Розвідувальне протистояння США та Китаю: контури мультидоменної війни
Війна розвідувальних служб між Сполученими Штатами та Китаєм перестала бути винятковою сферою таємних агентів, підслуховувань і викрадених документів та у 2026 році увійшла у фазу, яка суттєво відрізняється від класичної моделі шпигунства, відомої з часів Холодної війни. Сучасна війна розвідувальних служб має мультидоменний [1] характер: вона охоплює людей, дані, алгоритми, супутники, кабелі, критичну інфраструктуру, лабораторії штучного інтелекту (ШІ), ланцюги постачання, підводні човни, космічний простір та інформаційні наративи. На кону вже не лише здобуття інформації, а здатність передбачати, порушувати і обмежувати дії противника ще до початку відкритої кризи.
Розвідувальний конфлікт між США та Китаєм змістився від прихованих операцій до відкритої технологічної конфронтації, в якій Вашингтон намагається поєднати класичні агентурні джерела з перевагою у кіберпросторі, ШІ та технічній розвідці. Це збігається з офіційними оцінками американського розвідувального співтовариства та низкою розкритих у 2026 році шпигунських справ (зокрема у сфері кібербезпеки).
Вербувальний наступ ЦРУ на китайських громадян
Найпомітнішим символом цієї зміни є вербувальний наступ ЦРУ на китайських громадян (насамперед військових). Так, у лютому 2026 року американська розвідувальна служба опублікувала матеріал мандаринською мовою [2], головним героєм якого був вигаданий розчарований китайський офіцер середньої ланки. Згаданий матеріал мав заохотити осіб із доступом до секретної інформації вийти на безпечний контакт із ЦРУ. Це стало продовженням попередньої кампанії, спрямованої на партійну номенклатуру, та означало, що ЦРУ намагається відновити свої агентурні можливості в Китаї, особливо після втрати частини джерел у попередньому десятилітті [3]. Здебільшого кампанія була націлена на осіб, розчарованих чистками і корупцією в Народно-визвольній армії Китаю (НВАК) [4]. Американська розвідка намагається використати внутрішнє напруження в китайському владному апараті: страх перед антикорупційними заходами, невпевненість військової еліти та відчуття загрози серед службовців із доступом до чутливої інформації. З іншого боку, це копія подібних кампаній, спрямованих на росіян [5].
Китай сприйняв цю кампанію як прямий контррозвідувальний виклик. З їхньої точки зору публічні інструкції ЦРУ щодо способів контакту з американською розвідкою — це не просто пропаганда, а спроба системного стимулювання нелояльності в державному і військовому апараті. Це пояснює, чому китайська реакція має не лише дипломатичний, а й внутрішній характер: посилюються кампанії з попередження про іноземну інфільтрацію, загострюється контроль над чиновниками, а суспільству нагадують, що контакт із іноземними службами може розглядатися як державна зрада. Отже, класична розвідувальна гра переноситься у публічний і інформаційний простір.
Кіберпростір як другий стовп протистояння
Другим стовпом цієї конфронтації є кіберпростір. Офіційний звіт Управління директора національної розвідки (УДНР) описує Китай як найактивнішу і найбільш настійливу кіберзагрозу для американських урядових мереж, приватних структур і критичної інфраструктури. Документ підкреслює, що кіберактори з Китаю, Росії, Ірану, Північної Кореї та групи програм-вимагачів продовжуватимуть дії проти мереж США, і деякі з них можуть готуватися не лише до крадіжки інформації, а й до порушення роботи інфраструктури у разі кризи. Це означає якісну зміну, оскільки традиційно кібероперації часто розглядалися як цифрова форма шпигунства: злом, завантаження даних, утримання доступу, аналіз документів. Натомість зараз все частіше йдеться про так зване «pre-positioning» — попереднє розміщення доступу в системах супротивника, щоб у разі конфлікту паралізувати комунікації, транспорт, енергетику, управління або військову логістику. У разі можливої кризи навколо Тайваню це матиме особливе значення, оскільки кібератаки можуть ускладнити військову реакцію США, порушити ланцюги постачання і підвищити політичні витрати втручання.
Прикладом такої логіки є справа групи Salt Typhoon. Ця китайська хакерська група отримала доступ до систем електронної пошти співробітників комітетів Палати представників США, які займаються, зокрема, Китаєм, зовнішньою політикою, розвідкою та збройними силами. Така операція не служить лише отриманню окремих документів. Вона дозволяє створити карту процесу прийняття рішень: хто готує законопроєкти, хто впливає на політику щодо Тайваню, хто має доступ до секретної інформації, які санкції розглядаються, і де є слабкі місця американської політичної системи.
ШІ як інструмент наступальних операцій
Третім напрямком є ШІ. У 2026 році ШІ став не лише економічною технологією, а й предметом розвідувального суперництва. «Уряд США має інформацію, що іноземні суб’єкти, насамперед з Китаю, беруть участь у цілеспрямованих промислових кампаніях, спрямованих на розробку американських систем штучного інтелекту», — написав у соцмережах директор Бюро наукової та технологічної політики Білого дому Майкл Кратсіос. Це стосувалося, зокрема, використання тисяч посередницьких акаунтів, технік обходу захисту та так званої дистиляції моделей — спроб захоплення здатностей більших моделей ШІ шляхом навчання менших систем на їхніх відповідях. Водночас Google Threat Intelligence Group 11 травня повідомила, що хакери вперше використали ШІ для виявлення раніше невідомої вразливості та створення експлойта [6]. Google вважає, що це може бути лише початком ширшого використання ШІ кіберзлочинцями та державними акторами, включно з групами, пов’язаними з Китаєм, Росією та Північною Кореєю. Це означає, що ШІ вже є не лише об’єктом технологічної крадіжки, а й інструментом проведення наступальних операцій. Цей аспект показує, що у війні розвідувальних служб межа між шпигунством, технологічною конкуренцією і регулюванням ринку починає розмиватися. Для США передові моделі ШІ є стратегічним ресурсом, порівнянним із технологіями напівпровідників, криптографією чи супутниковою розвідкою. Для Китаю доступ до цих технологій — умова збереження темпів модернізації економіки, армії та системи безпеки. Тому суперечка щодо ШІ — це не лише конфлікт технологічних компаній, а частина ширшої боротьби за те, хто швидше аналізуватиме розвідувальні дані, автоматизуватиме розвідку, виявлятиме аномалії, підтримуватиме кібероперації і моделюватиме сценарії конфліктів.
Класична контррозвідка і військове шпигунство
Четвертим виміром цього суперництва є класична контррозвідка і військове шпигунство на території США. Як повідомляло Міністерство юстиції, колишній моряк ВМС США Цзіньчао Вей (відомий також як Патрік Вей) у січні 2026 року був засуджений до шістнадцяти з половиною років ув’язнення за шпигунство на користь Китаю. З матеріалів справи випливає, що він передавав офіцеру китайської розвідки інформацію про обороноздатність, зокрема дані, пов’язані з універсальним десантним кораблем USS Essex. Також повідомлялося, що мер міста Аркадія в Каліфорнії Айлін Ван була звинувачена як агент іноземного уряду; за судовими документами вона співпрацювала з особами, які діяли за вказівками представників КНР і просували інтереси Пекіна [7]. Це важливо, бо демонструє локальний політико-інформаційний вимір китайських операцій впливу у США — не лише кібератаки чи крадіжку технологій, а й спроби впливати на місцеві спільноти та діаспору. Це має більше значення, ніж поодинокий випадок зради, і демонструє, що Китай не відмовляється від класичного вербування агентури, навіть якщо одночасно розвиває передові кібероперації і розвідувальні технології. Навпаки, сучасна розвідувальна війна полягає у поєднанні методів. Агентурне джерело може надати контекст, який неможливо отримати з технічних даних. Кібероперація може підтвердити інформацію від агента. Супутникові дані можуть показати рух кораблів, але людина може пояснити процедури, слабкі місця, графіки і моральний стан. Тому HUMINT [8] не зникає, а інтегрується у ширшу екосистему даних.
Космічна сфера стає все більш спірною
П’ятою ареною протистояння є космос. У звіті УДНР зазначається, що космічна сфера стає дедалі більш спірною, оскільки Китай та Росія розробляють протисупутникові можливості, спрямовані на те, щоб кинути виклик домінуванню США. У документі також попереджається, що порушення роботи супутникових послуг може стати регулярним елементом міждержавних криз, а ризик кібератак на супутниковий зв’язок зростає зі зростанням залежності світу від цифрових систем. Тому сектор комерційних супутників стає особливо важливим. Національне управління рекогносцировки [9], яке відповідає за проєктування, створення, запуск та експлуатацію розвідувальних супутників федерального уряду (надаючи розвідувальні дані, серед інших, Агентству національної безпеки для радіоелектронної розвідки (SIGINT) [10], Національному агентству геопросторової розвідки для розвідки зображень (IMINT) [11] та DIA для вимірювальної та сигнатурної розвідки (MASINT) [12], підписало нові контракти з постачальниками комерційних супутникових даних. Це демонструє, що перевага розвідки більше не залежить виключно від секретних державних супутників. Здатність швидко інтегрувати електрооптичні, радіолокаційні, радіочастотні та інші дані, отримані приватними компаніями, відіграє дедалі важливішу роль.
Морська та підводна конкуренція
Шостою сферою є морська та підводна конкуренція. Китайські дослідницькі підрозділи проводять масштабне картографування морського дна в стратегічних регіонах Тихого океану, Індійського океану та Арктики. Офіційно деякі з цих видів діяльності мають науковий або економічний характер, але батиметричні (інформація про рельєф) та океанографічні дані мають пряме військове застосування: вони допомагають підводним човнам у навігації, маскуванні, плануванні маршрутів та униканні виявлення. Цей морський вимір конкуренції часто менш помітний, ніж кібератаки чи суперечка щодо ШІ, але він може мати вирішальне значення у разі кризи навколо Тайваню, Гуаму, Південно-Китайського моря або шляхів постачання в Тихому океані. Ті, хто краще знає підводне середовище, можуть легше приховати власні кораблі та виявити ворожі судна. Отже, океанографія стає частиною військової розвідки, а цивільні морські дослідження можуть використовуватися як елемент китайської стратегії об’єднання цивільних і військових засобів.
Ядерна конкуренція
Сьомим елементом є ядерна конкуренція. Згідно зі звітом УДНР, Пекін розглядає модернізацію ядерної зброї як вирішальну частину своєї стратегічної конкуренції зі Сполученими Штатами. Щомісячний журнал Arms Control Today повідомляє про звинувачення США проти Китаю щодо секретного ядерного випробування та підготовки до подальших випробувань ядерної зброї малої потужності. Китай офіційно заперечує звинувачення, а справа стосується оцінок розвідувальних даних, які за своєю природою частково засекречені.
Розвідувальне значення війни в Ірані
Це суперництво посилюється війною з Іраном, яка у 2026 році стала додатковою зоною непрямої напруженості між Вашингтоном і Пекіном. Конфлікт навколо Ірану призвів до серйозної напруженості в Перській затоці, проблем навколо Ормузької протоки та посилення тиску на енергетичні ринки. У цій ситуації Китай, як основний одержувач іранської нафти, став центром американських дипломатичних та розвідувальних розрахунків. Війна з Іраном має розвідувальне значення з кількох причин.
США повинні стежити за тим, чи надає Китай військову, технологічну чи логістичну підтримку Ірану. Пекін, зі свого боку, спостерігає за тим, як армія та розвідка США справляються з регіональним конфліктом, який може відвернути увагу від Індо-Тихоокеанського регіону. Війна з Іраном створює для Китаю можливість перевірити межі американської рішучості: чи може Вашингтон одночасно стримувати Китай, підтримувати союзників в Азії, чинити тиск на Іран й зберігати внутрішню єдність.
З цієї причини повідомлення про потенційні постачання китайської зброї Ірану є вагомими. За оцінками американської розвідки, Китай готує поставки систем протиповітряної оборони до Ірану, включно з переносними зенітними системами (ПЗРК), ймовірно, використовуючи треті країни як посередників. Якби така інформація підтвердилася, це означало б, що війна з Іраном стала не лише регіональним конфліктом, а й випробуванням готовності Китаю опосередковано обмежувати оперативну свободу США та Ізраїлю. Це не означає, що Китай автоматично стає повноцінним союзником Ірану у війні зі США. Як зазначає американський Інститут Брукінгса, підхід Китаю до війни в Ірані є обережним і підпорядкованим ширшим інтересам Пекіна, зокрема відносинам із США та енергетичній стабільності. Автори аналізу наголошують, що Китай не слід розглядати як явного бенефіціара війни, оскільки конфлікт створює як можливості, так і ризики для Пекіна.
Натомість британський аналітичний центр Chatham House зазначає, що Китай навряд чи замінить США як основного гаранта безпеки в Перській затоці, але він може використати кризу для розширення своєї дипломатичної ролі та нарощування впливу в новій регіональній архітектурі. Це важлива відмінність: Пекіну не потрібно безпосередньо втручатися у військові дії, щоб отримати вигоду від послаблення довіри до США, виснаження американських союзників та пошуку країнами Перської затоки альтернативних каналів безпеки.
Висновок
Отже, розвідувальна війна між США та Китаєм, що триває у 2026 році, є не окремим театром військових дій, а ядром усієї стратегічної конкуренції. Агентурна розвідка, кібероперації, боротьба за ШІ, супутникова розвідка, підводне спостереження, ядерна конкуренція та моніторинг іранського конфлікту не є окремими явищами. Вони утворюють єдину систему, в якій будь-яка інформація може стати перевагою, будь-яка вразливість — інструментом тиску, а будь-яка технологія — інструментом розвідки. З цієї причини класичне питання «хто за ким шпигує?» сьогодні є недостатнім. Більш актуальним питанням є: яка країна найшвидше об’єднає агентурні та супутникові дані, мережі, алгоритми, сенсори та ланцюги поставок в єдину оперативну картину? Саме ця здатність, а не лише кількість агентів чи хакерів, визначає сучасну перевагу у розвідці. У суперництві між США та Китаєм розвідка більше не є допоміжним елементом політики. Вона стала для наддержав одним із головних інструментів її проведення політики.
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
Примітки:
[1] Мультидоменна операція у військовій справі це означає ведення бойових дій одночасно у кількох «доменах»: на суші, на морі, у повітрі, у космосі та кіберпросторі. Вона передбачає миттєвий обмін розвідувальними даними та злагоджену координацію всіх родів військ для отримання переваги.
[2] Мандаринська мова (або північнокитайська) — найбільша та найпоширеніша група діалектів китайської мови, що слугує основою для офіційної мови КНР (путунхуа). Нею спілкується понад 1,3 мільярда осіб. Назва походить від європейського терміна «мандарин», яким раніше називали чиновників у Китаї.
[3] У період з 2010 до 2012 року спецслужби КНР викрили від 18 до 30 агентів ЦРУ, ліквідувавши у такий спосіб практично всю агентурну мережу, що вибудовувалась десятиліттями. За даними авторитетних американських видань, таких як The New York Times і Foreign Policy, цей провал став однією з найбільших невдач американської розвідки в сучасній історії.
[4] Кадрові чистки у НВАК, ініційовані Сі Цзіньпіном, стали найбільш масштабними за останні десятиліття. Відсторонено від посад, заарештовано або знаходяться під слідством десятки генералів, включно з колишніми міністрами оборони та ключовими членами Центральної військової ради КНР.
[5] ЦРУ проводить активну онлайн-кампанію з вербування російських громадян, які мають доступ до цінної інформації та незадоволені режимом або війною в Україні. Кампанія супроводжується професійно створеними роликами, що апелюють до патріотизму, «вічних цінностей» та втоми від корупції й несправедливості в Росії. У відео не фокусуються на постаті Володимира Путіна, а радше на можливості «зробити правильний вибір».
[6] Експлойт — фрагмент програмного коду, спеціальний інструмент або послідовність команд, які використовують недоліки чи помилки в безпеці програмного забезпечення. Головна мета — проникнути в систему або порушити її роботу.
[7] Айлін Ван обіймала посаду мера у лютому-травні 2026 року, але змушена була піти у відставку, визнавши себе винною в діяльності як іноземного агента КНР. Закон США «Про реєстрацію іноземних агентів» не забороняє лобіювання іноземних інтересів, проте накладає зобов’язання щодо реєстрації в Міністерстві юстиції, розкриття своїх контактів, діяльності та пов’язаної з нею фінансової компенсації.
[8] HUMINT — скорочення від Human Intelligence. Агентурна розвідка — метод збору інформації шляхом прямого контакту з людьми, які є першоджерелом, замість використання технічних засобів.
[9] Національне управління рекогносцировки підпорядковане Міністерству оборони США і входить до складу так званої «великої п’ятірки» розвідувальних служб США (поряд із ЦРУ, Агентством національної безпеки, Розвідувальним управлінням МО і Національним управлінням геопросторової розвідки).
[10] SIGINT — скорочення від Signals Intelligence. У військовій справі та розвідці — радіоелектронна розвідка.
[11] IMINT — скорочення від Imagery Intelligence, видова (або візуальна) розвідка, яка передбачає збір, аналіз і дешифрування інформації про об’єкти на основі фото- та відеозображень. Це один із ключових напрямів технічної розвідки, який активно використовується як у військовій справі, так і в OSINT-розслідуваннях.
[12] MASINT — скорочення від Measurement and signature intelligence. Технічна галузь збору розвідувальних даних, яка служить для виявлення, відстеження, ідентифікації або опису відмінних характеристик (сигнатур) фіксованих або динамічних цільових джерел. Це часто включає радіолокаційну розвідку, акустичну розвідку, ядерну розвідку, а також хімічну та біологічну розвідку.
