Як підвищення світових цін на нафту позначається на війні Росії проти України
Військова операція США та Ізраїлю стосовно Ірану спричиняє зростання світових цін на нафту. Таким чином у Москви з’являються нові можливості для того, щоб продовжувати свою агресію проти України;
однак Росія не зможе домогтися відчутних успіхів на фронті, оскільки збільшення її нафтогазових доходів відносно обмежене і тимчасове;
на сьогоднішній день США разом з країнами G7 активно вживають заходів зі стабілізації світового нафтового ринку, що має позитивні наслідки;
максимум до осені США і Ізраїль можуть досягти своїх цілей стосовно Ірану та розблокувати Ормузьку протоку, а також відновити постачання іранської нафти на світовий ринок.
Події на Близькому Сході та їх наслідки відчутно впливають на ситуацію довкола війни Росії проти України. Наразі в центрі уваги світової спільноти знаходиться в першу чергу зростання ціни на нафту, що позначається на більшості країн та негативно впливає на глобальну економіку. А ось щодо Росії, то вона перетворюється із агресора, який напав на Україну, мало не на «рятівника» світу від енергетичної кризи. Принаймні, таке враження намагається нав’язувати російська пропаганда. Хоча, США вже дійсно зважають на неї при усуненні проблем на світовому нафтовому ринку. Так, Вашингтон зняв з Росії частину санкцій, а саме — дав дозвіл Індії на закупівлю російської нафти. Про те, що варто повертатися до закупівлі російських енергоносіїв, починають казати і в Європі. Причому, це стосується не тільки Угорщини чи Словаччини, до них дослухаються представники деяких інших європейських країн.
Все це зміцнює міжнародні позиції Росії, допомагає покращувати і стан її економіки і можливості щодо продовження війни проти України.
Так, в політичному плані у Росії з’являється можливість вийти з-під міжнародної ізоляції західних країн. Ба більше, може повторитися ситуація 2009 року, коли США та Європа взялися «перезавантажувати» відносини з Росією, що погіршилися через російський напад на Грузію в серпні 2008 року. Тоді це пояснювалося «необхідністю об’єднати зусилля для спільної протидії фінансово-економічній кризі у світі». А фактично так пожертвували Грузією.
У тому випадку, якщо США разом з Європою знову оберуть такий принцип, то вони можуть ще й підтримати вимоги Москви до України з питань припинення російсько-української війни, та ще й знайти підстави для відновлення повноцінного співробітництва з Росією. Тобто, замість того, щоб допомагати Україні, Америка і Європа будуть примушувати її до капітуляції та заблокують процес її європейської і євроатлантичної інтеграції.
В економічній сфері Росія матиме можливість збільшити свої нафтогазові доходи, якими забезпечується основна частина її державного бюджету. Це дасть Москві змогу не лише загальмувати фінансово-економічну кризи в країні, але і забезпечити позитивну динаміку роботи російської економіки. Це питання особливо актуальне для Росії в зв’язку з тим, що її економіка переходить від стагнації у 2025 році до рецесії з початку 2026 року. Так, якщо порівнювати з січнем минулого року, то у січні ц.р. року ВВП РФ впав на 2%. А обсяги виробництва промислової продукції скоротились на близько 5%.
З огляду на таке, російські економісти дійшли висновку, що може бути висока ймовірність обвалу фінансово-економічної системи країни вже влітку поточного року. Зараз такі перспективи відкладаються.
Щодо військової теми, то Москва зможе посилити свій потенціал у війні з Україною, що триває, і активізувати бойові дії, адже стан справ російської економіки дасть змогу забезпечувати матеріальні та фінансові потреби війни. В той же час, як вже згадувалося, США і Європа можуть зменшити, а то і зовсім припинити надання своєї допомоги Україні. Як наслідок, Росія вийде зі свого теперішнього стратегічного тупику на фронті і буде мати там повну ініціативу. Вона скористається цим обов’язково, адже прагне прорвати нашу оборону та досягти відчутних успіхів у війні. Тобто, домогтися того, що донині обмежувалось економічними проблемами країни.
Змальована перспектива може бути найкращим для Росії та найгіршим для України варіантом розвитку подій. Насправді, все буде залежати від успіхів США та Ізраїлю у війні проти Ірану. Зокрема, можливі три наступні основні сценарії.
Перший — США і Ізраїль до кінця березня поточного року переможуть Іран. Наразі, це обіцяє президент США Д. Трамп. За його заявою, «війна з Іраном близька до завершення, оскільки Тегеран не має чим чинити опір. У нього не залишилось ні флоту, ні зв’язку, ні військово-повітряних сил». Виходячи із зазначеного, Д. Трамп висловив впевненість, що стрибок цін на нафту явище короткострокове.
На заяву президента США негайно відреагував ринок. Ціни на нафту, які перевищили 115 дол. за барель, зменшилися до близько 90 дол. Даний факт підтвердив здебільше спекулятивний характер зростання нафтових цін. Тим не менш, США та їх партнери вживають заходів для того, щоб стабілізувати світовий нафтовий ринок. Зокрема, країни-члени великої Сімки домовилися розконсервувати свої стратегічні запаси нафти.
Скоріш за все, ціна на нафту поки що залишатиметься на такому рівні з його періодичним зростанням та поверненням назад. А після того, як США та Ізраїль досягнуть бажаного, припиняться бойові дії і відкриється Ормузька протока, то ціна знизиться до довоєнного рівня. Згодом, після повернення на ринок іранської нафти, світові ціни на неї впадуть ще відчутніше. Орієнтовним показником є 50 дол. за барель, що оптимально для США та американських нафтових компаній.
Як наслідок, Росія зможе збільшити свої нафтогазові доходи на 70-80% і навіть перевищити цей рівень, бо Європа відновить імпорт російської нафти. Але це триватиме не більше одного-двох місяців. Потім ситуація для Росії стане ще гіршою, ніж вона була до початку війни на Близькому Сході. Так, США візьмуть під контроль іранську нафту і зможуть маніпулювати цінами на світовому енергетичному ринку. Тому Росія лише тимчасово покращить стан своєї економіки, чи то зможе відсунути її крах з літа до осені поточного року. Стільки ж вона буде здатна продовжувати війну проти України з нинішнім рівнем інтенсивності.
Другий — військова операція США та Ізраїлю проти Ірану затягнеться до осені. Коли це стане зрозумілим, тобто, в квітні-травні поточного року ціни на нафту стрімко підуть вгору і можуть навіть досягти 150-200 дол. за барель. Однак, тут включаться механізми зниження нафтових цін, оскільки її надвисока вартість не вигідна навіть країнам-видобувникам вуглеводнів. Так, надмірне підвищення ціни на нафту стане стимулом для розвитку альтернативних видів енергетики, що зменшить попит на неї.
Зокрема, країни-члени G7 і далі постачатимуть на ринок нафту зі своїх стратегічних резервів. Крім того, США та країни ОПЕК збільшать обсяги видобутку нафти. Стане економічно вигідним також відновлення розробки сланцевих родовищ вуглеводнів. Можливо, розпочнеться видобуток нафти і у Канаді, у якої є запаси і яка утримується від видобутку з екологічних міркувань. І, нарешті, будуть задіяні нинішні нафтопроводи з країн Близького Сходу до Червоного моря в обхід Ормузької протоки, а також розпочнеться спорудження нових.
За прогнозами економістів, такі заходи пригальмують зростання цін на нафту, яка стабілізується на рівні близько 100 дол. за барель. А після можливого завершення війни восени поточного року та виходу на ринок іранської нафти ціна на неї впаде до близько 50 дол. Тим самим Росія матиме більші, ніж у першому варіанті можливості для наповнення свого державного бюджету та для продовження війни проти України. Принаймні, до середини наступного року.
Третій — бойові дії США та Ізраїлю проти Ірану триватимуть понад рік, затягуючись на невизначений час. Світові ціни на нафту зберігатимуться на рівні близько 100 дол. і можуть підвищитися. Однак, їх різке підвищення малоймовірне через дії згаданих вище країн з нормалізації обстановки на нафтовому ринку. До того ж, стануть ефективними і ті заходи, які потребують більшого часу на їх реалізацію.
Росія буде отримувати відносно стабільні доходи на рівні тих, що були у неї до 2025 року. Такими ж будуть і її можливості з продовження війни проти України. Хоча, ситуація для неї буде досить неоднозначною. З одного боку, можливе зниження санкційного тиску на Росію покращить умови для функціонування її економіки, а з іншого — видатки на війну негативно на неї впливатимуть.
Наразі події розвиваються шляхом між першим та другим варіантами. США і Ізраїль остаточно знищили систему ППО Ірану, що повністю розв’язало їм руки для того, щоб завдавати ударів по іранській території. Через це Іран вже не має можливості бити у відповідь. Суттєве скорочення пусків Іраном ракет та БПЛА знизило рівень загроз з його боку для військових баз США, Ізраїлю та інших країн Близького Сходу. До того ж вони почали відчутно посилювати свої системи ППО, в тому числі за допомогою України. Після виконання згаданого США та Ізраїль переносять свої удари на економічні об’єкти та інфраструктуру Ірану. В принципі, вони роблять те ж, що і Росія у війні проти України. Однак, нам намагаються допомагати наші західні партнери, а Іран залишається наодинці зі своїми супротивниками. Та підтримка, яку йому надає Росія та, можливо, Китай, ніяк не компенсує його збитки і втрати від війни. Отож Іран приречений. Його економіка і інфраструктура будуть зруйновані, що паралізує державу. При цьому, збройні сили Ірану та КВІР втратять економічну базу для подальшого опору і почнуть руйнуватися. Через що уряд Ірану буде змушений поступатися навіть без проведення США та Ізраїлем наземної операції.
У такому випадку Вашингтон і Тель-Авів можуть відмовитись від повної ліквідації нинішньої влади Ірану, залишивши це у компетенції внутрішніх кіл країни. В обмін на це керівництво Ірану буде змушене погодитись на передачу США контролю над його нафтогазовою промисловістю та родовищами енергоносіїв, а також припинити антиамериканську та антиізраїльську політику. Залежно від здатності США та Ізраїлю завдати критичних збитків економіці Ірану, від стійкості його влади та силових структур, а також терпіння населення, війна триватиме від одного до трьох-чотирьох місяців. Без зовнішньої допомоги він більше не витримається. До того ж на території Ірану немає жодних безпечних місць, де могла би діяти хоч якась економічна система, підтримуючи інші регіони.
Вище вже вказувалося, що після цього ситуація на світовому енергетичному ринку стабілізується. А ще через деякий час, коли на такому ринку з’явиться іранська нафта, то її ціна почне зменшуватися. Тобто, Росія може сподіватися на підвищені доходи від двох до п’яти місяців (термін операції + місяць на відновлення стабільності на ринку та повернення на нього іранської нафти). Стільки ж часу Москва зможе вести війну проти України. Ймовірно, що вона зможе захопити додаткові території нашої держави, але домогтися відчутних успіхів на фронті їй не вдасться.
Отже, як і слід було сподіватися, через військову операцію США та Ізраїлю проти Ірану світові ціни на нафту суттєво підвищилися. Це стосується інтересів більшості країн та негативно впливає на світову економіку. За такої ситуації США разом з партнерами намагаються стабілізувати світовий ринок енергоносіїв. Насамперед йдеться про розконсервацію членами G7 своїх стратегічних запасів нафти. Крім того, США тимчасово послабили санкції щодо Росії. Якщо війна буде затягуватися, то до згаданих запобіжних заходів буде додано заходів зі збільшення обсягів видобутку нафти США та країнами ОПЕК, а також розвиватимуться обхідні шляхи її транспортування, зокрема, для обминання Ормузької протоки. До тих, хто займається нафтою, може долучитися також Канада.
Разом з тим, поки що через зростання світових цін на нафту Росія має змогу збільшувати доходи свого бюджету. Своєю чергою, у такий спосіб вона має можливість підтримувати свою економіку та продовжувати війну проти України. Втім, у кінцевому результаті вона не зможе перемогти.
З високою ймовірністю США та Ізраїлю вдасться схилити Іран до поступок через знищення його військового та економічного потенціалів максимум до осені поточного року. Після цього нафтові ціни знизяться, внаслідок чого Росія знову опиниться у вкрай скрутному становищі.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
Колаж порталу UA.News
