Москва і Тегеран як основа «вісі зла».
Співробітництво Росії та Ірану проти США і України

Щораз більший тиск США на Росію з вимогою припинити проти України війну змушує Москву об’єднувати довкола себе партнерів. Щоправда, дещо ускладнює такий об’єднавчий процес обіцяні Америкою і Європою вторинні санкції стосовно таких «союзників».

Росія в основному покладає свої надії на Іран, який і без того під санкціями. Він, до речі, окрім неї не має інших надійних партнерів. Тому погоджується на подальше тісне співробітництво з Росією. І не зважає навіть на те, що вона відмовилась допомогти після того, як його атакували Ізраїль і США.

Одним із основних напрямів такого співробітництва Москви з Тегераном є їх взаємодія у військовій та військово-технічній сферах, спрямована проти США і України, а також Азербайджану в Каспійському регіоні і на Кавказі.

Поглиблення такої співпраці підвищує потенціал Москви у війні проти України та дає змогу дотримуватися більш твердих позицій на переговорах.

Категоричні вимоги президента США Д. Трампа щодо Росії припинити війну проти України ставлять агресора у досить складне становище, оскільки згодом може зруйнуватися російська економіка, а за тим настане поразка у війні. На погляд багатьох експертів, наслідком цього, з високою ймовірністю, стане глибока соціально-політична криза в Росії, яка може призвести до падіння режиму Путіна і навіть до розпаду держави. У такій ситуації особливого значення для Кремля набуває збереження зав’язків з союзниками та партнерами як опорою у справі дотримання агресивного курсу. Актуальність даного питання визнав міністр закордонних справ РФ Лавров після того, як Д. Трамп скоротив т.зв. терміни ультиматуму Росії з 50 до 10–12 діб. І це дійсно так, оскільки єдине, на що сподівається Кремль, так це на «вісь зла», яка складається з самої Росії, Ірану і Північної Кореї за фактичної підтримка Китаю.

Однак, «вісь» не є якимось закостенілим монолітом, як це може здаватися на перший погляд. Погрози Д. Трампа запровадити вторинні санкції стосовно тих країн, які підтримують Росію, можуть знесилити саме її, принаймні відчутно знизити дієвість. Передусім мається на увазі можливе віддалення від неї Китаю. Той також опинився перед вибором: допомагати Росії чи ні? Адже в разі допомоги є ризик одночасно втратити США і Європу, як своїх основних торговельних партнерів.

Скоріш за все, Пекін не зважиться на пряму конфронтацію із Заходом через Росію, відмовиться від масового постачання їй продукції подвійного призначення. Звичайно, він може і далі робити це, прикриваючись Північною Кореєю. Але подібні вчинки не так просто приховати. Тому загроза вторинних санкцій проти Китаю, як кажуть, матиме місце, залишаючись відчутним стримуючим чинником. Отож Китай все ж може скоротити допомогу Росії, утримуватиме від цього КНДР, яка вважається його прямим сателітом.

Так що з усієї «вісі зла» партнером Росії може залишитися лише Ісламська Республіка Іран (ІРІ), яка і так перебуває під санкціями і не має інших покровителів, окрім неї, тобто, Росії На щастя для РФ, Іран її не покинув, незважаючи на те, що не був нею підтриманий в той момент, коли в червні поточного року його атакували Ізраїль та США. Лідери обох країн підтвердили подальший розвиток своїх стратегічних відносин, що обґрунтовується необхідністю об’єднати зусилля для реалізації спільних інтересів. Головним із таких відверто називається протидія Заходу на глобальному рівні, а також на Близькому Сході, у Каспійському регіоні та на Кавказі. Саме в цьому, так би мовити, ключі надається підтримка Іраном Росії у російсько-українській війні. Зі свого боку, Москва передає Ірану необхідні йому військові технології та, з високою ймовірністю, допомагає йому у справі створення ядерної та ракетної зброї. Від передачі самих ядерних боєзарядів Росія, скоріш за все, утримується, однак сама така можливість вже становить для Заходу загрозу.

Словом, Москва і Тегеран не проти активно взаємодіяти у військовій сфері. Це підтверджують їх спільні дії проти супротивників режиму Б. Асада в Сирії, а також дії з підтримки нападів ісламістів на Ізраїль і військові бази США в Іраку. А з початком російсько-української війни Іран почав постачати Росії безпілотні літальні апарати, снаряди, вибухівку, інші вироби військового призначення. Відбуваються також спільні військові навчання. В травні ц.р. такі дії сторін закріплено окремою угодою.

Росія і Іран зацікавлені розвивати двостороннє торговельно-економічне співробітництво. Основними у російському експорті в Іран є продовольчі товари, машини, обладнання, транспортні засоби, деревина та хімічна продукція. Іранський експорт до Росії включає фрукти, овочі, молочну продукцію та морепродукти. Станом на початок 2025 року товарообіг між Росією та Іраном досяг 1,9 млрд дол.

Водночас сторони реалізують низку спільних проєктів у нафтогазовій галузі та атомній енергетиці. Зокрема, Росія постачає до Ірану природний газ та планує збільшити обсяги його експорту до 55 млрд куб. м за рік, що приблизно дорівнює потужності газопроводу «Північний потік-1». Крім того, російські компанії беруть участь у розробці семи іранських нафтових родовищ. Загальна вартість контракту становить 4 млрд дол. Планується також участь Росії у будівництві нової іранської атомної станції.

Ще одним ключовим аспектом співпраці Москви та Тегерану є спільна участь у розвитку транспортного коридору «Північ-Південь», яким забезпечується короткий та ефективний торговельний маршрут між Росією та Індією через Азербайджан та Іран. В рамках таких планів за фінансової підтримки Росії будується залізниця Астара (Азербайджан)-Казвін (Іран). Поряд з цим розширюється морське сполучення через Каспійське море.

Потужним, так би мовити, стимулом у зміцненні зв’язків між Росією та Іраном виступають санкції, запроваджені щодо них США та ЄС. У такій ситуації Росія та Іран нарощують обсяги взаємної торгівлі і переходять на розрахунки у національних валютах, що дає змогу знижувати залежність від західних товарів та фінансових систем. З цією ж метою створюється власна платіжна інфраструктура.

За таких наведених обставин досить показовими є публікації іранських ЗМІ, де виправдовується відмова Росії надати допомогу Ірану у відбитті удару Ізраїлю та США. По суті, повторюються аргументи російської пропаганди про відсутність відповідних положень у Договорі про всеохоплююче стратегічне партнерство між Росією та Іраном, який вони підписали в січні 2025 року. Крім того, самій Росії бракує засобів ППО, які могла б передати Ірану. Тим самим нівелюється негативне враження іранського суспільства від вчинків Росії, яка фактично покинула Іран напризволяще у згаданій вище ситуації. Водночас формується думка про необхідність продовжувати співробітництво між Росією та Іраном за всіма зі згаданих напрямів. Зокрема, в такому плані активно коментувались спільні військово-морські навчання двох країн CASAREX-2025 (Combined Aid and Rescue Exercise 2025), що проводилися 21-23 липня поточного року у Каспійському морі. Навчання вже обговорювались в українських мас-медіа, але вони потребують окремої уваги, бо яскраво свідчать про збереження тісних російсько-іранських зв’язків у військовій та військово-технічній сферах. Ба більше, його висвітлення у засобах масової інформації було неповним, тобто, без глибокого системного аналізу. Отож розглянемо все більш детально.

 Так, до навчання CASAREX-2025 залучались сили та засоби Каспійської флотилії ВМФ Росії, Північного флоту ВМС Збройних сил Ірану, ВМС Корпусу стражів ісламської революції ІРІ (КСІР — це щось на кшталт військ КДБ колишнього СРСР) та іранської морської поліції. Крім того, на навчанні були присутні спостерігачі із прикаспійських країн та низки інших держав, зокрема, Китаю. Згідно з офіційними повідомленнями військових відомств Росії та Ірану, навчання мали пошуково-рятувальну спрямованість і проводились з метою підвищити рівень морської безпеки та посилити взаємодію ВМС прикаспійських країн. Організатором навчання виступали ВМС Ірану, а його гасло — «разом за безпечне та надійне Каспійське море».

Зовні навчання дійсно відповідало заявленим цілям. Зокрема, виконувалися пошук та надання допомоги аварійному судну, вдосконалювалися питання безпеки судноплавства, в тому числі проведення конвоїв, протидії можливим нападам на судна, виявлення і ліквідація мін на морських шляхах.

Однак дещо з заходів, які вживались під час навчання, виходили за межі таких операцій. Окрім згаданих завдань, відпрацьовувались питання щодо: виконання ударів по морських і берегових цілях у вигляді реальних артилерійських стрільб на умовних пусків ракет; бойового застосування БПЛА; протиповітряної оборони; дій морського спецназу із захоплення суден; налагодження радіоперешкод. Крім того, в іранських ЗМІ, у контексті навчання, згадувалось про «наступальні операції».

Досить своєрідним був склад учасників навчання. Так, від Росії залучалось рятувальне судно (буксир) SB 738 Rosb та підрозділ морського спецназу (можливо, були також і інші кораблі та судна, однаку доступних джерелах вони не згадуються). Іран також представив два буксири «Хараз» та «Ензелі» та судна морської поліції «Хейдар» і портової адміністрації «Пак Бум», які можна вважати, що можуть мати відношення до рятувальних операцій. Разом з тим залучались ракетний фрегат «Сепар», корвет «Дершарш» та ракетні катери «Пейкан» і «Джошан» від ВМС Ірану, які є суто бойовими та, навіть більше – ударними засобами.

І ще, як вже згадувалось у статті «Ще раз про другий фронт для Росії. Війна на Кавказі набуває реальності», з проведенням CASAREX-2025 співпало навчання «Липневий шторм» ВМФ Росії, під час якого моделювалися великомасштабні військово-морські операції. Від Каспійської флотилії ВМФ РФ до нього залучались корабельна ударна група у складі ракетного корабля «Дагестан» та малі ракетні кораблі «Туча», «Амур» і «Углич», а також дивізіон берегового ракетного комплексу «Бал». Тобто, такий же склад бойових кораблів, які від ВМС Ірану брали участь у навчанні CASAREX-2025.

На погляд західних експертів, все це свідчить про більш широкий характер навчання CASAREX-2025, яке мало як суто заявлені, так і воєнно-політичні цілі. Основними з яких називались:

• підтвердження єдності Росії та Ірану і стратегічного партнерства між ними, незважаючи на окремі проблемні моменти у їх відносинах;
• демонстрація сили в регіоні та готовності до її застосування для досягнення своїх цілей;
• зміцнення позицій РФ та ІРІ в Каспійському регіоні та посилення контролю над ним у спосіб демонстрації здатності проводити спільні військові операції у його межах;
• поглиблення військового співробітництва між Росією та Іраном і консолідація їх військово-морської присутності в Каспійському морі;
• відпрацювання питань захисту транспортного коридору «Північ-Південь»;
• недопущення перегляду нинішніх принципів розподілу Каспійського моря, які в найбільшій мірі відповідають інтересам Росії та Ірану.

Окремою метою навчання могло бути також застереження Азербайджану про неприпустимість його виступів проти Росії та Ірану, а також підтримки ним Ізраїлю і США.

Так, навчання відбувалися на фоні поточного загострення відносин між Росією та Азербайджаном, яке набуває характеру конфронтації сторін з елементами демонстрації військової сили. Більш детально про це було сказано у одній з попередніх згаданих вище статей. До неї можна додати лише факт розгляду Азербайджаном та Туреччиною планів розміщення турецької військової бази на азербайджанській території, що є відкритим викликом для Росії. А після атаки Ізраїлю та США на Іран погіршились його відносини з Азербайджаном. Зокрема, Тегеран звинуватив Баку у тому, що те надавало свої авіаційні бази іранським супротивникам.

За оцінками аналітиків, спільні дії Росії та Ірану дійсно ускладнюють положення Азербайджану, змушують його маневрувати між економічною залежністю від них і прагненням до поглиблення відносин з Туреччиною та США. Втім, Азербайджан у протидії РФ і ІРІ об’єднує свої зусилля з Казахстаном, у якого також є протиріччя з ними. Так, плануються спільні навчання їх військово-морських сил.

Щодо воєнно-політичних цілей вищезгаданих навчань, то їх фактично підтвердив командувач ВМФ Росії адмірал О. Моісеєв, який був там присутній. За його словами, російські кораблі прибули до іранських берегів для того, щоб зміцнити військово-морську потужність Ірану та Росії.

Таким чином, не зважаючи на проблеми, що виникли у відносинах Росії з Іраном, ці країни і далі активно співпрацюють за всіма напрямами у політичній, економічній та військовій сферах. Причина очевидна: спільні інтереси сторін, які перевершують все інше. Тим самим зберігається «вісь зла», до якої входять Росія, Іран та Північна Корея. Як наслідок, за підтримки Китаю, така вісь і надалі зможе протистояти Заходу, створюючи загрозу демократичному світу. До слова, це сприятиме зміцненню інших тоталітарних режимів.

У ситуації, що склалася, Росія має можливість покладатися на допомогу Ірану та Північної Кореї у її війні проти України. Що дає їй змогу займати більш жорсткі позиції на переговорах зі США та Україною.

В той же час, діяльність Росії та Ірану в Каспійському регіоні призводить до посилення суперечностей між ними та Азербайджаном і Казахстаном. Якщо напруженість в регіоні зберігатиметься, то можуть виникнути різноманітні сутички, в тому числі із застосуванням зброї, що підвищує ймовірність виникнення другого фронту для Російської Федерації.

 Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політки

(Зображення згенеровано нейромережею)