Зміцнення Сполученими Штатами Америки та НАТО системи ядерного стримування

Vladimir

Зміцнення Сполученими Штатами Америки та НАТО системи ядерного стримування Росії і Китаю внаслідок посилення загроз з боку цих країн

США та НАТО посилюють увагу до своїх систем ядерного стримування супротивників. В основному такими маються на увазі Росія і Китай, що володіють ядерною зброєю та дотримуються антизахідної політики;
наразі таке питання надзвичайно актуальне для Америки та Європи, яке пов’язується з тим, що Росія перейшла до більш масштабного ядерного шантажу, а також активізує разом з Китаєм процес нарощування своїх ядерних потенціалів;
у відповідь США та НАТО почали вдосконалювати носії своєї ядерної зброї та перейматися модернізацією ядерних боєголовок, не збільшуючи їх кількість. А ефективність системи ядерного стримування перевіряється під час різноманітних навчань тактичного і стратегічного рівнів;
у теперішнього президента США Д. Трампа, якщо порівнювати з попередньою адміністрацією, більш рішучі позиції з протистояння Росії та КНР в ядерній сфері. Разом з тим, діяльність сторін підвищує загрозу виникнення ядерної війни між ними.

Зважаючи на поточні світові події, можна робити висновок, що конфронтація між Росією та Заходом виходить на якісно інший ядерний рівень. Це підтверджується посиленням взаємних погроз Москви та Вашингтону щодо можливого застосування одне проти одного ядерної зброї. Зокрема, це супроводжується демонстрацією такої можливості. Як підтвердження, президент РФ Путін заявив про розпочате серійне виробництво та взяття на озброєння ядерних ракет «Сармат» і «Орешник», а також про вдалі випробування ракети «Буревесник» і підводного апарату «Посейдон». За його словами, подібні «успіхи» дають Росії переваги над США і Європою з гарантованою можливістю їх знищення.

У відповідь президент США Д. Трамп нагадав Путіну про американські підводні човни з ядерними ракетами на борту, які знаходяться поблизу Росії та можуть навипередки завдати по ній ударів. Водночас він повідомив про своє рішення відновити ядерні випробування у США, які не виконувались з 1992 року.

Причому, обидві сторони не обмежуються лише агресивною риторикою, а й практично розвивають свої ракетно-ядерні потенціали. До такого питання має бути особлива увага, тому доцільно розглядати його більш детально. Основний акцент буде зроблений на ракетно-ядерних силах США та НАТО, як головних партнерах України. Втім, спочатку окреслимо діяння Росії і КНР, які є основними джерелами ядерних загроз для Америки та Європи, а отже і України.

Так, більшість експертів вважає заяви Путіна простою пропагандою, оскільки згадані ракети технічно недосконалі або взагалі навряд чи існують. В той же час у Росії таки є реальні здобутки в ракетно-ядерній галузі. Зокрема, фактично завершений процес переозброєння Ракетних військ стратегічного призначення ЗС РФ на нові ракетні комплекси «Ярс». Протягом останніх шести років до бойового складу ВМФ РФ увійшли п’ять стратегічних ракетоносіїв проєкту «Борей-А». Найближчими роками мають прийматися на озброєння ще чотири такі АПЧ.

В той же час, Москва поки що не перевищує загальні параметри свого ракетно-ядерного потенціалу, що визначаються Договором між Російською Федерацією та Сполученими Штатами про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь – СНО-ІІІ. Так, Росія має близько 6 тис. ядерних боєприпасів, з яких 1,5 тис. розгорнуті та готові до застосування. Більшість з приблизно 4,5 тис. нерозгорнутих боєголовок є стратегічними, а менша частина – тактичною зброєю.

Ракетно-ядерний потенціал Китаю поки що відчутно менший за російський і включає близько 600 ядерних боєголовок. Але запаси стрімко зростають. До того ж КНР відмовляється долучатися до будь-яких договорів про контроль над ядерною зброєю чи її обмеження. За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру SIPRI, з 2023 року Китай щорічно виготовляє близько 100 ядерних боєголовок. До 2035 року їх загальна кількість може досягти 1,5 тис. од. Разом з цим розвиваються стратегічні ракетні комплекси «Дунфен-31» та «Дунфен-41». Згідно з інформацією американських експертів, які посилаються на космічні знімки, протягом останніх років Китай побудував щонайменше два позиційних райони МБР, у кожному з яких близько 100 ракетних шахт.

Щоб зберегти стратегічний паритет з Росією та Китаєм, а також щоб їх стримувати, США і НАТО вдосконалюють свій ядерний потенціал. І хоча Вашингтон вимагає, щоб Європа практично посилила відповідальність за свою оборону, але США залишаються головним гарантом її ядерної безпеки та активно взаємодіють з європейськими країнами в цьому питанні.

На теперішній час система ядерного стримування США та НАТО включає:

  • на стратегічному рівні – ракетно-ядерні сили Сполучених Штатів Америки та Франції і Великобританії, які мають наземну, повітряну та морську складові;
  • на тактичному рівні – авіацію США, Франції та Великобританії, а також низки інших європейських членів НАТО, сертифіковану для застосування тактичної зброї (ТЯЗ). При цьому більша частина ТЯЗ зберігається на американських складах у Європі.

США мають близько 3,7 тис. ядерних боєголовок, з яких 1,7 тис. у розгорнутому стані, а 1,9 тис. знаходяться в резерві. Франція має у своєму розпорядженні 350 ядерних боєприпасів, а Великобританія – 225. Тобто, у сукупності за кількістю розгорнутих ядерних боєголовок вони поки що переважають Росію та КНР. Однак, нарощування Китаєм свого ракетно-ядерного потенціалу може змінити таке співвідношення.

США, Франція та Великобританія у ракетно-ядерній сфері за мирного та військового часу взаємодіють через Групу ядерного планування НАТО (NPG), а також Стратегічне командування Збройних сил США і відповідні органи національних збройних сил Франції та Великобританії. Разом з тим, ядерні сили Франції практично автономні (країна не бере участі у роботі NPG), в той час, як Великобританія інтегрована в ядерну систему НАТО, а по суті – США. Втім, у випадку знищення системи управління ракетно-ядерними силами Франції під час війни передбачається можливість перепідпорядкування США їх підводних човнів.

Наразі в Європі розташовані шість складів США з тактичною ядерною зброєю, в том числі «Авіано» (Aviano) і «Геді» (Ghedi) в Італії; «Бюхель» (Büchel) у Німеччині; «Кляйне-Брогель» (Kleine-Brogel) у Бельгії; «Фокель» (Volkel) у Нідерландах; «Інджирлік» (Incirlik) у Туреччині, «Лейкенхелт» (Lakenheath) у Великобританії.

Зброя така може застосовуватись сертифікованими для цього літаками F-16, Tornado IDS і F-35A, які є на озброєнні ВПС США, Бельгії, Великобританії, Італії, Нідерландів, Німеччини та Туреччини.

ВПС Польщі, Чехії, Угорщини, Данії та низки інших країн-членів НАТО беруть участь у місії з підтримки ядерних операцій SNOWCAT (Support of Nuclear Operations With Conventional Air Tactics), надаючи свої літаки для супроводження, дозаправлення, радіоелектронної боротьби та логістики ударної авіації, оснащеної ядерною зброєю.

Можливість застосування сил та засобів країн-членів НАТО, як носіїв ядерної зброї США, що зосереджені у європейських сховищах, визначається та регламентується концепцією Спільних ядерних місій НАТО (Nuclear Sharing), ухваленою в 1954 році. У її рамках укладені двосторонні угоди між США та європейськими країнами-членами Альянсу, де знаходиться американська ядерна зброя.

Зважаючи на зміни у ситуації в світі, в 2024 році був ухвалений новий Ядерний план США, яким передбачається підготовка збройних сил країни до можливих скоординованих ядерних зіткнень, в яких Росія може виступити єдиним фронтом з Китаєм та Північною Кореєю. Згідно з документом передбачається:

  • посилення заходів зі стримування Росії, Китаю і Північної Кореї від застосування ними ядерної зброї у вигляді демонстрації Сполученими Штатами Америки своєї спроможності завдавати ядерних ударів у відповідь;
  • підтримання готовності ракетно-ядерних сил США до бойового застосування та вдосконалення навичок їх дій за призначенням у спосіб проведення військових навчань відповідної спрямованості;
  • зміцнення єдності США та їх союзників по Північноатлантичному союзу у проведенні спільної політики протидії ядерним загрозам з боку Росії, Китаю та інших країн;
  • модернізація та розвиток ракетно-ядерних сил, а також підвищення ефективності їх бойового застосування.

Після того, як повернувся Д. Трамп до влади в США, він надав згаданим планам більшої масштабності. Так, були суттєво збільшені видатки на утримання та модернізацію ядерної зброї. На період з 2025 по 2034 роки вони визначені у 946 млрд дол., що на 25 % більше, аніж планувалося на 2023–2032 роки. Основними завданнями з програм вдосконалення ракетно-ядерних сил США є:

  • заміна застарілих міжконтинентальних балістичних ракет Minuteman III на МБР LGM-35 Sentinel. Це є основною програмою модернізації МБР;
  • підтримання у бойовій готовності та модернізація атомних підводних човнів і їх ракет Trident II D5 (228 млрд дол.);
  • узяття на озброєння нових бомбардувальників В-21 Raider (є найновішим стратегічним бомбардувальником) та ракет дальнього радіусу дії AGM-181. Крім того, бомбардувальники В-52 модернізуються до версії B-52J Stratofortress;
  • заміна літаків «судного дня» E-4B Nighthawk та E-6B Mercury на Е-4С (на базі Boeing 747-8) і E-130J (на основі C-130), відповідно;
  • розробка гіперзвукової зброї великої досяжності. Сухопутними військами спільно з ВМС реалізується проєкт «Темний орел». Значна частина робіт та інвестицій виконується компанією Lockheed Martin;
  • модернізація систем управління ядерною зброєю;
  • розробка нових ядерних боєприпасів. Зокрема, в 2024 році були взяті на озброєння нові тактичні ядерні бомби B61-12. Вони мають системи управління та корегування траєкторії польоту, що дає їм змогу більш влучно уражати цілі і підвищує здатність долати системи ППО противника. Передбачена можливість зміни їх потужності. Бомби розроблені під літаки F-35, які беруться на озброєння США та європейських країн замість F-16 та F/А-18.

Крім того, США посилюють свою передову ядерну присутність в Європі, збільшуючи кількість тактичних ядерних боєприпасів, які зберігаються на європейських складах.

Своєю чергою, основним напрямом зміцнення європейської системи ядерного стримування (європейської складової НАТО) є поглиблення взаємодії між Францією та Великобританією, а також модернізація їх ядерної зброї.

Так, в липні лідери Франції та Великобританії уклали угоду, яка вперше дає їм можливість координувати свої дії в ядерній сфері. Метою таких дій було названо підвищення можливостей зі стримування Росії.

Основні зусилля Франції з розвитку її ракетно-ядерних сил спрямовані на вдосконалення морської та авіаційної складових. Зокрема, вживаються заходи зі створення нового покоління атомних підводних човнів з балістичними ракетами SNLE-3 G. Перший з таких має бути введений в експлуатацію до 2035 року. Водночас діючі підводні човни оснащуються новою версією балістичних ракет підводного базування з ядерними боєголовками TNO-2, які мають підвищену дальність та точність.

Крім того, виконується модернізація існуючих крилатих ракет повітряного базування ASMPA, а також розробляється нове покоління крилатих ракет, які плануються до введеня в дію з 2035 року. Реалізуються плани придбання нових літаків-заправників A330 MPT Phénix, які мають замінити застарілі моделі.

В рамках програми військового планування у 2019-2025 роках на модернізацію ядерних сил Франції було виділено 37 млрд дол.

У Великобританії триває розробка нових ядерних боєголовок A21/Mk7/Astraea. Вони плануються на заміну американсько-британських боєголовок A21/Mk4А/Holbrook. Розрахункова потужність нової боєголовки має скласти 350 кт, що у 3,5 разів більше, аніж у попередньої.

Реалізується також низка інфраструктурних проєктів, пов’язаних зі згаданою програмою, що передбачають

  • об’єднання в одному місці операцій по складанню, обслуговуванню та виведенню з експлуатації ядерних боєприпасів;
  • модернізацію дослідницького центру Міністерства оборони, який відповідає за проєктування, виробництво та технічну підтримку ядерних боєголовок;
  • спорудження нових об’єктів з виробництва та зберігання ядерних матеріалів.

Готовність системи ядерного стримування США та НАТО до виконання завдань за призначенням перевіряється під час навчань відповідної спрямованості, а також випробувальних пусків ракет наземного, морського та повітряного базування.

Основними з них є тактичні ядерні навчання на кшталт «Steadfast noon» («Стійкий полудень») та стратегічні СКШН «Global Thunder» («Глобальний грім»), які відбуваються щороку на єдиному оперативному фоні за участю всіх компонентів ядерних сил США та їх союзників по ШАТО.

Навчання мають на меті підтверджувати та підвищувати готовність системи ядерного стримування США і НАТО до бойового застосування в умовах переростання звичайної війни в обмежену та повномасштабну ядерну або раптового нападу противника.

Так, під час навчань «Steadfast noon» опрацьовується застосування тактичної авіації США та визначених країн НАТО для ядерних ударів під час обмеженої ядерної війни на Європейському театрі військових дій. При цьому опрацьовується умовне застосування тактичних ядерних бомб США, які зберігаються на складах в Європі та тактичних ядерних боєприпасів Франції і Великобританії.

Своєю чергою на СКШН «Global Thunder» розв’язуються завдання з застосування стратегічних ядерних сил (СЯС) США та НАТО в умовах повномасштабної ракетно-ядерної війни. До навчання залучаються всі компоненти СЯС ЗС США та підрозділи їх забезпечення, в тому числі розвідки, управління, зв’язку та логістики. Крім того, у них беруть участь штаби та підрозділи ракетно-ядерних сил Франції і Великобританії.

Відбувається переведення СЯС США, Франції та Великобританії у підвищені ступені бойової готовності, перевірка дій їх складових в умовах загрози ядерного нападу противника, виконання умовних ядерних ударів у відповідь, організації всіх видів забезпечення ракетно-ядерних сил.

Залежно від обставин щорічно виконується декілька реальних пусків МБР наземного і морського базування. Зокрема, в травні ц.р. ЗС США виконали випробувальний пуск міжконтинентальної балістичної ракети наземного базування Minuteman ІІІ. Ракета стартувала з бази Космічних сил ЗС США Ванденберг у Каліфорнії та пролетіла 6,7 тис. км. На виконання розпорядження президента США Д. Трампа щодо відновлення ядерних випробувань найближчим часом планується ще один такий запуск.

Таким чином, Росія та США підвищують ставки у конфронтації між ними, що виводить її на якісно новий ядерний рівень. Наслідком цього є зростання викликів стратегічній стабільності у світі та загрози виникнення ядерного конфлікту між Росією і США з долученням до нього Європи.

Наразі Росія та КНР, з одного боку, та США, Франція і Великобританія – з іншого, мають приблизно однакові ядерні потенціали, що забезпечує баланс сил сторін. Разом з тим, Москва та Пекін намагаються змінити його на свою користь у спосіб нарощування своїх ядерних можливостей.

У такій ситуації США разом зі Францією та Великобританією виживають заходів зі зміцнення системи ядерного стримування їх супротивників. Заходи такі вважаються ними складовими єдиного антизахідного фронту. В основному це стосується модернізації носіїв ядерних боєприпасів без збільшення їх кількості.

Все це призводить до нових перегонів з ядерних озброєнь, що вимагає значних фінансових видатків всіх сторін. Причому, якщо США та Китай зможуть витримати додаткові навантаження на свої державні бюджети, то для Росії це стане суттєвою проблемою, що знизить її можливості продовжувати війну проти України.

Посилення ядерних загроз для США і Європи з боку Росії, Китаю, а з ними і Північної Кореї, постає додатковим чинником консолідації західних країн у протистоянні з супротивниками. Водночас підвищується їх рішучість та жорсткість реагування на ядерний шантаж з боку Кремля.

Олег Березюк,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)

Схожі публікації