консульстві у Дебрецені, а також у Російському культурному центрі, торговому представництві, представництві МО РФ з організації та проведення військово-меморіальної роботи в Угорщині [9], не кажучи вже про апарат військових аташе. Оскільки керівництво СЗР РФ часто говорить про збереження традицій КДБ СРСР, то можна бути впевненим, що й серед духовенства Свято-Троїцької парафії РПЦ у Будапешті є випускники Академії зовнішньої розвідки імені Ю.В. Андропова.

Думається, що «статус найбільшого сприяння» у Москві має й посол Угорщини в РФ з 2018 року Норберт Конкой — випускник Московського державного інституту міжнародних відносин (1992), знаменитої «кузні кадрів» співробітників розвідки КДБ СРСР/СЗР РФ та оперативної бази для вербування агентури з числа іноземних студентів. Саме через нього у грудні 2024 року ФСБ передавала пропозицію Києву щодо обміну полоненими з Україною. Це сталося після розмови Володимира Путіна з Віктором Орбаном, який теж захотів виставити себе в ролі миротворця.

Москва не лише вдячна Будапешту за його фактичне «штрейкбрехерство» (хоча ціни на російський газ для Угорщини не знизила [10]), але й виступає його «адвокатом» у політичному протистоянні з Брюсселем. Так, у серпні 2025 року СЗР РФ звинуватила Єврокомісію у намірах «змінити режим у Будапешті» та привести до влади лідера опозиційної партії «Тиса» Петера Мадяра, головного суперника Віктора Орбана. Російська розвідка стверджує, що на його підтримку вже мобілізовані значні матеріальні, адміністративні, медійні і лобістські ресурси. Фінансові ресурси готові надати німецькі партійні фонди, низка норвезьких правозахисних ГО та Європейська народна партія. Крім того, в СЗР РФ не могли не вплутати до придуманого ними плану й Україну. Дослівно це було сформульовано так: «У кампанію демонтажу уряду Угорщини за наказом Брюсселя активно включився Київ, ображений за блокування Будапештом процесу євроінтеграції. При цьому режим Зеленського виконує найбруднішу роботу, зокрема з дестабілізації ситуації в Угорщині через можливості українських спецслужб та діаспори, яка там проживає». Як кажуть, додати нічого. Фахівці в Ясеневі постаралися у кращих традиціях проведення так званих акцій впливу КДБ СРСР, які на сучасному розвідувальному арго називаються заходами сприяння.

Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин

(Зображення згенеровані нейромережею)

Примітки:

[1] 1 січня 2011 року в Угорщині набув чинності закон, що полегшує угорцям-іноземцям отримання громадянства. Умови для цього були встановлені досить ліберальні: відсутність судимості, базове знання угорської мови та угорське походження. При цьому, досить, щоб хтось із найближчих родичів народився на території Закарпаття до 1920 року або у воєнний період (1938–1945).
[2] Угорщина офіційно не публікує загальну статистику про кількість виданих паспортів зарубіжним угорцям.
[3] Іредента — етнічна меншість, яка компактно проживає в державі, що межує з її історичною батьківщиною, а також політика, спрямована на возз’єднання цієї території з державою-батьківщиною. Це поняття відрізняється від етнічної діаспори, оскільки іредента зазвичай концентрується в прикордонних районах, тоді як діаспора розселена більш рівномірно і часто на значній відстані від батьківщини.
[4] Короткотривалий комуністичний режим в Угорщині в період з 21 березня по 6 серпня 1919 року. Республіка існувала за матеріальної підтримки Радянської Росії, а через радіотелеграф Володимир Ленін давав її лідеру Белі Куну рекомендації та прямі вказівки.
[5] Більш докладно на цю тему див.: Паливода В.О. Угорці Закарпаття: історичний аспект, сьогодення та перспективи. [Електронний ресурс]. Стратегічні пріоритети. — 2018. — № 1 (46). — С. 63–69. — Режим доступу // https://niss-priority.com/index.php/journal/article/view/21/20
[6] У 1996–2010 та у 2014–2018 роках Інформаційне бюро підпорядковувалося Канцелярії прем’єр-міністра. У 2010–2012 та 2018–2022 роках воно було підпорядковане МЗС. Таке підпорядкування (на кшталт британської МІ-6) полегшувало процес міжвідомчої взаємодії, вирішувало проблему виведення розвідників під дипломатичне прикриття, а також сприяло їхній зашифровці перед оточенням. У 2022 році Інформаційне бюро було підпорядковане главі Канцелярії прем’єр-міністра.
[7] За результатами офіційного перепису населення 2011 року, в Словаччині проживало майже 460 тисяч угорців, що становить 8,5 % від загальної кількості населення країни. Угорщина спеціальним законом надала можливість словацьким угорцям мати подвійне громадянство — як словацьке, так і угорське.
[8] Бернський клуб — організація для обміну розвідувальними даними між спецслужбами 28 держав ЄС, Норвегії та Швейцарії, названа на честь міста Берна (Швейцарія), де розташована її штаб-квартира. Існує з 1971 року і має характер неофіційного форуму співробітників спецслужб, де відбувається обмін даними, досвідом та думками, а також обговорення актуальних питань розвідувальної спільноти. Клуб не має секретаріату і не ухвалює жодних рішень, обов’язкових для виконання спецслужбами Євросоюзу.
[9] На території Угорщини налічується 829 радянських військових поховань періоду Другої світової війни, розташованих у всіх 19 областях країни та Будапешті.
[10] У 2022 році Угорщина платила за газ за однією з найвищих цін на континенті — на 43 % вище за середній по ЄС. Це частково пов’язано з підписанням урядом додаткових контрактів із «Газпромом» у період рекордно високих цін. З 2023 року середня ціна газу, що імпортується, в Угорщині на 2 % вища, ніж в інших країнах ЄС. Водночас такі країни, як Польща, Німеччина та Австрія, розірвавши зв’язки з російськими трубопроводами, наблизилися до середньої ціни ЄС або навіть впали нижче за неї, завдяки імпорту ЗПГ.