Енергетичне перемир’я з Росією. Чи це можливо?
Ключовою проблемою України стає забезпечення її енергетичних потреб протягом осінньо-зимового періоду. Росія відверто погрожує знищити українську енергетику, щоб примусити Україну капітулювати. Нам вдалося вистояти під час великого холоду на початку нинішнього року. Вистоїмо і надалі. Адже у нас вже є чим відповісти агресорові і такий потенціал з протидії буде лише зростати. А Росія і надалі робитиме все для того, щоб досягти своїх цілей. Більше можливостей у неї не буде, оскільки криза російської економіки не дасть їй можливості продовжувати війну. Втім, загроза того, що Україна залишить Росію і її столицю без світла і тепла, а також знищить російську нафтопереробку може змусити Путіна погодитися на енергетичне перемир’я.
Президент США Д. Трамп анонсував 16 вересня укладання енергетичного перемир’я між Україною і Росією, що стало поштовхом для активного обговорення такого питання в інформаційних та політичних колах. Це цілком зрозуміло, оскільки така тема критична за значенням для України та Росії, а також торкається інтересів США і інших країн внаслідок світових цін на нафту. Тому слід розглядати таке питання більш уважно.
Як щойно зауважувалося, Росія гласно декларує свої наміри знищити енергетичну систему України для того, щоб змусити її капітулювати. Крім того, вона з високою ймовірністю планує зруйнувати і іншу життєво важливу інфраструктуру нашої держави, включно з системами водопостачання та каналізації м. Києва та інших великих міст. І це не кажучи вже про те, що будуть завдаватися удари і по складах з продовольством і товарами широкого вжитку, по підприємствах, торговельних центрах, залізничному і автомобільному транспорту і житлових будинках. Щодо цього Росія сподівається, що має більшу, аніж в України кількість ударних систем озброєнь, тобто балістичних ракет ОТРК «Искандер-М» та ЗРК С-400 у варіанті «земля-земля», крилатих ракет морського і повітряного базування, реактивних БПЛА на кшталт «Герань» та дронів-ракет «Бандероль». Береться до уваги ще й критичний дефіцит у України та її західних партнерів ракет для ЗРК Patriot, якими успішно збиваються балістичні ракети. До цього можна додати і відсутність в України дронів-перехоплювачів для реактивних БПЛА.
Однак, така ситуація швидко змінюється на користь України. Адже налагоджується виробництво крилатих ракет «Фламінго» з дальністю дії до 3 тис. км. Росія може їх збивати, але масоване їх застосування дає змогу проламувати її систему ППО. Беруться на озброєння балістичні ракети (БР) FP-7, дальність дії яких становить 200-300 км. Вони спроможні перекрити всю територію сусідніх з Україною російських областей. Розпочинається випробування у військах БР FP-9 з дальністю дії 850 км. Виконувати пробні пуски по цілях на полігонах в Україні немає можливості. Тому це буде здійснюватися у спосіб виконання ударів по Росії.
В активі Сил оборони України вже є ударні реактивні БПЛА «Пекло», дальність дії яких становить 700 км, та «Паляниця» з радіусом дії до 650 км. Зараз їх модернізують, збільшуючи дальність, швидкість та бойову частину. Розробляються нові, з відчутно кращими параметрами реактивні дрони.
Щодо виконання перехоплення реактивних БПЛА, то слід зазначити, що Україна тут схибила і не змогла своєчасно до цього підготуватись. Але помилка усувається. Збройні сили України вже випробовують на передовій чотири типи дронів-перехоплювачів, здатних протидіяти таким безпілотним літальним апаратам. Ще близько десяти виробників випробовують власні розробки.
Вживаються заходи для усунення нестачі в України ракет для ЗРК Patriot. Наприклад, Україна вже отримує такі від своїх партнерів, зокрема, ФРН та Польщі, у яких є певні запаси, хоча й незначні та, здебільшого, не нових модифікацій. Розглядається можливість їх передачі Україні також і Японією та Південною Кореєю. Крім того, такі ракети нам обіцяють США, які нарощують обсяги виробництва. Збільшують їх випуск також ФРН та Японія, у яких є відповідні ліцензії. Крім того, Польща у травні ц.р. отримала дозвіл від Державного департаменту США на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Незабаром на озброєння ЗСУ почнуть надходити нові ЗРК з функціями ПРО спільного виробництва України та європейських країн.
Таким чином Україна матиме значно більшу спроможність завдавати ударів як по сусідніх з нею російських регіонах, так і по стратегічних об’єктах в глибині території РФ. Відповідно посилиться й протиповітряна та протиракетна оборона нашої держави.
Це дасть змогу швидко докінчити російські НПЗ, що остаточно підірве російську економіку. Водночас будуть зруйновані ключові об’єкти ВПК агресора. А у тому випадку, якщо Росія візьметься руйнувати нашу енергетику, як це було минулої зими, то у відповідь отримає те ж саме. Причому, будуть руйнуватися не тільки електричні та теплові станції і мережі в Білгороді, Курську та Брянську, але і в самій Москві та Московській області. Внаслідок цього війна прийде до самої Росії, що становитиме пряму загрозу режимові Путіна.
Тобто, вже найближчим часом між Україною і Росією виникне приблизний баланс сил, коли обидві сторони зможуть завдавати одна одній однакової шкоди. По суті, ситуація заходить у глухий кут, виходом з якого можуть бути лише компроміси між Києвом та Москвою.
Все може розпочатися з енергетичного перемир’я, а саме – з взаємної відмови України та Росії від намагання завдати ударів по об’єктах, які забезпечують їх потреби в електриці, теплі, рідкому та іншому пальному. Наступним кроком може стати укладення нової зернової угоди, яка дасть Україні та Росії змогу відновити експорт зерна із регіону Чорного моря.
Україна усвідомлює таке і готова до взаємних поступок. Однак, лише на справедливій основі, а не на умовах фактичної капітуляції, як того вимагають росіяни. Однак, Росія все ще прагне домогтися, щоб Україна здала всі позиції на її користь. А ствердження керівництва РФ про свою готовність відновити переговори зі США та Україною щодо припинення війни є лише намаганням виправдати свою політику та уникнути запровадження США нових санкцій щодо Росії, а також утворити канал впливу на Київ через Вашингтон. Про такі наміри свідчать заяви Путіна та його представників про незмінність цілей так званої «СВО».
За таких обставин вплинути на ситуацію можуть лише зовнішні сили, якими є США та Китай. Вашингтон безпосередньо зацікавлений в цьому, а Пекін може підтримати його як «жест доброї волі» з метою створити більш сприятливі умови для діяльності китайського бізнесу в Америці. Так, досягнення енергетичного перемир’я між Україною та Росією за посередництва США, як перший реальний крок щодо припинення російсько-української війни, сприяло б підвищенню рейтингу Д. Трампа та Республіканської партії напередодні виборів до Конгресу. До того ж американський президент сподівається, що якщо Росія відновить постачання дизельного пального на світовий ринок, то це може дещо знизити ціну на нього, в тому числі і в Америці. Тому Д. Трамп й активізував посередницькі зусилля, щоб розпочати новий раунд діалогу між Україною та Росією. І головним напрямком у цьому має бути енергетична сфера. Можливості Д. Трампа з розв’язання такої проблеми підвищує можливості з ухвалення Конгресом США «Закону Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану 2026 року».
На жаль, політика Д. Трампа щодо енергетичної складової російсько-української війни також непослідовна. Замість того, щоб жорстко тиснути на Росію з метою примусити її до енергетичного перемир’я, він почав звинувачувати Україну, що саме внаслідок ударів СОУ по російських НПЗ у світі бракує дизельного пального та ще й зросли на нього ціни. Хоча, такі дії України не більш, ніж відповідь на розв’язану Росією війну. Отож, саме від Росії залежить, чи буде Україна завдавати ударів по російських нафтопереробних потужностях. Це ж визначатиме і ціни на дизельне пальне.
Втім, припинення Росією експорту дизельного пального внаслідок пошкодження СОУ її НПЗ критично не впливає на ситуацію на світовому ринку енергоносіїв. Його дестабілізують не дії України, а війна США проти Ірану, через яку досить відчутно ускладнився рух танкерів через Ормузьку протоку, а подекуди навіть припинився. У вересні поточного року до цього додались ще й дії союзників Ірану – єменських хуситів, які взяли під свій контроль Баб-ель-Мандебську протоку між Африкою та Аравійським півостровом. Як наслідок, був відчутно паралізований у світі рух нафтових танкерів. Тому винний за підвищення світових цін на нафту і нафтопродукти саме Д. Трамп, який розпочав війну проти Ірану без належної підготовки та аналізу її наслідків. Тому вона й затягнулась у часі, що й призвело до вищезгаданих проблем. Зараз це є одним із основних чинників, що підриває авторитет Д. Трампа та Республіканської партії. А він, як президент, намагається перекласти свою відповідальність на Україну. Крім того, впливати на Д. Трампа з даного питання може й Москва через його оточення. У такий спосіб вона намагається зупинити українські удари по російських НПЗ, що викликають вкрай негативні наслідки для Росії.
Разом з тим, у будь-якому випадку Д. Трамп все ж буде змушений тиснути на Росію, щоб спонукати її до енергетичного перемир’я, бо потурання їй ще більше шкодитиме його передвиборному іміджу. Передусім це буде примушення Індії до відмови від придбання російської нафти. Інакше це буде загрожувати значним підвищенням мит на ввезення індійських товарів до США. Зараз Д. Трамп може це зробити, посилаючись на Закон Ліндсі Грема. Хоча, такі кроки він робив і восени минулого року та домігся від Індії, щоб вона припинила імпорт російських вуглеводнів.
Змусити Китай до того, щоб він перестав купувати у Росії нафту буде набагато важче, оскільки підняття Вашингтоном мит на китайську продукцію буде мати негативні наслідки для самих США через порушення балансу американо-китайської торгівлі. В зв’язку з цим, США, скоріш за все, намагатимуться залучити Китай до процесів тиску на Росію у спосіб переговорів. Ця тема може обговорюватися під час зустрічі Д. Трампа з главою КНР Сі Цзіньпіном 24 вересня у США. Ясна річ, якщо її не буде відмінено.
Попередньо позиції України та США щодо енергетичного і морського перемир’я можуть бути узгоджені В. Зеленським та Д. Трампом на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку 21-23 вересня.
Тиск Д. Трампа у вигляді запровадження нових санкцій проти Росії може примусити Путіна до переговорів щодо енергетичного перемир’я з Україною. Тим паче, якщо це буде підкріплено і тиском з боку Китаю. Разом з тим, Кремль все одно буде з цим зволікати, сподіваючись, що зможе домогтися своїх цілей щодо України за рахунок подальших ударів по її енергетичній інфраструктурі. По суті це вже відбувається практично. Так, за заявою прес-секретаря російського диктатора Д. Пєскова, Росія згодна на енергетичне перемир’я з Україною. Але умовою цього він назвав забезпечення вільного руху танкерів – перевізників російської нафти, а також зняття з Росії санкцій щодо експорту її нафти.
Крім того, навіть у кращому випадку виникне низка питань, які потребуватимуть складних узгоджень. Насамперед мається на увазі визначення переліку об’єктів, заборонених для ударів, особливо у разі розширення їх переліку поза суто енергетичної сфери, як це пропонує Україна. Так, Москва може вимагати, щоб Україна припинила атакувати її НПЗ, але може не погодитись з визнанням критичного характеру тих об’єктів, які будуть визначені Україною. Зокрема, це може стосуватись залізниць, водопостачання, каналізації та складів і торговельних центрів.
Виникне також необхідність створити систему контролю над дотриманням режиму енергетичного перемир’я та відповідальності за його порушення. Без цього процес перемир’я, з високою ймовірністю, буде зірвано. Про таке свідчать події на Донбасі в 2015-2021 роках, коли Росія та «ДНР» і «ЛНР» постійно порушували умови перемир’я, визначені Мінськими домовленостями. Тим не менш, в якості моделей для системи контролю над дотриманням умов енергетичного перемир’я можуть бути Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні (на Донбасі) та постійний механізм моніторингу і верифікації припинення вогню під контролем США, який був запропонований «Коаліцією охочих» в січні 2026 року.
Загалом лише дії України зможуть вгамувати Росію і примусити її до виконання енергетичного та інших видів перемир’я. Як згадувалося вище, такі можливості у України з’являться, коли вона матиме далекобійні балістичні ракети.
Отже, найближчим часом Україна значною мірою наблизиться до Росії по засобах повітряного нападу та за можливостями протиповітряної і протиракетної оборони. Це не тільки ускладнить Москві реалізацію своїх планів з примушення Києва до капітуляції у спосіб знищення енергетичної системи України, але й поставить під загрозу потужних ударів по енергетиці Росії. Такий стан справ змушує Москву ускладнювати енергетичне перемир’я з Україною. Остаточно дотиснути росіян можуть США та КНР, хоча Д. Трамп далі прагне проводити неоднозначну та непослідовну політику. Росія завдяки цьому буде затягувати переговори з такого питання, намагаючись уникати нових санкцій з боку США та мати час для досягнення своїх цілей стосовно України.
Крім того, додаткові проблеми виникатимуть через необхідність вирішення низки складних питань, що будуть стосуватися узгодження переліку об’єктів, заборонених для ударів, а також створення системи контролю за дотриманням умов перемир’я в енергетичній сфері та відповідальності за їх порушення.
Тим не менш, в України можуть з’явитися шанси пережити зиму без катастрофічних для себе наслідків, що дасть змогу продовжувати жорсткий опір Росії.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Фото: REUTERS/Roman Baluk
