Порівняльний аналіз економік Росії та ЄС в контексті російсько-української війни

Росія відмовляється припинити війну проти України, роблячи ставку на свою ресурсну перевагу над Європою, яка є основним донором нашої держави;

разом з тим, порівняльний аналіз російської та європейської економік свідчить про те, що Росія аж ніяк не переможе у ресурсному протистоянні з Європою;

у такій ситуації запровадження США та ЄС нових санкцій проти режиму В. Путіна може геть-чисто підірвати російську економіку, що суттєво позначиться на військових можливостях Росії;

втім, це не означитиме, що Росія негайно припинить воєнні дії. Вона зможе продовжувати їх ще деякий час, хоча і на нижчому рівні.

Незважаючи на негативні наслідки західних санкцій, які підривають російську економіку, Москва продовжує демонстративно ігнорувати вимоги президента США Д. Трампа припинити війну проти України. А представники В. Путіна повторюють традиційні наративи щодо «нечутливості Росії до санкцій, оскільки вона вже має до них імунітет». Очевидно, що Москва розраховує на нібито потужний економічний потенціал, який дасть Росії змогу виграти так звану війну ресурсів. При цьому вона сподівається, що проблеми в економіці Європи обмежать її можливості з надання допомоги Україні. Тому вона буде змушена капітулювати навіть без масштабного прориву російськими військами лінії фронту.

Подібні сподівання В. Путіна досить дивні за своїм характером. Особливо на фоні того, що факт наближення російської економіки до глибокої кризи визнають навіть члени його уряду. Втім, сподівання не завжди сповнюються. Тим більше, що економіка Європи не тільки не поступається Росії, але й перевищує її як за обсягами, так і за якістю роботи. Зрештою, порівняємо динаміки розвитку та наявні проблеми двох згаданих економік.

Таблиця. Основні показники роботи російської та європейської економік з початку війни Росії проти України. Наведені у таблиці показники орієнтовні за своїм характером, особливо щодо Росії, яка навмисне викривлює показники своєї економіки з метою приховати її реальний стан. Разом з тим, вони дають можливість оцінити, принаймні, наявні тенденції.

Як видно на таблиці, у 2021 році — в останній передвоєнний рік, Росія та Європейський Союз мали позитивну динаміку розвитку. Причому, темпи росту ВВП ЄС в 1,9 рази перевищували аналогічний показник Росії, а рівень інфляції був у 3,4 рази нижчим. Такі результати стали наслідком більш ефективних дій керівництва ЄС та європейських країн для виходу із кризи, яка була пов’язана з наслідками епідемії COVID-19.

Після повномасштабного нападу Росії на Україну ситуація повністю змінилась. В перший рік війни відбулось суттєве погіршення економічної ситуації як у Росії, так і в ЄС. Так, за підсумками 2022 року, обсяг ВВП РФ знизився на 1,2 % (за незалежними оцінками — на 7–8 %), а інфляція зросла в 1,4 рази до 11,9 % (за іншими даними — до 30 %). В ЄС впали лише темпи росту ВВП, однак досить відчутно — майже в 2 рази. А інфляція зросла в 4 рази до 10 %. Насамперед, причинами цього стали:

для Росії — запровадження США та Європейським Союзом жорстких санкцій проти РФ, які призвели до суттєвих негативних наслідків для її економіки. Основними з них були зниження обсягів торгівлі між Росією та ЄС, який входив до числа її найбільших економічних партнерів, скорочення експорту російських енергоносіїв внаслідок часткової відмови від них Європи та вихід з країни західних компаній. Крім того, через провал російського бліцкригу в Україні та затягування війни Москва була змушена збільшити військові витрати понад запланований рівень. Це обмежило можливості уряду Росії з підтримки економіки та забезпечення її розвитку. Водночас, внаслідок оголошення мобілізації, необхідність постійного поповнення втрат на фронті, а також втечі з країни значної кількості людей виник дефіцит робочої сили. Все-таки на той час Росія могла компенсувати свої фінансові витрати за рахунок резервних коштів, які залишилися під її контролем. На користь Москві зіграло також і тимчасове підвищення світових цін на нафту, яке розпочалось з початком війни як реакція ринку на неї;

для ЄС — погіршення умов роботи європейської економіки внаслідок виникнення несприятливої кон’юнктури на світовому енергетичному ринку. Так, збільшення цін на енергетичні ресурси потягнуло за собою і зростання вартості всіх товарів та послуг. Зокрема, вартість лише продовольства зросла на 10 %. А залежність Європи від російських нафти і газу не дала їй змоги домогтися знижок у спосіб маневру між різними постачальниками.

Негативно вплинуло на економіку ЄС скорочення торговельно-економічного співробітництва Європи з Росією в рамках власних та американських санкцій. Поряд з цим знизились доходи європейських компаній, які припинили співпрацю з Росією. Однак, Європа пішла на такі кроки з метою стримати Росію, оскільки її агресивна політика створила реальну загрозу європейським інтересам.

В 2023 році економічний стан Росії формально покращився. Так, ВВП країни зріс на 3,3 %, а інфляція знизилась в 1,6 рази. Тим не менше, вона залишалась на досить високому рівні — 7,4 %. Більш неоднозначну динаміку продемонструвала Європа. Темпи росту ВВП ЄС впали на 4,5 %. Втім, інфляція зменшилась в 1,5 рази до 6,5 %. Як і раніше, все це було пов’язано з війною. Серед основних аспектів впливу на економіку сторін можна відзначити:

для Росії — нарощування обсягів військового виробництва, що стало головним внеском у формальне зростання ВВП. До того ж Росія частково адаптувалася до західних санкцій, переорієнтовуючи торговельно-економічні зв’язки з Європи на Китай. Крім того, країни ЄС продовжували купувати нафту і газ у Росії, витрачаючи на це більше коштів, ніж на допомогу Україні;

для Європи — збереження високих цін на енергоносії, а також подальше падіння обсягів європейсько-російської торгівлі, яке вона не змогла швидко компенсувати. Так, у період 2021–2023 років торгівля між країнами Європейського Союзу та Росією скоротилась в 5 разів, з 257,5 млрд євро до 50,8 млрд євро.

Для відновлення позитивної динаміки у роботі європейської економіки керівництво ЄС вжило комплекс фінансово-економічних заходів, у тому числі досить жорсткого характеру. Так, Європейський центральний банк (ЄЦБ) підняв основні відсоткові ставки на кредити до 4 %, що стало одним із найвищих рівнів за всю історію ЄС. Були також обмежені витрати Європейського Союзу та висунуті вимоги до його членів щодо введення посилених режимів економії їх бюджетних коштів. А самі країни ЄС активізували дії з пошуку нових партнерів для заміни Росії.

В 2024 році такі тенденції почали набувати трансформацій. Зростання ВВП РФ фактично припинилося, а інфляція збільшилась в 1,2 рази до 9,5 % (за неурядовими оцінками підвищилась, як мінімум, до 30–40 %). ВВП ЄС зріс в 1,3 рази, в той час, як інфляція скоротилась майже вдвічі — до 3,3 %. В основному зазначені зміни обумовили наступні чинники:

для Росії — вичерпаність потенціалу для подальшого росту ВВП за рахунок випуску озброєння. Потужності військових підприємств досягли піку своїх можливостей. Посилився також негативний вплив зростання військових витрат, що призвело до підвищення дефіциту державного бюджету та змусило уряд збільшити випуск незабезпечених грошей.

Центральний банк Росії, намагаючись стримати інфляцію, підняв відсоткову ставку по кредитам до понад 20 %. Однак такий крок лише погіршив умови бізнесової діяльності в країні;

для ЄС — позитивні результати діяльності керівництва ЄС та країн-членів організації, які дали змогу суттєво розширити торговельно-економічне співробітництво з Китаєм та країнами Латинської Америки і Південно-Східної Азії. Знизився також шоковий ефект зростання світових цін на енергоносії.

В 2025 році показники економік Росії та ЄС далі змінювалися. З січня-лютого ц.р. темпи росту ВВП РФ почали різко скорочуватись, а в травні-червні ц.р. російська економіка фактично увійшла у стагнацію. Згідно з очікуваннями урядових експертів, у поточному році приріст ВВП РФ може зменшитись в 2,7 рази у порівнянні з минулим роком до 1,2 %. Втім, приблизно так же знизиться і інфляція до 3,8 %. Більш песимістичні прогнози дають незалежні аналітики. На їх думку, до кінця 2025 року економіка Росії може перейти до рецесії, а інфляція лише збільшуватиметься.

На відміну від Російської Федерації, у 2025 році очікується продовження тенденції поступового зростання темпів розвитку європейської економіки, які можуть збільшитись в 1,4 рази до 1,1 %. А інфляція зменшиться в 1,5 рази до 2,2 %. Все це стало наслідком посилення дії тих чинників, які виникли у минулому році, а також низки додаткових факторів. В цьому плані найбільш важливе значення мають:

для Росії — зниження доходів державного бюджету РФ внаслідок падіння світових цін на нафту. Як наслідок, його дефіцит ще більше зріс, а з ним — і випуск незабезпечених коштів, що збільшує інфляцію.

На цьому фоні надвисока відсоткова ставка Центрального банку РФ створила критичні проблеми для більшості галузей російської економіки. А послідовне нарощування Європейським Союзом санкцій проти Росії викликало кризу у вугільній, металургійній, автомобілебудівній, будівельній та інших галузях російської економіки, а також у сільському господарстві та на транспорті. Також щораз зменшується експорт російської нафти, в тому числі в обхід західних санкцій;

для Європи — згаданий вище факт про падіння світових цін на енергоносії. Це створило більш сприятливі умови для роботи європейської економіки. Крім того, посилюється позитивний ефект вдалої економічної політики керівництва ЄС. Зокрема, внаслідок зниження рівня інфляції, а також урегулювання торговельних суперечностей між ЄС та США, ЄЦБ зміг розпочати процес скорочення відсоткової ставки.

Тобто, російська економіка програє європейській, яка демонструє більшу ефективність та здатність до усунення існуючих проблем. Тому наразі їх робота повністю протилежна за своєю динамікою. В той час, як Росія занурюється в економічну кризу, Європа відновлює свій економічний стан. При цьому Росія поступається Європейському Союзу і за абсолютними показниками економік. Так, у 2024 році ВВП Росії склав 2,2 трлн дол., а ЄС — 19.4 трлн дол. Навіть з урахуванням фактору так званого паритету цін, Росія жодним чином не може зрівнятися з Європою.

Звичайно, Росію підтримує Китай, забезпечуючи роботу її економіки. Без такого сприяння вона б просто зупинилася. Але Китай відверто наживається на Росії і аж ніяк не сприяє реальному усуненню її економічних проблем. Пекін не тільки не дає Росії позик та кредитів для покриття її фінансових потреб, але й фактично припинив інвестування російської економіки. А ось Європа має потужного та надійного союзника в особі США, який завжди прийде їй на допомогу, навіть незважаючи на певні суперечності.

Розрив між Росією та Європою стане ще більшим після запровадження США нових санкцій проти режиму В.Путіна та його партнерів, що може відбутися вже найближчим часом. З цього приводу є багато оцінок, тому не варто їх повторювати. Нагадаю лише висновок експертів, згідно з яким Росія втратить, як мінімум, третину своїх доходів, що остаточно підірве її економіку, а з тим і здатність продовжувати війну проти України на нинішньому рівні.

А згідно з рішенням ЄС, до 2027 року Європа планує повністю відмовитись від російських нафти і газу. Такі плани підкріплюються торговельною угодою між ЄС та США, згідно з якою Європа зобов’язалася закупити у Америки енергоносії на суму у 750 млрд дол. З одного боку, це остаточно ліквідує енергетичну залежність Європи від Росії, а з іншого — Росія втратить ще одне джерело доходів.

Не можна забувати також і про Україну, яка завдає систематичні удари по нафтовій та транспортній інфраструктурі Росії та її військових підприємствах. Можливо, поодинці вони і не мають стратегічного значення, але у сукупності завдають противнику відчутних втрат та руйнують його економіку.

 Таким чином, Росії аж ніяк не вдасться виграти ресурсну війну з Європою, а отже і зупинити чи зменшити її допомогу Україні. Тим паче, що санкції США та ЄС можуть завдати суттєвого удару по російській економіці вже у найближчій перспективі.

Втім, це не означає, що Росія впаде вже зараз та припинить війну проти України. Вона може знайти внутрішні резерви за рахунок переведення її економіки у надзвичайний режим роботи, подібний до того, в якому вона працювала у період Другої світової війни. Однак, подібні дії лише продовжать її агонію.

Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)