Росія «розпалює» нову Холодну війну в Арктичному регіоні

Арктика, колись зона низької напруженості та прагматичної співпраці, з 2022 року стала одним із ключових театрів стратегічної конкуренції між НАТО та Росією. Цьогорічні звіти військової розвідки, Поліцейської служби безпеки (PST [1]) та Управління національної безпеки (NSM [2]) Норвегії чітко вказують на те, що Москва перейшла до гібридного наступу. Використання цивільного флоту для шпигунства, тиск на Шпіцберген і загроза диверсій на об’єктах критичної інфраструктури — все це елементи нової реальності, в якій Норвегія стає головною ціллю російського впливу на північному фланзі Альянсу.

Ще на початку ХХІ століття Арктика сприймалася в міжнародних дебатах як периферійний регіон, відносно стабільний і заснований на прагматичній співпраці між арктичними державами. Функціонування таких механізмів, як Арктична рада [3], спільні дослідницькі проєкти та координація рятувальних операцій, сприяло наративу про так звану арктичну винятковість, згідно з яким, навіть в умовах глобальної напруженості, цей регіон мав залишатися зоною низького конфліктного ризику. Однак, як зазначають аналітики Інституту розвідки та безпеки Блумзбері (BISI) [4], агресія Росії проти України у 2022 році призвела до остаточного краху цієї парадигми.

Призупинення співпраці з РФ в рамках Арктичної ради та обмеження військового діалогу призвели до того, що регіон був включений в ширшу логіку стратегічного протистояння Росії із Заходом. У цьому сенсі він вже не є окремим театром воєнних дій, а невід’ємним елементом євроатлантичної системи безпеки. Ці висновки підтверджуються подіями останніх років. Експерти неодноразово наголошували, що після 2022 року Арктика стала однією з ключових зон суперництва НАТО-Росія, а динаміка безпеки в регіоні все більше нагадує інші «сірі зони», де домінує діяльність нижче порогу відкритого конфлікту.

Важливість Арктики для Росії

З погляду Москви, Арктика має фундаментальне та багатогранне значення. Як зазначається у звіті норвезької військової розвідки «Фокус-2026. Оцінка поточних безпекових викликів», цей регіон є одним зі стовпів воєнної доктрини Росії. Значна частина ядерного потенціалу стримування Росії зосереджена на Кольському півострові та в його безпосередній близькості, включно з підводними човнами стратегічного призначення Північного флоту, командною інфраструктурою, системами раннього попередження, а також елементами протиповітряної та протиракетної оборони.

Водночас Арктика має економічне та комунікаційне значення для РФ. Танення льодів і зміна клімату збільшують доступність регіону та подовжують сезон судноплавства, що сприяє розвитку Північного морського шляху. Москва розглядає цей маршрут як потенційний інструмент для зміцнення свого економічного та геополітичного становища, особливо в умовах санкцій та обмеженого доступу до західних ринків. Хоча ці амбіції на практиці обмежені технологічними та фінансовими викликами, це не зменшує стратегічної рішучості Росії в регіоні.

Норвегія як ключовий об’єкт  розвідувального інтересу РФ

Норвегія відіграє особливу роль у цій архітектурі безпеки. Згідно з цьогорічною «Національною оцінкою загроз», підготовленою PST, Норвегія перебуває в центрі уваги російської розвідки. Осло очікує значного збільшення її активності на території Норвегії цього року, причому північні райони та архіпелаг Шпіцберген, як прогнозується, будуть особливо вразливими.

За даними PST, це збільшення безпосередньо пов’язане з посиленням присутності союзників НАТО в регіоні [5], збільшенням кількості військових навчань [6] і розширенням критично важливої ​​оборонної інфраструктури на території Норвегії. PST наголошує, що всі ці фактори підвищують інтерес Росії до отримання як військових, так і цивільних розвідувальних даних. РФ розглядає Норвегію як особливо важливу країну з трьох основних причин:

1. Це визначається географічним розташуванням Норвегії в Арктиці, у безпосередній близькості від ключових російських військових об’єктів на Кольському півострові та районів діяльності Північного флоту.
2. Норвегія відіграє центральну роль як головний експортер природного газу до Європи, що стало особливо важливим після скорочення поставок енергоносіїв з Росії та зміцнило її позиції в європейській системі енергетичної безпеки.
3. Норвегія виконує функцію логістичної та оперативної бази НАТО, що дозволяє розгортати сили, проводити навчання та підтримувати союзницьку присутність на північному фланзі Альянсу.

Аналітики PST наголошують, що таке поєднання військових, енергетичних та логістичних факторів ставить Норвегію «на приціл» російської розвідувальної діяльності. Ця діяльність не обмежується лише класичним шпигунством, а включає також операції у кіберпросторі, спроби вербування агентури та здійснення операцій впливу, метою яких є послаблення здатності Норвегії підтримувати Україну та підрив довіри громадськості до державних інституцій. Ці висновки узгоджуються з оцінками провідних аналітичних центрів, які вказують на те, що тиск, що чиниться на Норвегію, слід розглядати в ширшому контексті стратегії Росії щодо впливу на ключові європейські країни, які активно підтримують Україну. З цього погляду, Норвегія не є самоціллю, а радше частиною ширшої стратегічної головоломки, в якій Москва прагне послабити єдність Заходу, збільшити вартість підтримки Києва та перевірити стійкість держав-членів НАТО до постійного тиску, що здійснюється нижче порогу відкритого збройного конфлікту.

Шпіцберген — зона особливої стратегічної чутливості

Архіпелаг Шпіцберген займає особливе місце в оцінках норвезьких спецслужб. Зростаюча напруженість між Росією та НАТО надала архіпелагу нового стратегічного значення. Формально демілітаризований статус і спеціальний правовий режим, що випливає із Шпіцбергенського трактату [7], роблять його, на думку норвезької влади, вразливим для розвідувальної діяльності та операцій впливу.

За даними PST, як Росія, так і Китай виявляють зростаючий інтерес до наукової, економічної та інфраструктурної діяльності на Шпіцбергені. Ця діяльність може бути використана як прикриття для отримання стратегічної інформації. Це узгоджуються з висновками звіту «Фокус-2026», який визначає Шпіцберген як зону особливої чутливості, де відсутність військової присутності сприяє операціям, що проводяться нижче порогу війни. Норвезька військова розвідка наголошує, що РФ розглядає Шпіцберген не лише як об’єкт оперативного інтересу, але й як інструмент для перевірки здатності Норвегії забезпечувати адміністративний суверенітет і відповідні правила. У цьому контексті уряд Норвегії посилив контроль за продажем нерухомості та землі на архіпелазі, побоюючись, що такі придбання можуть мати далекосяжні наслідки для національної безпеки.

Морське шпигунство та використання «цивільного» прикриття

Одним із найхарактерніших елементів нинішньої арктичної діяльності Росії, якій дуже складно протидіяти, є систематичне використання нею цивільних ресурсів для проведення розвідувальної діяльності. Це дозволяє Москві діяти нижче порогу відкритої конфронтації та уникати притягнення до прямої державної відповідальності. Згідно з висновками аналітиків PST, громадяни Росії, які працюють членами екіпажів торговельних, рибальських та допоміжних суден, становлять значну та зростаючу контррозвідувальну загрозу для Норвегії. 

За оцінками норвезьких спецслужб, цей механізм поєднує розвідувальну діяльність зі звичайним морським рухом, що значно ускладнює її виявлення та документування. Російські моряки, техніки та офіцери зв’язку [8]  можуть проводити спостереження та збирати дані під час звичайних рейсів без потреби використання спеціалізованих військових чи дослідницьких підрозділів. Така діяльність включає моніторинг руху кораблів НАТО, спостереження за портовою інфраструктурою, документування процедур безпеки та виявлення слабких місць у захисті енергетичних та логістичних об’єктів.

Російські екіпажі не обмежуються суднами, що плавають під прапором РФ. Вони все частіше працюють на суднах, зареєстрованих у третіх країнах, включно з країнами, що пропонують так звані «зручні прапори» [9], а в деяких випадках — також на суднах, що обслуговують норвезьких або міжнародних судновласників. Така модель поведінки ще більше ускладнює ідентифікацію приналежності цих «моряків» і утрудняє для державних органів оцінку того, чи має певна діяльність суто комерційний характер, чи слугує розвідувальним цілям. 

З погляду норвезьких спецслужб, присутність російських екіпажів на цивільних суднах дозволяє систематично розвідувати критичну інфраструктуру, включно з газовими терміналами, морськими установками, підводними телекомунікаційними кабелями та енергопроводами. Ці дані, як зазначено в цьогорічній «Національній оцінці загроз», можуть мати подвійне застосування: з одного боку, вони можуть бути використані в поточних розвідувальних операціях, а з іншого — слугувати підготовчою базою для потенційних актів диверсії або гібридного тиску в разі ескалації кризи.

У звіті PST також наголошується, що використання цивільних суден дозволяє Росії перевірити реакцію норвезьких установ, відповідальних за морську, портову та енергетичну безпеку. Навіть легальні заходи в порти або планові роботи з технічного обслуговування можуть надати можливість спостерігати за процедурами реагування на кризові ситуації, часом реагування служб і ступенем координації між цивільними та військовими структурами. Як зазначають аналітики, така діяльність у мирний час є фактичною дорозвідкою об’єктів, що здійснюється у спосіб, який важко оскаржити згідно з міжнародним правом.

У згаданій вище «Національній оцінці загроз» російські екіпажі цивільних суден, зареєстрованих у третіх країнах, чітко визначені як один із ключових викликів морській безпеці Норвегії у 2026 році. У документі наголошується, що це є частиною ширшої російської стратегії поєднання економічної, логістичної та дослідницької діяльності з розвідувальними цілями. Ця стратегія дозволяє проводити довгострокові розвідувальні операції без політичного ризику, пов’язаного з використанням відкритих військових засобів. Отже, норвезькі спецслужби розглядають цивільну морську діяльність Росії не як випадкове явище, а як постійний та системний компонент стратегічної конкуренції в Арктиці, що вимагає посиленого контррозвідувального нагляду, кращої цивільно-військової координації та підвищеної обізнаності про загрози з боку суб’єктів, які діють у морському та енергетичному секторах.

Диверсії, кіберпростір та операції нижче порогу війни

Російська діяльність в Арктиці все частіше набуває форми відкритої демонстрації сили та все більше відповідає логіці операцій «нижче порогу війни». Норвезькі спецслужби аналізують сценарії, що включають кібератаки, диверсії на об’єктах критичної інфраструктури, порушення систем зв’язку та дезінформаційні кампанії. Звіт «Ризики-2026», підготовлений NSM, доповнює оцінку загроз, представлену в інших розвідувальних звітах, зосереджуючись не стільки на намірах державних суб’єктів, скільки на структурних вразливостях норвезької системи безпеки. NSM вказує, що ключовою проблемою є не лише масштаб потенційних ворожих дій, а й високий рівень взаємозалежності між енергетичною, цифровою, транспортною та логістичною інфраструктурою, що підвищує вразливість держави до локальних збоїв.

З погляду NSM, сучасна держава функціонує як система систем, у якій порушення роботи одного елемента — навіть обмеженого — може призвести до каскадних наслідків, що впливають на наступні сектори економіки та управління. У звіті наголошується, що критична інфраструктура Норвегії, включно з енергетичними системами, телекомунікаційними мережами та цифровими рішеннями, що використовуються в державному управлінні та логістиці, стає все більш інтегрованою, що підвищує ефективність, але одночасно збільшує системний ризик.

NSM наголошує, що в такому середовищі диверсії або кібератаки не обов’язково повинні бути масовими, щоб мати стратегічні наслідки. Втручання у вибрані вузли, наприклад, системи управління, центри обробки даних або інфраструктуру передачі, може бути достатнім для порушення енергопостачання, зв’язку або процесів прийняття рішень. Такі сценарії особливо актуальні в контексті гібридних загроз, які залишаються нижче порогу збройного конфлікту, проте можуть створювати значний політичний та економічний тиск.

У звіті «Ризики-2026» також зазначається, що кібератаки, диверсії та маніпулювання інформацією можуть взаємно підсилювати одне одного, збільшуючи наслідки дестабілізації. Технічні збої можуть призвести до соціальної невизначеності, підірвати довіру до державних інституцій та перешкоджати кризовому менеджменту, що, зі свого боку, підвищує вразливість країни до подальшого тиску.

Така форма впливу є привабливою для Росії, оскільки вона дозволяє їй впливати на країни НАТО без необхідності вживати заходів, які б явно запустили механізми колективної оборони. Тиск, що здійснюється через диверсії, кібероперації або збої в інфраструктурі, дозволяє РФ тестувати стійкість західних держав, змушуючи їх нести додаткові економічні та політичні витрати, впливати на громадські дебати, зберігаючи при цьому високий рівень невизначеності щодо виконавця.

Отже, як зазначається у звіті NSM, ключовим викликом для Норвегії та її союзників є не лише захист окремих об’єктів критичної інфраструктури, а й зміцнення стійкості всієї системи, включно зі здатністю швидко виявляти збої, ефективно координувати дії між секторами та підтримувати безперервність функціонування держави в умовах тривалого гібридного тиску.

Реакція НАТО та важливість Арктичного театру воєнних дій

Зростаючі загрози не залишаються без відповіді. На початку 2026 року НАТО почало планувати посилену присутність і нові механізми безпеки в Арктиці, включно з посиленням моніторингу, посиленою співпрацею розвідувальних органів і розвитком можливостей реагування на гібридні загрози. Однак експерти, на яких посилається BISI, наголошують, що обмежений військовий діалог та зниження прозорості в регіоні збільшують ризик непорозумінь та неконтрольованої ескалації. У цьому сенсі Арктика стає лабораторією для нового типу стратегічної конкуренції, наслідки якої також можуть відчуватися в інших регіонах Європи, включно зі східним флангом НАТО.

Хоча ці процеси зосереджені на Крайній Півночі, їхні наслідки поширюються далеко за межі Арктики. Російська модель операцій у регіоні, що поєднує шпигунство, економічний тиск, диверсії та операції впливу, також може бути застосована в інших частинах Європи. Інтегровані висновки досліджень «Фокус-2026», «Національна оцінка загроз» та «Ризики-2026», доповнені аналізом BISI, призводять до чіткого висновку: загроза, яку становить Росія в Арктиці, є довгостроковою, системною та зростаючою.

Шпигунство, диверсії, кібероперації та гібридна війна стали фундаментальними інструментами суперництва, і Норвегія, разом з архіпелагом Шпіцберген, тепер опинилася в одній з найчутливіших зон цього протистояння. Отже, Арктика давно вже не є «віддаленим регіоном», а радше — центральним елементом європейської та євроатлантичної системи безпеки, стабільність якої безпосередньо впливає на безпеку НАТО в цілому.

Володимир Паливода
експерт у сфері міжнародних відносин

Фото з сайту Укрінформ

Примітки:

[1] PST — акронім від Politiets sikkerhetstjeneste. Спецслужба, підпорядкована міністерству юстиції та громадської безпеки. Функції: контррозвідувальна діяльність, боротьба з тероризмом, боротьба з організованою злочинністю, забезпечення внутрішньої безпеки, охорона королівської родини та вищих посадових осіб.

[2] NSM — акронім від Nasjonal sikkerhetsmyndighet. Спецслужба, підпорядкована міністерству юстиції та громадської безпеки. Функції: захист секретної інформації, забезпечення безпеки цифрової інфраструктури, розробка криптографічних систем і продуктів для захисту інформації. 

[3] Арктична рада — міжурядовий форум високого рівня, який займається питаннями країн Арктики та її корінних народів. Рада об’єднує 8 країн: Канада, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Росія, Швеція та США. До неї входить також низка країн і міжнародних організацій у статусі спостерігачів. У серпні 2024 року Арктична рада відновила співпрацю з Росією, яка була заморожена в березні 2022 року через розпочату РФ війну проти України.

[4] BISI — акронім від Bloomsbury Intelligence and Security Institute. Незалежний аналітичний центр, заснований групою аспірантів із Університетського коледжу Лондона як платформа для обговорення та вирішення найактуальніших безпекових проблем у світі. Блумзбері — один із районів Лондона, який є місцем розташування численних культурних, інтелектуальних та освітніх установ.

[5] На початку лютого 2026 року глава МО Великої Британії Джон Хілі назвав Росію головною загрозою в Арктиці та заявив про нарощування Лондоном зусиль із оборони у цьому регіоні. Зокрема, планується протягом трьох років збільшити чисельність британських військ у Норвегії з 1 тисячі до 2 тисяч військових. 

[6] У березні 2026 року в Норвегії, Фінляндії та Швеції пройдуть великі військові навчання НАТО «Cold Response», які підвищать здатність союзників захищати стратегічно важливі об’єкти у фіордах і горах. Велика Британія направить до Норвегії 1,5 тисячі спецпризначенців морської піхоти. У вересні 2026 року пройдуть навчання «Lion Protector», у межах яких сотні військовослужбовців Об’єднаних експедиційних сил під керівництвом Великої Британії будуть розміщені в Ісландії, Данських протоках і Норвегії для тренувань щодо захисту критично важливої інфраструктури від атак і диверсій та для зміцнення спільних можливостей командування.

[7] Документ, який був підписаний 9 лютого 1920 року й визначив міжнародно-правовий статус архіпелагу Свальбард (Шпіцберген). Відповідно до трактату над цим архіпелагом, який раніше вважався нічийною землею, встановлювався суверенітет Норвегії, а державам-учасникам договору надавалося рівне право на експлуатацію природних ресурсів архіпелагу і його територіальних вод. Норвегія зобов’язалася не споруджувати і не допускати створення морських баз або укріплень на території архіпелагу і не використовувати її для військових цілей. СРСР приєднався до Шпіцбергенського трактату в 1935 році. У 1947 році норвезький парламент визнав, що СРСР є державою, що має поряд з Норвегією особливі економічні інтереси на Шпіцбергені. З 1991 року ці права перейшли до Росії.

[8] За словами начальника Об’єднаного штабу ЗС Норвегії віце-адмірала Руне Андерсена, із російськими військовими в Арктиці продовжується підтримання щотижневого зв’язку, оскільки це є питанням безпеки. Угруповання військ РФ в Арктиці включає 14-й армійський корпус, 80-ту окрему мотострілкову бригаду та базу «Арктичний трилисник». 

[9] «Зручний прапор» (або «дешевий прапор») — економіко-правовий термін, яким називають сукупність умов, що надаються урядом країни нерезидентам — власникам іноземних суден, готових ходити під торговим прапором країни, яка надає ці умови.